Період “розрядки” в міжнародній політиці

Повторення вивченого

1. Дайте визначення терміну "холодна війна". Які причини привели до її виникнення?

2. Яку мету переслідувало створення військово-політичних блоків НАТО і ОВД? Який із цих блоків витримав випробування часом?

3. Схарактеризуйте причини карибської кризи. З іменами яких державних діячів пов'язане її завершення?

4. У чому, на ваш погляд, полягають причини спорудження Берлінської стіни?

Тема уроку:  Період “розрядки” в міжнародній політиці 

1. Передумови «розрядки»

Від початку 70-х рр. міжнародні відносини вступили в новий період – період переходу від протистояння, конфронтації двох світів на чолі з "наддержавами" СРСР та США до розрядки міжнародної напруженості. Серед передумов цих змін можна назвати такі:

• досягнення до початку 70-х рр. військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СРСР і США;

•     негативні наслідки для економіки провідних держав виснажливої гонки озброєнь;

•     загострення соціальних проблем у США внаслідок війни у В'єтнамі;

•     усвідомлення світовою громадськістю, керівниками провідних держав науково обґрунтованого вченими висновку про катастрофічність для життя на Землі будь-якого ядерного конфлікту.

2. Гельсінська конференція 1975 р. 

Переговори й консультації з підготування Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі велися шість років (1969-1975 рр.). У цій роботі брали участь представники 33 європейських країн (за винятком делегації Албанії), а також США й Канади - держав, які відіграють велику роль у світовій та європейській політиці, у тому числі - як члени НАТО. Нарада відбулася 31 липня – 1 серпня 1975 р. у столиці Фінляндії - м. Гельсінкі. Вона увінчалася підписанням 1 серпня Підсумкового акта - найважливішого політичного документа, що відіграє велику роль у формуванні міжнародних відносин і в наші дні. Цей акт мав такі розділи:

I - з питань безпеки в Європі;

II - з економічного, науково-технічного співробітництва та охорони навколишнього середовища;

III - з гуманітарних питань;

IV - з урахування й виконання положень Підсумкового акта; продовження розвитку міжнародних контактів, у тому числі організації нових зустрічей і нарад, подібних до Гельсінської. Такі зустрічі держав-учасниць загальноєвропейської наради відбулися згодом у Белграді (1977-1978 рр.), Мадриді (1980-1983 рр.), Стокгольмі (1984-1987 рр.), Відні (1986-1989 рр.).

Гельсінська нарада була унікальним, безпрецедентним явищем у міжнародному житті, відігравши велику роль у стабілізації становища у світі, запобіганні сутички між двома системами, що призвело б до загибелі людської цивілізації. Одним із результатів форуму в м. Гельсінкі стало створення постійної Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), яка до 90-х рр. охопила більш як 50 держав Європи, США і Канади. Нині вона має політичні механізми, що забезпечують можливість оперативно реагувати на порушення прав людини. НБСЄ опікується також питаннями безпеки і роззброєння, співробітництва у сфері економіки й охорони навколишнього середовища. 

Завдання: Переглянути відеоролики  за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=BNr_pY2QQ1E

https://www.google.com/search?rlz=1C1SQJL_ruUA781UA781

3. «Нове політичне мислення»

Однак у 70-х рр. розрядка міжнародної напруженості, кульмінацією якої була Гельсінська угода 1975 р., не стала незворотною. Недовіра між країнами двох блоків, і насамперед - СРСР та США, не зникла, а навпаки, загострилася. Причин тому було декілька.

По-перше, на міжнародних відносинах позначилась економічна криза 1973-1974 рр. Країни Заходу, зосередившись на внутрішніх проблемах, послабили контроль над своїми зонами впливу. Цим відразу скористався Радянський Союз для проникнення в нові регіони. Прихід до влади уряду С. Альєнде в Чилі (1970 р.), переворот в Ефіопії (1974 р.), здобуття незалежності Анголою та Мозамбіком після революції в Португалії (1975-1976 рр.), об'єднання В'єтнаму в єдину державу (1975 р.), встановлення прорадянських режимів у Камбоджі та Лаосі, переворот в Афганістані (1978 р.), прихід до влади Д. Ортеги в Нікарагуа (1979 р.) – усе це події, на яких позначилося втручання Радянського Союзу.

По-друге, СРСР у другій половині 70-х рр. почав розміщення на своїх західних кордонах ракет середнього радіусу дії СС-20. Така зміна співвідношення сил на міжнародній арені не могла не викликати відповідних дій США.

По-третє, у травні 1978 р. сесія ради НАТО у Вашингтоні схвалила довгострокову програму збільшення щорічних військових витрат на 3% протягом 20 років. 12 грудня 1979 р. у Брюсселі було ухвалено рішення про виробництво й розміщення у Великій Британії, Бельгії, ФРН та Італії 574 крилатих ракет і ракет "Першинг-2".

СРСР відповів розміщенням у країнах Східної Європи ракет малого радіуса дії, які могли досягти західноєвропейських столиць за 2-3 хвилини. Небезпека виникнення війни збільшилася. У разі широкомасштабного конфлікту, навіть без використання ядерної зброї, Європа з її 200 атомними реакторами, розвиненою хімічною і нафтопереробною промисловістю перетворилася б на руїни.

По-четверте, у березні 1983 р. президент СПІА Р. Рейган повідомив про розроблення у США програми СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива), яка передбачала створення глобальної протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь. До участі в цій програмі запрошувався і СРСР. Його реакція була різко негативною. Розроблення анти-СОІ вимагало великих матеріальних витрат, яких радянська економіка не витримала б. Водночас ця програма не давала повної гарантії захисту території Сполучених Штатів та їхніх союзників.

           Отже, розрядка не стала довгостроковою політикою. Не було подолано логіки "холодної війни" і підозрілості між великими державами. На згортанні розрядки позначилося й економічне відставання СРСР та консервативні тенденції у його внутрішній і зовнішній політиці. Найдужчого удару, що остаточно "поховав" розрядку, завдала радянська інтервенція в Афганістан, яка розпочалася 27 грудня: 1979 р. введенням до цієї країни 100-тисячного "обмеженого" контингенту військ.

"Нове політичне мислення" – запропоноване М.Горбачовим та його однодумцями – система ідей і поглядів, концепція політичної діяльності у розв’язанні міжнародних проблем на основі загальнолюдських цінностей, політики взаємних компромісів та об’єднання зусиль у розв’язанні глобальних проблем сучасності.

Крім того, «нове політичне мислення» визнавало за народом кожної країни його власний соціальний і політичний вибір, забезпечення балансу інтересів усіх держав –  членів світового співтовариства. Наголос робився на принципі мирного співіснування як умові виживання та збереження цивілізації.

Хронологія подій:

• квітень 1985 р. – СРСР припинив виготовлення ракет СС-20, а в серпні ввів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв півтора року;

• листопад 1985 р. – у Женеві відбулася перша радянсько-американська зустріч на вищому рівні між удруге обраним у 1984 р. президентом США Р. Рейганом і М. Горбачовим. Унаслідок цієї важливої зустрічі була досягнута принципова згода про 50-відсоткове скорочення стратегічних наступальних озброєнь;

• жовтень 1986 р. – нова радянсько-американська зустріч на вищому рівні в Рейк’явіку. СРСР запропонував пакет радикальних пропозицій щодо ядерного роззброєння: скоротити на 50 % стратегічні наступальні озброєння протягом перших п’яти років, а потім цілком їх ліквідувати; звільнити Європу  від усіх ракет середньої дальності; домовитися про заборону ядерних випробувань та ін. На відміну від попередніх перемовин СРСР погодився з вимогами США про жорстку систему контролю.

• грудень 1987 р. –  М. Горбачов і Р. Рейган підписали Угоду про скорочення озброєнь середнього радіуса дії, згідно з якою передбачалася ліквідація цілого класу ядерної зброї під жорстким взаємним контролем.

• Епоха «холодної війни» остаточно закінчилась і «залізна завіса» між Сходом і Заходом піднялася після виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 p., зруйнування Берлінської стіни в листопаді 1989 p. За підсумками зустрічі на о. Мальті в грудні 1989 р. Дж. Буша з М. Горбачовим СРСР і США перестали бути потенційними противниками, а розкол людства на «капіталістичний світ» і «соціалістичну співдружність» на початку 1990-х років став надбанням історії.

• 31 липня 1991 р. була укладена найважливіша радянсько-американська угода: М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві давно обговорюваний Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), який передбачав взаємне 30-40-відсоткове скорочення ядерних арсеналів. Уперше в історії роззброєння найбільших держав світу досягло таких масштабів.

Запитання на закріплення матеріалу:

1. Яка загроза світу існувала в першій половині 80-х рр.?

2. Що являє собою "нове політичне мислення"?

3. Проаналізуйте еволюцію радянсько-американських відносин у 80-ті рр.

4. Яких позитивних змін пощастило досягти внаслідок реалізації «нового політичного мислення»?

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 23 ст.125 (інформаційну, логічну)

Творче завдання за вибором:

1). У чому виявилася криза однополюсної моделі міжнародних відносин у світі?

2). Які Ви бачите переваги та недоліки багатополюсної моделі міжнародних відносин?