Поняття хвороби

Зачатки лікування виникли на найбільш ранніх стадіях існування людини. Джерелами наших знань про хвороби та їх лікування в ті далекі часи слугують, наприклад, результати розкопок поселень і поховань первісної людини.

Хвороба — істотне порушення здоров'я, яке супроводжується зниженням якості життя та порушенням будови й життєдіяльності організму.

Перелік відомих хвороб та їх класифікація затверджені Міжнародним класифікатором хвороб, що розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров'я (рис. 88). Універсальна система класифікації хвороб є важливою для взаємодії систем охорони здоров'я різних країн, обміну досвідом і впровадження передових методик діагностування та лікування. Хвороби можна об'єднувати в групи за різними ознаками: внутрішні, хірургічні, спадкові, онкологічні, інфекційні, такі, що передаються статевим шляхом тощо.

Причини хвороб. Причини хвороб можуть бути найрізноманітніші: зовнішні стосовно організму чинники (механічні, фізичні, хімічні, біологічні), вроджені (генетичні), психогенні та соціальні чинники тощо. Незадовільний стан довкілля, нездоровий спосіб життя можуть сприяти погіршенню здоров'я. За особливостями поширення в людських популяціях виділяють дві великі групи хвороб: інфекційні та неінфекційні. Збудниками власне інфекційних захворювань є прокаріоти, віруси або пріони. Також виділяють інвазійні, або паразитарні хвороби, викликані еукаріотичними організмами: одноклітинними твариноподібними еукаріотами, гельмінтами, комахами тощо. Прикладами неінфекційних хвороб є цукровий діабет, інфаркти, інсульти, хвороби Альцгеймера, Паркінсона тощо.

Основні шляхи зараження хворобами.

Завдання:

Назвіть зображені шляхи передавання хвороби та профілактичні заходи, що можуть зменшити ризик зараження

Шляхи зараження інфекційними агентами. Знаючи шляхи зараження інфекційними агентами, можна вжити ефективних профілактичних заходів, що особливо важливо в періоди масових спалахів захворювань.

Хвороби дихальної системи часто поширюються повітряно-крапельним шляхом. Людина, яка хворіє, може чхати, кашляти, унаслідок чого поширює навколо себе мікрокраплини слизу, що містять інфекційний агент. Люди, які не хворіють і перебувають поруч, можуть вдихнути їх та заразитися. Описані реакції є результатом впливу на організм людини збудника хвороби, що є його адаптацією до поширення. Типовим способом поширення кишкових інфекцій та інвазій є фекально-оральний. Збудник виходить з організму в складі калових мас, після чого в разі недотримання особистої гігієни з водою або їжею потрапляє до організму. Організм людини може бути середовищем існування багатьох кишкових паразитів (дизентерійна амеба, людська аскарида, сисуни, стьожкові черви тощо), а їхні життєві цикли можуть включати стадії розвитку в інших організмах. У такому випадку людина може заразитися, споживаючи неякісні м'ясо, рибу, воду, контактуючи зі свійськими тваринами тощо. Трансмісивні хвороби поширюються за допомогою тварин-переносників.

Карта поширення захворюваності на малярію (червоний колір)

Це можуть бути комарі, мухи (сонна хвороба), кліщі (кліщовий енцефаліт, хвороба Лайма), блохи (чума), воші (тиф) та інші організми. Часто збудник хвороб людини може мешкати в популяціях диких тварин, які є природним резервуаром. Для профілактики таких хвороб необхідно контролювати популяції таких тварин. Деякі збудники, наприклад віруси гепатиту типу В та С, ВІЛ, можуть передаватися шляхом контакту з кров'ю хворої людини або тварини. У цьому випадку чинниками небезпеки є недостатній контроль за якістю крові донорів під час переливання, використання погано стерилізованого медичного або косметологічного обладнання, повторне використання шприців тощо. Хвороби, які поширюються через кров, можуть передаватися від матері до дитини під час вагітності. Велику групу становлять захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Їх збудниками можуть бути віруси (ВІЛ-інфекція, герпес, гепатит В, папілома), бактерії (гонорея, сифіліс, хламідіоз), гриби (кандидоз) і найпростіші (трихомоніаз). Наслідками цих хвороб можуть бути втрата сексуальної функції (імпотенція), безпліддя та системні захворювання, що можуть призвести до смерті. За даними ВООЗ, щодня близько 1 млн людей інфікуються ЗПСШ. Для профілактики потрібно пильнувати своє сексуальне життя: уникати випадкових статевих контактів, завжди користуватися презервативом, який, обмежуючи контакт слизових оболонок статевих органів партнерів, істотно зменшує ризик передачі збудника. Варто зауважити, що багато ЗПСШ мають тривалі приховані періоди, під час яких видимих симптомів ще немає, але ймовірність передання збудника (зараження) є високою. Тому використання презерватива має бути обов'язковим елементом статевого життя. Окрім профілактики хвороб, презерватив забезпечує контрацепцію - запобігання небажаній вагітності. Рання діагностика небезпечних хвороб є запорукою ефективного лікування або зменшення негативних наслідків - у більшості регіонів існує можливість пройти анонімне лабораторне обстеження.

Динаміка розвитку хвороб. У динаміці розвитку хвороб виділяють періоди: прихований (латентний, для інфекційних хвороб - інкубаційний), коли хвороботворний агент уже потрапив до організму, але симптоми ще не виявляються; продромальний - вияв перших ознак хвороби, яких може бути ще не достатньо для постановки точного діагнозу; повний розвиток хвороби та її завершення (одужання). За характером перебігу виділяють хвороби гострі, які розвиваються порівняно швидко, та хронічні, вияв яких може бути менш вираженим, але тривають вони значно довше (місяці та роки).

Наслідками хвороб є втрата людьми днів повноцінного життя та працездатності, а багато захворювань після одужання можуть залишати наслідки, які призводять до скорочення тривалості та якості життя. Хвороба - це не лише неприємний стан, а й економічний тягар для суспільства, оскільки лікування вимагає значних ресурсів. ВООЗ розраховує низку параметрів, які дозволяють оцінити втрачені роки потенційного життя внаслідок порушень здоров'я.

Втрачені роки потенційного життя людини (усереднені дані): за всіма країнами, економічно розвиненими країнами та Україною (інформація ВООЗ)

Світова першість за цим показником належить інфекційним хворобам, насамперед за рахунок країн з низькими рівнями економічного розвитку та доступу до медицини. У країнах з розвинутою економікою на перших позиціях серцево-судинні (переважно інфаркт та інсульт) та онкологічні хвороби, а також травмування (зокрема внаслідок ДТП).

Найбільш небезпечні хвороби. Багато хвороб є безпосередніми причинами смертей. Багато життів забирають інфекційні хвороби: інфекції дихальних шляхів, кишкові інфекції, туберкульоз. ВІЛ-інфекція раніше була серед 10 головних причин смертності, проте за сучасними даними смертність від ВІЛ знизилася, і ця хвороба вибула з сумного TOP-10. Серед неінфекційних на перших позиціях ішемічна хвороба серця та інсульт. Окрім переліченого, провідними причинами смертності є деменції (розумова слабкість, наприклад хвороба Альцгеймера), онкологічні захворювання дихальних шляхів, цукровий діабет і травми внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Розуміння біологічних основ поширення збудників і розвитку хвороб є передумовою відповідального ставлення до власного здоров'я, про що ви дізнаєтесь із змісту наступних параграфів.

• 1. Дайте означення поняття хвороба.

• 2. Схарактеризуйте причини хвороб.

• 3. Поясніть різницю між інфекційними й інвазійними хворобами.

• 4. Назвіть і поясніть способи поширення інфекційних хвороб.

• 5. Чи зможе людство в ближній перспективі повністю здолати інфекційні хвороби? Сформулюйте власне судження.