Практичне заняття. Еволюція європейського соціалістичного руху: від радикальних до поміркованих форм і легальної парламентської діяльності.

Уявіть Європу ХІХ століття: фабричні труби не перестають диміти, робітники працюють по 12–14 годин, а багатство й бідність існують поруч. У цій атмосфері народжуються ідеї, які прагнуть змінити світ — соціалістичні. Але шлях цих ідей був зовсім не прямим і не однаковим для всіх. Сьогодні на практичному занятті ви простежите, як європейський соціалістичний рух еволюціонував: від радикальних закликів до революцій і повного ламання системи — до поміркованих форм боротьби, участі у виборах і легальної парламентської діяльності. Чому частина діячів обрала шлях компромісів? Як ідеї протесту перетворювалися на політичні програми? І чи означало це зраду ідеалів, чи навпаки — прагнення реальних змін? Це заняття — можливість не просто вивчити терміни й дати, а зрозуміти логіку історичних змін і побачити, як політичні ідеї можуть змінюватися разом із суспільством. Спробуйте мислити як історики й політичні аналітики: порівнюйте, аргументуйте, робіть висновки — адже багато з цих ідей і сьогодні впливають на життя європейських країн.

Проаналізуйте «заочну дискусію» між К. Марксом і сучасним дослідником Р. К. Алленом. У чому, на Вашу думку, полягає відмінність їхніхпоглядів на місце й рольробітничого класу?

«Чим більші суспільне багатство, капітал, розміри й енергія його зростання, а отже, чим більші абсолютна величина пролетаріату й продуктивна сила його праці, тим більша промислова резервна армія… Але чим більша ця резервна армія... тим більше перенаселення, злидні якого прямо пропорційні мукам праці активної робітничої армії. Це — абсолютний загальний закон капіталістичного нагромадження»

Перехід від першого етапу [капіталізму] до другого, що відбувався в період публікації “Маніфесту Комуністичної партії”», є невтішним коментарем Маркса. Прискорене зростання продуктивності дійсно перекладало прибутки від робітників до капіталістів, як він і очікував. Результатом, однак, не було постійне зростання злиднів, бо капіталісти інвестували частину свого додаткового прибутку й збільшення капіталу в… збільшення реальної заробітної плати. Історія насправді демонструє картину еволюції, коли відбувалося небачене раніше зростання реальної заробітної плати, а нездійснення соціалістичної революції.

Якщо проаналізувати висловлювання Ф. Енгельса про К. Маркса, то якою, на вашу думку, мірою довіра до К. Маркса й до того, що він проголошував, могла позначитися на долі європейських країн?

Ми знаємо, що треба зважати на порядки, традиції та звичаї різних країн; і ми не заперечуємо, що є такі країни, як Америка, Англія, і коли б краще знали ваші порядки, то, можливо, додали б до них і Голландію, де робітники можуть домогтися своєї мети мирними засобами. Але навіть коли це так, то ми повинні також визнати, що в більшості країн континенту основою нашої революції має бути сила; саме до сили доведеться на якийсь час вдатися для того, щоб остаточно встановити панування праці».

«Маркс завдяки своїм теоретичним і практичним заслугам завоював собі таке становище, що найкращі люди в робітничому русі різних країн ставляться до нього з цілковитою довірою. У рішучі моменти вони звертаються до нього за порадою й зазвичай переконуються в тому, що його порада найкраща. Таке його становище в Німеччині, у Франції, у Росії, не кажучи вже про малі країни.

Як вам здається, пояснення Е. Бернштейна є спробою виправдати свої дії чи він обґрунтовує необхідність ревізії марксизму? Як ви вважаєте, чи «кається» Е. Бернштейн, якому К. Маркс і Ф. Енгельс беззастережно довіряли? Чиможна вважати його віровідступником?

«Помилки у вченні можуть уважатися реально подоланими, якщо вони визнаються його прихильниками. Таке визнання ще не означає краху вчення. … Той, хто хоч трохи володіє теорією... той відчуватиме в них потребу, покине усвідомить... У цьому, а не у вічному повторенні слів учителя полягає завдання його учня».

Е. Бернштейн звернув увагу на нові явища в розвитку капіталізму.

Зростання виробництва та якості робочої сили.

Поява в працівників потреби в більшій свободі й самостійності.

Підвищення рівня життя робітників і включення їх у суспільне життя.

Зростання питомої ваги середнього класу.

Що, на Вашу думку, поєднує висловлювання українського історика та малюнок німецького карикатуриста? Про який вибір і яке бачення йдеться? Проаналізувавши карикатуру, зробіть висновок, на чию користь завершилось історичне змагання між марксизмом і соціал - демократією? Та й чи завершилося воно?

«Еволюція соціал-демократії (від цілісної соціал-демократичної ідеології до світоглядного плюралізму) позбавила цей рух жорстких ідеологічних рамок, відкрила для його прихильників можливість робити власний вибір на основі розлого сформульованих гуманістичних позицій».

Німецька карикатура: К. Маркс вигукує: «Нарешті в політика є “бачення”!». 1990-і роки.