Мета: пояснити значення господарський договір, господарські зобов’язання, класифікація господарських договорів, ознаки господарсько договору, функції господарсько-правової відповідальності, неустойка, застава, гарантія, завдаток, порука, види господарсько-правової відповідальності.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційні моменти.

2.Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.

3.Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Поняття господарського договору;

2. Види та функції господарських договорів;

3. Порядок укладення господарського договору та його зміст;

4. Зміна та припинення господарських договорів.

1. Господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома або більше суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином, як-от: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги ін.

Господарський договір має особливі ознаки:

-договір має визначену економічну і правову мету;

-діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань. Існують планові договори, тобто господарські договори, які укладаються на підставі відповідних державних контрактів та замовлень. Господарські договори, які укладаються без державного контракту чи державного замовлення і відповідають господарським намірам, а також юридичне вираженій згоді сторін, називаються регульованими.

-закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів, а саме юридичні особи - підприємства, установи, організації.

Таким чином, господарський договір - це майнова угода господарюю чого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює, змінює, припиняє зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

2. Класифікація господарських договорів

І. За ознакою підстав виникнення:

Плановані договори укладаються на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-мопополістів, підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності чи контролюються державою;

Регульовані договори укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин.

II. За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах:

вертикальні - укладаються між нерівноправними суб'єктами - органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством (наприклад, державний контракт); горизонтальні - укладаються між рівноправними суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою

III. За строками дії розрізняють:

довгострокові договори - укладаються на строк понад 5 років (наприклад, концесійні договори, договір оренди цілісного майнового комплексу підприємства;

середньострокові договори - строком дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво

короткострокові договори - строком дії до 1 року; в цих договорах переважають майнові елементи;

разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

IV. За сукупністю критеріїв договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, та інших робіт);

транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування та ін.);

договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, та ін.); договори про спільну діяльність - про спільну інвестиційну діяльність,) та ін.; засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).

V. За тривалістю застосування у сфері господарювання (підприємництва): традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, агентські договори та ін.).

VI. За ступенем складності розрізняють:

прості договори, що містять ознаки договору одного (до них належить більшість традиційних договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду,

комплексні {складні) договори передбачають наявність ознак кількох вищезгаданих договорів (договір факторингу, договір консигнації, договір лізингу, та ін.).

VII. Залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків:

генеральні договори {рамочні контракти) визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);

субдоговора укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).

VIII. За ознакою можливості чи неможливості корегування умов договору: некореговані договори - одна чи дві сторони договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади) та договори приєднання (зміст договору визначається однією зі сторін без права іншої наполягати на його зміні; наприклад, договори купівлі-продажу акцій у процесі проведення відкритої підписки на акції);

кореговані договори - умови договору визначаються шляхом вільного волевиявлення сторін, які мають право на власний розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству, втому числі використовуючи примірні договори, що мають рекомендаційний характер; у разі недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору, що свідчить про виникнення.

Відповідно до юридичної підстави господарські договори поділяються на три види:

які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати даним замовленням, їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів;
які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів.

Господарський договір виконує ряд функцій:

- ініціативна (договір виступає як акт узгодженої волі сторін по врегулюванню певних відносин);

- програмно-координаційна (договір як програма поведінки щодо здійснення господарських відносин;

- інформаційна (договір несе в собі інформацію про правове становище сторін у договорі);

- гарантійна - тільки на підставі договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань як неустойка, завдаток, порука тощо;

- правозахисна (договір є правовою формою відносин, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань, сторонами шляхом використання майнових санкцій).

Загалом договірні відносини навколо майна регулюються ст. 626-654 ЦКУ. Господарські договори регулюються як загальним законодавством (ЦКУ) так і спеціальним законодавством (Господарським кодексом та окремими законами, які регулюють зовнішньоекономічну, інвестиційну, транспортну та інші види господарської діяльності).

3. Порядок укладення господарського договору, його зміст

Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Господарський договір повинен укладатися в письмовій формі, що визначається ст. 44 Цивільного кодексу.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу сторони самі обирають певну письмову форму. Так договори поставки, купівлі-продажу можуть укладатися у формі одного письмового документа, що підписується сторонами. Це так звана повна письмова форма. Договори можуть укладатись шляхом обміну листами телеграмами, телетайпограмами тощо. При укладанні ряду господарських договорів застосовуються уніфіковані форми договірних документів, це в основному стосується договорів перевезення. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Якщо договір плановий, сторона, на адресу якої надійшов проект договору, зобов'язана розглянути його і в 20-денний строк повернути один екземпляр підписаного і скріпленого печаткою договору. У випадку, копи дану сторону не влаштовують ті чи інші умови, вона вправі скласти протокол розбіжностей до договору, про що зробити застереження перед своїм підписом в договорі, і направити разом з договором два екземпляри протоколу розбіжностей.

Умовами дійсності договору: законність дії; волевиявлення сторін; дотримання встановленої законом форми договору; правоздатність і дієздатність сторін.

ГК України у ч. З ст. 180 перераховує істотні умови, характерні для господарських договорів незалежно від видів:

предмет Договору,
ціна договору та
строк дії договору.

Загальні вимоги щодо оформлення господарського договору, як і будь-якого іншого первинного документа, містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва підприємства, установи, від імені яких складений документ;

- назва документа (форми), код форми, дата і місце складання;

- зміст господарської операції та її вимірники - посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

До первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити:

- ідентифікаційний код підприємства, установи;

- номер документа; - підстава для здійснення операцій;

- дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

4. Зміна та припинення господарських договорів

-Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив.

-Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Для зарахування досить заяви однієї сторони. Не допускається зарахування вимог: по яких минув строк позовної давності; про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; про довічне утримання (стаття 425 ЦК); в інших випадках, передбачених законом. Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі.

-Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Зобов'язання між соціалістичними організаціями підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку у випадках, якщо акти планування народного господарства, на яких зобов'язання основане, змінені розпорядженням, обов'язковим для обох сторін. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає.

-Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).