Подорож «Великого лева»

До початку 19 століття були відкриті всі існуючі материки, за винятком Антарктиди. Але деякі внутрішні області материків залишалися недослідженими. Зокрема, великі райони Африки, крім узбережжя, тривалий час залишалися європейцям невідомими  і позначалися на картах «білими плямами».

Перші спроби проникнути вглиб материка закінчувалися невдачею. Мандрівники гинули від хвороб, знесилення і нападу місцевих племен. Успішно здолати всі перешкоди і проникнути у внутрішні райони Африки вдалося англійському досліднику Давіду Лівінгстону.

Любі мандрівники ! Туристична фірма «Глобус» розробила цікаві маршрути, і наші учні – екскурсоводи запропонують  подорожі до дивовижних куточків природи Африки де працював і робив свої відкриття Давід Лівінгстон. Отже, за   маршрутом Блейтайд – Калахарі – Нгамі -  Замбезі – Вікторія -  Ньяса – Танганьїка – Великобританія ми розпочинаємо  подорож. 

Подорож розпочнемо з невеликого шотландського містечка, яке є відправним пунктом нашої подорожі. (розповідь супроводжується слайдами з презентації «Подорож «Великого лева», слайд 3)

                                   У бідній шотландській родині,

                                   Судилося з’явитися на світ дитині.

                                   Ніхто тоді і гадки не мав,

                                   Що генія світу Бог подарував.

19 березня  1813 р. у Блентайді, у бідній шотландській сім’ї вуличного продавця чаю, неподалік від Ґлазго народився Давід Лівінгстон. Ніхто не міг і припустити, що шотландський хлопчик, стане в майбутньому великим дослідником. Закінчивши сільську школу, хлопчик з десяти років почав працювати на  ткацькій фабриці. При чотирнадцятигодинному робочому дні Давід у вільний час опрацьовував підручник з  латинської мови, який придбав, отримавши першу зарплатню. Крім цього він  відвідував вечірню школу,  самостійно вивчав математику та грецьку мову. Пізніше згадував Лівінгстон, як часто серед ночі мама відбирала у нього книги, в основному наукові праці і описи мандрівників, щоб він кілька годин виділив на сон. Юний Давід з дитячих років тягся до науки, але бідність не дозволяла йому навіть сподіватися коли – небудь здійснити свою мрію.

Тому в двадцятирічному віці  юнак вирішив присвятити себе служінню Богу. Та коли до його рук   потрапила книга  німецького місіонера в Китаї Гютулова, це раз і назавжди визначило для Лівінгстона вибір життєвого шляху. Він вирішив стати місіонером.  Давід розумів, що місіонер має допомагати не тільки словом,  а й справами, тому у 1836 р юнак вступає на медико – хірургічний факультет  в місті Ґлазго. Він почав відвідувати лекції з медицини, теології та античних мов.  Через рік Лівнгстон почав підготовку в Лондонському місіонерському товаристві. Стипендія місіонерського товариства дала можливість юнакові продовжити навчання.

А в цей час молодий лікар знайомиться з місіонером Робертом Моффетом, працюючим в Південній Африці. Саме його розповіді про невідомий край справили велике враження на Давіда Лівінгстона. Після закінчення медичного коледжу  в 1841 році як лікар і місіонер  він збирається  до Південної Африки. 

Таким чином, в червні 1841 року мандрівник прибув до пустелі Калахара. Пропагуючи християнство, Лівінгстон зрозумів, що африканців мало цікавлять релігійні проповіді. І наполегливе переконання не дало результатів. З часом його місіонерська впертість мала драматичний характер. У 1844 році під час подорожі, з метою пропаганди місіонерства на нього напав та серйозно поранив лев. Пошкоджена ліва рука залишилася покаліченою на все життя. Лівінгстон більше не зміг утримувати рушницю. Проте місцеві жителі зразу оцінили медичні знання молодого місіонера, з охотою навчалися у нього грамоті, намагалися перейняти досвід ведення сільського господарства.

Сам Лівінгстон, подорожуючи,  швидко вивчав мови місцевих племен та завоював їх повагу. 

У Лівінгстона було багато  причин, які заставляли  його  шукати щлях на північ: і пошуки вільних  земель, і потяг до   місіонерської діяльності, і бажання   розвідати ще невідкриті невідомі землі. В 1849 році Лівінгстон, захоплений розповідями   африканців про «чудове і велике» озеро Нгамі, разом з мисливцями на слонів  Осуеллом и Мьорреєм,  першим з європейців перетнув пустелю Калахарі з півдня на північ. Він вперше вказав на характер ландшафтів цієї області, яку європейці вважали пустелею. "Калахарі, - писав Лівінгстон, -  услана травою та багаточисельними повзучими рослинами, крім цього, в ній зустрічаються чагарники і навіть дерева. Поверхня її рівна, хоч і порізана річищами давніх рік". Населення цієї мсцевості – бушмени. Ведуть вони кочовий спосіб життя, живляться рослинами та здобиччю від мисливства. А  згадане озеро Нгамі Лівінгстон відкрив 1 серпня 1849 року. Велика гладінь зеркала води була оточена заростями тростини. Вимірювання, проведені мандрівником довели, що Калахарі має чашоподібну форму, а дослідження Нгамі довели, що озеро є  тимчасовим і живиться воно водами річки Окаванго, під час дощів. 

Завдання. За якими координатами ховається водоспад Вікторія на річці Замбезі?

18ْ пд.ш 26ْ сх.д - ......

5ْ пд.ш 15ْ сх.д -..........

1ْ пн.ш 26ْ сх.д -...........

Презентація "Подорож «Великого лева"