Урочистий в’їзд Б. Хмельницького до Києва порівнювали з подвигом пророка Мойсея – біблійного героя, який вивів єврейський народ з єгипетської неволі. За пізніших часів європейські мислителі витлумачували подвиг Мойсея як символ боротьби підкорених народів за свободу. Як таке порівняння характеризує тогочасне українське суспільство?
У чому Б. Хмельницький вбачав остаточну мету війни з поляками? Як це втілено в проголошеній на початку 1649 р. промові під час зустрічі з королівськими послами? Якими засобами гетьман сподівався досягти
мети?
На якому становищі жінок та дітей у козацькій державі Хмельницького
наголошує автор джерела №3?
ДЖЕРЕЛА:

1.«Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до
нього [Б. Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С. Косів] дав
йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами й вигуками, як Мойсея, спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і називаючи його Богом даним. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрілянина».
Зі щоденника В. М’ясковського, члена посольства
від польського уряду до Б. Хмельницького. 1649 р.

2. «Правда те, що я мала й незначна людина, але Бог дав мені, що я є одновладцем і самодержцем руським... Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру... За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! А будуть і за Віслою кричати, знайду я їх там напевно. Не залишиться нога жодного князя і шляхетки тут, на Україні; а схоче котрий з нами хліб їсти, хай буде послушний Запорозькому Війську».
Зі щоденника В. М’ясковського. Промова Б. Хмельницького
до польських послів у Переяславі. Лютий 1649 р.

3.«Починаючи з Рашкова й по всій землі русів, тобто козаків, ми помітили
пречудову рису, що збудила у нас подив: усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшина їхніх дружин і доньок, уміють читати і знають порядок церковних служб та церковні піснеспіви; крім того, панотці не залишають сиріт напризволяще, аби ті невігласами вешталися вулицями, навчають грамоти.
Як ми завважили, у цій країні, тобто у козаків, безліч удів та сиріт, бо, відколи
появився гетьман Хміль, і досі не припинялися страшні війни. Число освічених
особливо зросло, відколи появився Хміль, котрий звільнив ці краї й визволив ці мільйони незліченні православних з-під ярма ворогів православної віри – проклятих ляхів…»
Із записів Павла Алеппського. 1654 р