текст, записаний у фонетичній транскрипції, беремо у квадратні дужки: [кр'іт];
усі слова при передачі транскрипцією, навіть власні назви, пишемо з малої літери: [украйіна];
букви я, ю, є, ї, ь, щ не вживаємо;
ставимо наголос: [кол'іно], [криниця];
м'якість приголосного позначаємо рискою вгорі [′], а напівпом'якшеність таким знаком: [’];
довгі звуки позначаємо так: [:] ([дз'урчан':а] );
маленькою буквою вгорі позначаємо звук, до якого наближається при вимові основний звук: [дере^иво];
[дж], [дз], [дз'] — так позначатимемо злиту вимову звуків: [джура], [дз'об].
Зверни увагу!
Букви я, ю, є на початку слова, після апострофа та голосних позначають два звуки [йа], [йу], [йе], а після приголосних один — [а], [у], [е]: яблуко [йаблуко], б'ю [бйу], олія [ол'ійа], люлька [л'ул'ка], рядно [р'адно], співає [с’п’івайе].
Буква ї завжди позначає два звуки [йі], тому що стоїть або після голосного, або на початку слова: їхати [йіхати], колії [кол'ійі].
Буква щ завжди позначає два звуки [шч]: щур — [шчур].
Буква ь не позначає звук, а слугує тільки для пом'якшення попереднього приголосного: корабель [корабел'].
Уживання м’якого знака
1. Коли пишеться ь.
1. Після букв д,т,з,с,ц,л,н, що позначають м’які звуки
(ведмідь, радість, паморозь, вісь, палець, кільце, міль, синь)
ДЕ ТИ З’ЇСИ ЦІ ЛИНИ
2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о (льон, сьомий)
3. Після букви л, що позначає м’який приголосний [л’], який стоїть перед іншим м’яким приголосним (пальці, пральня)
4. У сполученнях льц, льч (від льк), ньц, ньч (від ньк) : Гальці, Гальчин (бо Галька), неньці, неньчин (бо ненька)
5. У дієсловах на ть, ться: робиться, сміється
1. Коли не пишеться ь.
1. Після б,п,в,м,ф,ж,ч,ш,щ
(голуб, насип, ніж, річ, дощ)
2. Після р у кінці складу,
слова (Харків,перевірте,гіркий)
Але ь може писатися перед о після р (трьох, чотирьох)
3. Після букв, що позначають м’які приголосні (крім л) перед іншими м’якими, пом’якшеними та шиплячими приголосними (радість, пізнє, цвірінчати, уманський, менше).
Винятки: тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати