Практичне заняття. " Особливості розвитку українського відродження/ руху в Російській та Австро - Угорській імперіях у 19 столітті.".

Проаналізуйте дані діаграми. Чи можна стверджувати, що українська мова була чинником українського національного відродження? Відповідь обґрунтуйте.

Заповніть у групах таблицю, скориставшись підказками.

Які б критерії для порівняння ви б ще додали у таблицю?

Український історик Ігор Гирич вважає, що: «…федералістина система Австрії сприяла формуванню і визріванню ідеї політичної окремішності України». Поміркуйте, чому політизація українського національного руху відбулася швидше в західноукраїнських землях, ніж у Наддніпрянській Україні? Висловіть свої міркування...

Проаналізуйте світлину. Підготуйте відповіді на запитання: 1) якій події присвячене фото? 2) де відбулася ця подія? 3) у якому році зроблено фото? 4) кого із зображених особистостей ви вивчали? 4) про що свідчить участь у з’їзді жінок? 5) яким чином фотографія пов’язує національне відродження у Західній Україні з Наддніпрянщиною?

Яку течію українського руху джерело характеризує і як саме? Що нового для себе ви знайшли в цій характеристиці?

Російський громадський діяч кінця ХІХ — початку ХХ ст. Петро Струве

: «Тут ставиться проблема створення з місцевого “побуту” і “мови” нової національної і всеосяжної культури, яка повинна змагатися з культурою загальноросійської і витісняти її з території “етнографічної” Украйни... це ховає під собою величезну культурну проблему, що загрожує — якщо інтелігентська “українська” думка вдарить у народний ґрунт і запалить його своїм “українством” — найбільшим і нечуваним розколом у російській нації... Всі наші “окраїнні” питання виявляться дрібницями в порівнянні з такою перспективою “роздвоєння” і — якщо за “малоросами” потягнуться і “білоруси” — “розтроєння” російської культури»

Яку течію українського руху джерело характеризує і як саме? Що нового для себе ви знайшли в цій характеристиці?

Сучасний український історик Ярослав Грицак

«Москвофіли заперечували існування окремого українського народу, а галицьких русинів зачисляли до “єдиного великорусского народу”, що проживає на території “від Карпат до Уралу”... На москвофільські позиції перейшла більша частина старої руської інтелігенції, московська орієнтація стає домінуючою в політичному та громадському житті галицьких українців 1860– 1880-х років. Її перемога була зворотньою стороною впровадження польської політичної монополії в краї. Тому не дивно, що безкомпромісна антипольськість стає однією з характерних ознак москвофільськості руху»

Яку течію українського руху джерело характеризує і як саме? Що нового для себе ви знайшли в цій характеристиці?

Сучасний український історик Микола Лазарович

«Однак москвофільські тенденції, влучно названі Осипом Назаруком “внутрішньою раною нашого народу”, спроби зв’язати українців Галичини з російською ідеєю викликали значний опір нової генерації інтелігенції, так званих “народовців”. ...галицькі народовці виступали за єдність українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі, створення єдиної літературної мови, обстоювали ідею окремішності українського народу. Поряд із цим вони залишалися лояльними до австрійської влади. ...народовці започатковують й очолюють низку україн ських культурно-просвітницьких, господарських, політичних організацій, що своїми розгалуженнями сягали кожного села»

Яку течію українського руху джерело характеризує і як саме? Що нового для себе ви знайшли в цій характеристиці?

Сучасний український історик Святослав Даниленко

«Українська інтелігенція на той час уже досягла такого рівня розвитку, що в її се редовищі склалися соціально-історичніпередумови для відтворення і передачі національно-культурних традицій від одного покоління до іншого... Нове покоління української інтелігенції все більше тяжіло до масштабніших форм об’єднання, радикальних дій, і фактично, політизації культурницького руху, утворення політичних організацій»