У середині ХХ століття, після років тоталітарного контролю, цензури й страху, в Україні з’явилося нове покоління інтелігенції — шістдесятники. Це були поети, письменники, художники, кінематографісти, науковці, які прагнули оновити українську культуру, повернути її до духовних і національних джерел.

Шістдесятники — це не просто митці, це голос свободи, що лунав у часи, коли відверто говорити правду було небезпечно. Вони виступали проти несправедливості, захищали мову, культуру, людську гідність. Їхні вчинки і твори стали символом моральної мужності та відродження українського духу.

Під час практичного заняття ви:

з’ясуєте, хто такі шістдесятники і чому їхня діяльність була важливою для України;

познайомитеся з творами Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Дзюби, Алли Горської, Євгена Сверстюка та інших;

проаналізуєте, які ідеї вони відстоювали і як це вплинуло на подальший розвиток української культури;

обговорите, чи актуальні ідеї шістдесятників сьогодні.

Шістдесятництво — це доказ того, що навіть у несвободі людина може залишатися вільною, якщо зберігає правду, гідність і любов до свого народу.
Після заняття ви зрозумієте, що феномен шістдесятництва — це не лише сторінка історії, а приклад громадянської позиції, духовної стійкості й сили культури, яка допомагає нації вистояти у найтяжчі часи.

Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.

Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.

Додати завдання

2 з 12 балів

Ознайомитися із щоденниковими записами, переглянути відео та дати відповідь на запитання: Як сучасник характеризує АллуГорську?

Алла Горська.

Зі щоденникових записів Леся Танюка.

Художники-нонконформісти принесли ізсобою дух активного бунту, заперечення старих догматів і форм. А булоїх у малярській секції, якуочолила Алла, досить багато, понаддвісті чоловік! У клубівирували пристрасті, – вечори, дискусії, поїздки Україною з метоювивчення і збереження пам’яток архітектури, театральні вистави, розробки десятків проектів... Потімпочалася навала “кіношників”, протоптали стежки доКлубу молоді поети, прозаїки, журналісти, історики, актори київських театрів, комсомольські тапартійні працівники. І самезавдяки численній перевазі загону художників набула практичного сенсуосновна ідея Клубутворчої молоді – об’єднати молоді творчі силиКиєва, вирвати з-підвлади. З березня – квітня 1960 р. Клубзаявив себе повсіх усюдах... Аллабула душею Клубу, його мотором таорганізатором».

2 з 12 балів

Іван Світличний.

Переглянути відео та прочитати спогадиМихайлини Коцюбинської, дати відповідьна запитання: Як сучасниця описує Світличного?

Не володіючи ораторським хистом, Світличний якосьнепомітно й не нав’язливо опинявся в центрі кожної культурної акції. Сам читав, здається, всеварте уваги і прилучав доцього інших. Пізніше у відкритому листіМиколі Бажанові з табору писав, що ця нестримність читацьких інтересів булачи не найголовнішим “криміналом”, заякий його булозасуджено. Був носієм небезпечного знання. Те, що відкривалося йому, умів зробити надбанням інших. У своїйпередмові до збірки “Серцедля куль і длярим” Іван Дзюбазауважив, що Світличний ішовдо українського патріотизму нетак від національного сантименту таемоцій, як відзагальнолюдських гуманістичних понять і цінностей. Поділяю цюдумку. Йванова “українськість” булаякась спокійно самозрозуміла, бездекларацій

2 з 12 балів

Чи згодні ви з твердженням М. Коцюбинської?

«Алла Горська й ІванСвітличний були головними постатями нашого покоління. В пам’яті це дві яскраві плями. Світличний і Горська об’єднували київське середовище...»

Використай цю схему підчас відповіді:

Я вважаю, що___________

Тому що: по-перше___, по-друге________по-третє

Таким чином

4 з 12 балів

На підставі наведених свідчень доведіть, щодіяльність КТМ «Сучасник» була одниміз найяскравіших виявів українського шістдесятництва.

Спогади Галини Севрук:

У той час КТМ став і тривалий часбув Академією духовності, пізнання і практичної діяльності середзагальної атмосфери задухи сталінського режиму. Передувала виникненню Клубу “хрущовська відлига”. Лишеця подія створила умови, коли стало можливим говорити те, про що мизвикли мовчати. І хочаце також булаоблуда, та все ж вонамала форму лібералізму. Поверталися в’язні, розпочалась реабілітація. Меніраптом розкрились очі: як можна бутихудожником України і незнати української мови, літератури, історії, мистецтва. Я знала, що ці дисципліни у вищихзакладах інститутів та в школах невикладались. Шоковий станопанував суспільством. Більша частина нехотіла перевчатися, легшебуло залишатись назвичних позиціях. А я вжене могла і нехотіла, я вже біглавперед, спотикаючись і падаючи ледвене на кожному кроці. Постійні баталії вдома, на роботі і навулиці. Я перейшла нажахливий суржик. Надімною сміялись, та я вперто невідступала.

Спогади: Є. Сверстюка.

«...Наше покоління формували різнісередовища. Художники почали малювати те, чого раніше вонине малювали і щораніше ніяк немогло стати предметом їхньої творчості. У поетів почала з’являтися якасьсвіжість і свобода. Паралельно розвивалася критика – у тойчас вона буладуже важливою. Людичекали буквально кожного слова. Тогочасна критика булане так глибокою, якгострою. Одначе якбихтось мене спитав, чивиступили в той часкритики з якимись новими ідеями, то я б сказав, що в тойчас найважливіше завдання полягало в тому, щоб відкрити заборонені й спрофановані цінності...»