У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення (Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (П. Мирний)).

Неповними називаються такі двоскладні чи односкладні речення, у яких пропущено один чи кілька членів (головних або другорядних), які зрозумілі з контексту або ситуації. Неповнота будови та змісту таких речень не заважає їм виступати засобом спілкування, оскільки пропуск тих чи інших членів не порушує їхньої смислової завершеності. Найчастіше в мовленні вживаються неповні речення з пропущеним присудком (В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — [летять] у Лебедин (П. Воронько)).

Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі ж типи, що й повні. Вони також можуть бути поширеними чи непоширеними, двоскладними або односкладними. Слід мати на увазі, що двоскладне речення з пропущеним підметом чи присудком лишається двоскладним, хоча промовляється й пишеться лише один головний член.

Пропущений член неповного речення можна відтворити: 1) з попереднього речення чи з частини того самого складного речення (Брехня стоїть на одній нозі, а правда — [стоїть] на двох [ногах](Нар. тв.)); 2) з наступного речення (Хай жестами [скажу]. Але сказати мушу); 3) зі змісту самого неповного речення, тобто на пропущений член указують слова, синтаксично залежні від нього (Не в службу, а в дружбу [допоможи]); 4) із ситуації мовлення: усі учасники спілкування знають, про що йдеться, тому те чи інше слово може випускатися (До бібліотеки [ти йдеш]?).

Пропуск членів речення є надзвичайно важливим способом економії мовних засобів, він дозволяє стисло і швидко викласти інформацію. Тому неповні речення широко представлені в розмовному мовленні та в художніх творах, насамперед у діалогах і полілогах. Адже при чергуванні питань і відповідей репліки утворюють єдине ціле, у якому не потрібно повторювати вже сказане.

У неповних реченнях на місці пропущеного члена (найчастіше присудка) за наявності паузи ставиться тире (Колос повний гнеться, а пустий — догори стирчить (Нар. тв.)).

Тире не ставиться, якщо немає потреби в спеціальному підкресленні паузи (Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти (Нар. тв.)).

Записати народні вислови, розставляючи потрібні розділові знаки.

1. Від троянди пахощі, від людини праця. 2. Усяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. 3. День хвалять увечері, вечір уранці. 4. Жито сіють у воду, а пшеницю в пору. 5. Людина вмивається вранці, кішка увечері. 6. Місяць потрібний уночі, а розум постійно. 7. Молоде дерево гнеться, а старе ламається. 8. Не вчи орла літати, а рибу плавати. 9. Незваному гостю місце за дверима. 10. Нема вовка без лісу, а села без лихого чоловіка. 11. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. 12. Поле має очі, а ліс вуха. 13. Спочатку дерево у корінь росте, а потім у крону (Нар. творчість).