Перша світова війна

Воєнні кампанії та події 1917—1918 рр.

1. Вступ у війну США. Тривалий час США утримувалися від прямої участі у війні, постачаючи зброю, боєприпаси та продовольство країнам Антанти й одночасно здійснюючи торгівлю з їхніми противниками через нейтральні країни. Однак США були зацікавлені в перемозі Антанти. У роки війни вони надали державам Антанти та її союзникам кредитів на суму понад 10 млрд доларів і бажали повернути ці кошти. Також правлячі кола США, прагнучи відігравати вагому роль у світі, усвідомлювали, що без участі у війні не зможуть претендувати на частку в розподілі «післявоєнного пирога».

Приводом для вступу США у війну стало рішення Німеччини з 1 лютого розгорнути необмежену підводну війну, у якій вони вбачали єдиний шлях до перемоги. Німецький уряд дозволяв США відправляти до Великої Британії лише одне судно на тиждень за умови дотримання суворих вимог (визначений маршрут, спеціальний колір судна тощо). Це викликало обурення американського уряду. 3 лютого 1917 р. президент США В. Вільсон оголосив про розрив дипломатичних відносин із Німеччиною, а 6 лютого Конгрес заявив про вступ у війну на боці Антанти.

2. Російська революція 1917 р. На початку 1917 р. Росію охопила політична криза, викликана загостренням економічних і соціальних проблем, поразками на фронтах і недовірою до правлячих кіл країни у їхній здатності завершити війну. У лютому 1917 р. антивоєнні й соціальні виступи в Росії набули значних масштабів і переросли в революцію, у результаті якої було повалено монархію. Ці події назвали Лютневою революцією, яка є складовою Російської революції 1917 р.

Жіночий батальйон, який 25 жовтня 1917 р. захищав Зимовий палац

На початку березня влада перейшла до Тимчасового уряду (ТУ), а цар Микола II зрікся престолу. ТУ прагнув провести вибори до Установчих зборів, які визначать майбутні форми правління й устрою Росії. В Україні влада в цей час перейшла до Центральної Ради.

Верховний головнокомандувач російської армії Лавр Корнілов у другій половині серпня 1917 р. спробував установити військову диктатуру на період до скликання Установчих зборів, щоб урятувати Росію і не допустити до влади більшовиків. Однак заколот Л. Корнілова зазнав поразки.

24—25 жовтня 1917 р. більшовики здійснили збройне повстання в Петрограді, ТУ було повалено. Розпочався процес становлення більшовицької диктатури.

Плани держав Антанти стосовно воєнної кампанії на 1917 р. передбачали одночасний наступ на всіх європейських фронтах. Початок Російської революції зробив неможливим наступ російських військ. Під впливом революційних подій у Росії хвиля страйків під антивоєнними гаслами прокотилася Великою Британією, Францією, Італією, Німеччиною та Австро-Угорщиною.

На Східному фронті у квітні-травні 1917 р. розпочалися масові братання німецьких і російських солдатів, почастішали випадки непокори солдатів наказам офіцерів.

Ставлення до Російської революції у правлячих колах воюючих держав було різним. У країнах Антанти побоювалися перспективи виходу Росії з війни, у Німеччині та Австро-Угорщині відновилися сподівання на перемогу.

3. Воєнні дії в 1917 р. Наприкінці 1916 р. генеральні штаби держав Антанти домовилися навесні 1917 р. здійснити одночасний наступ на всіх європейських фронтах. Командування блоку Центральних держав у планах на 1917 р. вирішило дотримуватися оборони.

На початку 1917 р. під час весняної кампанії на Західному фронті в районі міста Реймс за наказом нового французького командувача генерала Робера Нівеля, війська Антанти атакували противника. Наступ провалився й увійшов в історію як «бійня генерала Нівеля». За п’ять тижнів військової операції лише французькі війська втратили понад 180 тис. загиблими й пораненими.

Ці події викликали обурення у французькій армії, у 16 корпусах відбулися виступи військових.

У липні—листопаді 1917 р. британські та французькі армії здійснили масштабну наступальну операцію в районі містечка Іпр, намагаючись прорвати Німецький фронт. Її результати були несуттєвими, але супроводжувалися значними втратами з обох сторін.

12 липня 1917 р. німецьке командування, намагаючись зупинити наступ противника, наказало вперше застосувати під Іпром ще одну нову хімічну зброю — гірчичний газ, який згодом за місцем боїв назвали іпритом. У листопаді-грудні війська Антанти здійснили вдалу наступальну операцію в районі міста Камбре («тріумф танків»). У ході операції 378 британських танків у взаємодії з піхотою та авіацією завдали удару по добре укріпленій обороні противника й прорвали її. Проте розвинути успіх британські війська не змогли.

У липні 1917 р. на Східному фронті російські війська перейшли в наступ на львівському напрямку. Однак він завершився провалом.

Німецькі й австро-угорські війська перейшли в контрнаступ, остаточно вибили російську армію з Галичини, на території Балтії захопили Ригу і встановили контроль над Ризькою затокою.

Анексія — насильницьке приєднання, захоплення, утримання однією державою території або частини території іншої держави.

Контрибуція — плата, що накладається на переможену державу на користь держави-переможниці, а також примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснюють переможці.

Восени 1917 р. Антанта зазнала поразки на Італійському фронті. 24 жовтня німецькі й австро-угорські війська атакували переважаючі сили італійської армії поблизу селища Капоретто. Італійська армія була розбита. Німецькі та австро-угорські війська вийшли до найважливіших центрів Італії. Лише термінове переміщення на Італійський фронт 12 британських і французьких дивізій урятувало Італію від поразки.

У листопаді 1917 р. голови урядів Великої Британії, Франції, Італії та США утворили Вищу військову раду «для забезпечення найкращої координації на західноєвропейському воєнному театрі». Тим часом Росія, де до влади прийшли більшовики, стрімко змінювала курс. Оголосивши «Декрет про мир», більшовики звернулися із закликом до всіх воюючих держав укласти мир без анексій і контрибуцій. 15 грудня Росія домовилася з Німеччиною та Австро-Угорщиною про перемир’я на Східному фронті. Раніше питання про перемир’я з австро-німецьким командуванням також узгодила Румунія.
4. Воєнні дії в 1918 р. Останній рік війни розпочався важливою політичною подією. 8 січня президент США В. Вільсон оприлюднив «14 пунктів», де висловив своє бачення принципів побудови міждержавних відносин у післявоєнному світі. Вони передбачали: 1) відкриті мирні договори; 2) свободу судноплавства; 3) усунення економічних бар’єрів; 4) встановлення гарантій для забезпечення скорочення озброєнь; 5) справедливе врегулювання колоніальних питань; 6) визволення від німецької окупації території Росії і надання їй безперешкодних можливостей для визначення політичного розвитку, національної політики і вступу до «співтовариства вільних націй»; 7) визволення і відновлення Бельгії; 8) повернення Франції Ельзасу та Лотарингії, звільнення окупованих районів Франції; 9) уточнення кордонів Італії згідно з національними ознаками; 10) надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) визволення від німецької окупації Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря; 12) самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської імперії; 13) відновлення Польської держави; 14) утворення Ліги Націй. Поява цього документа мала значний вплив на громадськість воюючих країн і ситуацію на фронтах.

На початку 1918 р. на Західному фронті німецьке командування прагнуло завдати поразки британським і французьким силам, перш ніж до Франції прибудуть американські війська. При цьому важливе значення для нього мала ситуація на Сході. У Брест-Литовську із грудня 1917 р. відбувалися переговори про мир між Німеччиною і радянською Росією.

У них також брала участь делегація УНР. 9 лютого 1918 р. УНР підписала угоду про мир із Центральними державами й домовилася з Німеччиною та Австро-Угорщиною про збройну допомогу для звільнення від радянських військ.

У лютому 1918 р. війська Центральних держав розпочали загальний наступ на всьому Східному фронті від Балтійського до Чорного моря. Кількість їхніх сил досягала 450 тис. осіб. На українських землях вони діяли як союзники УНР у боротьбі проти більшовиків. Наступ припинився, лише коли Росія прийняла продиктовані умови й 3 березня 1918 р. підписала Брестський мирний договір. За ним вона втратила близько 800 тис. км² території.

Брестський мир дозволив німецькому командуванню перекинути значну частину військ зі Східного на Західний фронт. Наприкінці березня тут розпочалися атаки німецької армії. До початку червня вона здійснила три наступальні операції під спільною назвою «битва кайзера», або операція «Мішель». Німецькі війська досягли значних успіхів і просунулися вперед. Застосувавши нову тактику прориву оборони противника штурмовими групами, озброєними мінометами, легкими кулеметами та гранатами, німецька армія в червні 1918 р. перейшла річку Марну й наблизилася до Парижа. У середині липня 1918 р. розпочалася битва на Марні, подана німецькою пропагандою як «битва за мир». «Друга Марна», як і в 1914 р., стала місцем, де вирішувалася доля Західного фронту.

18 липня 1918 р. за наказом французького генерала Фердінанда Фоша, головнокомандувача союзних військ, британська й французька армії перейшли в контрнаступ і відкинули німецькі війська від Марни. Становище Антанти покращували американські війська, що безперервно прибували на фронт. 8 серпня союзники неочікувано для німецького командування перейшли в наступ біля міста Ам'єн. Німецькі позиції були знищені щільним артилерійським обстрілом та атакою британських танків.

11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала запропоновані Антантою умови перемир’я. Перша світова війна, яка тривала 4 роки, 3 місяці й 10 днів, завершилася поразкою Німеччини та її союзників.

Опрацюйте теоретичний блок. Напишіть тези до прочитаного.