Практичне заняття. № 3 Повсякденне життя в першій половині ХІХ ст.

Уявіть, що ми можемо заглянути у минуле й на власні очі побачити, як жили люди понад 200 років тому. Які були їхні будинки, чим вони займалися у повсякденному житті, що готували на обід і як проводили вільний час?

Сьогодні на занятті ми спробуємо відчути життя людей першої половини ХІХ століття, розглянемо побут, звичаї, традиції та соціальні відносини того часу. Це допоможе нам краще зрозуміти історичний контекст розвитку нашого суспільства та порівняти його з сучасністю.

Практична робота дозволить не лише дізнатися факти, а й «поринути» у повсякденне життя минулого, ставши своєрідними історичними дослідниками. Це цікаво, захопливо та допомагає розвивати критичне мислення, уяву та вміння аналізувати історичні джерела.

Житло селян.

Із записів де ла Фліза ( опрацювати та дати відповіді на запитання.

Якими за свідченнями документів були характерні риси селянського побуту?

Селянські житла (на Київщині) збудовані з дерева, вони теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору. У кімнаті є піч. Хати заможних селян просторіші, у них більше порядку й чистоти, вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях можна бачити в кутку кімнати напроти дверей намальовані образи святих, прикрашені рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька стільців.

Їжа селян.

Із записів де ла Фліза.

Прочитати фрагмент та дати відповідь на запитання. Як ви оцінюєте раціон селян? Про що він засвідчує?

Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева і складені рядочком у шафі. Виделки їм майже не відомі...

Життя та побут мешканців міста.

Сучасна українська дослідниця Олена Кузема про розвиток міст і містечок Правобережної України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Чисельність та етносоціальна структура населення міст Правобережної України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. зазнали істотних змін. У цей час відбулося кількісне зростання населення, але здебільшого за рахунок піднесення великих міст і визначених урядом адміністративних центрів. Одночасно, із зростанням кількості міщан, у структурі мешканців міст все менше залишалося українського населення, оскільки провідні позиції тут стали займати міщани та купці — вихідці з Росії, євреї, представники інших національностей. Водночас землеробське українське населення витіснялося із центру на міські окраїни... міста Правобережної України у першій половині XIX ст. ставали все більш розрізненими, чужішими для українців, а їх розвиток підпорядковувався чужонаціональним силам і стороннім осередкам.

Які зміни в розвитку міст визначає дослідник? Чи були вони характерними для інших регіонів України? Чому ви так думаєте?

За дослідженням сучасного історика Іванни Гуржій.

Загальний благоустрій Києва на початку ХІХ ст. залишався вкрай незадовільним: улітку на вулицях здіймалася жахлива пилюка, а весною та восени в багатьох місцях утворювалося «бездонне» багно. У цьому відношенні не ставала винятком і найліпша частина — Липки. Навіть удень на людей могли напасти зграї бездомних собак. Частим явищем були пожежі. Одна з них у 1811 р. знищила майже весь Поділ і примусила організувати загони спеціальних охоронців — «ратників», які мали стежити на перехресті вулиць і в разі потреби здійснювати відповідні заходи.

Прочитайте уривок із праці історика й зробіть 3–4 висновки щодо житла різних верств населення України.

Життя та побут мешканців міста.

Уважно роздивіться ілюстрацію, назвіть п’ять ознак, які свідчать про те, що: 1) на картині зображено місто; 2) у цей період більшість українських міст майже не відрізнялися від сіл

Сім’я і доля жінки.

За українським сучасним дослідником Всеволодом Наулком.

Шлюб в Україні був різновидом договору, який укладався у XVIII— XIX ст. письмово, особливо, коли йшлося про розділ землі. Нареченій батько видавав придане. До нього входила скриня (постіль, одяг), інколи худоба, земля, гроші... роль самих молодих часто була незначною, адже в договорі йшлося не про любов, а про «поле», яке належало батькам. Звичаєве право обмежу вало укладання нерівних шлюбів між багатими та бідними. І багаті, і бідні неохоче віддавали дітей за нерівного. Загальним правилом було, що невістка йшла в сім’ю чоловіка. Але в нерівних шлюбах траплявся і випадок, коли бідний чоловік йшов у сім’ю жінки, на приймацтво... Шлюб набував чинності тільки через вінчання. Українська сім’я після одруження ділилася — оженившись, син ішов із дому і будував власний. Але для допомоги батькам один із синів залишався. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі — молодший. Інколи (коли в батька не було синів) залишалися й дочки.

Чи змінилися традиції шлюбу на початку ХІХ ст.? Чому так сталося?

Сучасна українська дослідниця Оксана Кісь про долю жінки.

Шлюб в Україні був різновидом договору, який укладався у XVIII— XIX ст. письмово, особливо, коли йшлося про розділ землі. Нареченій батько видавав придане. До нього входила скриня (постіль, одяг), інколи худоба, земля, гроші... роль самих молодих часто була незначною, адже в договорі йшлося не про любов, а про «поле», яке належало батькам. Звичаєве право обмежу вало укладання нерівних шлюбів між багатими та бідними. І багаті, і бідні неохоче віддавали дітей за нерівного. Загальним правилом було, що невістка йшла в сім’ю чоловіка. Але в нерівних шлюбах траплявся і випадок, коли бідний чоловік йшов у сім’ю жінки, на приймацтво... Шлюб набував чинності тільки через вінчання. Українська сім’я після одруження ділилася — оженившись, син ішов із дому і будував власний. Але для допомоги батькам один із синів залишався. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі — молодший. Інколи (коли в батька не було синів) залишалися й дочки.

Сформулюйте власне ставлення до долі жінки в українській сім’ї. Поділіться своїми думками.

Дай відповідь на кожне зпропонованих запитань.

1.Яким чином зміни в політичному та економічному житті українських земель вплинули на повсякденне життя українського населення в першій половині ХІХ ст.?

2.У житті яких верств населення зміни були найвідчутнішими?

3.Які відомості на уроці справили на вас найбільше враження?

4.Про що хотілося б дізнатися ще?