Означено-особові та узагальнено-особові речення.

Означено-особові речення

Односкладними означено-особовими називаються такі речення, у яких головний член вказує на те, що дія виконується або виконуватиметься певним предметом, особою чи особами (З нудного себе знову вислизаю, як равлик із палаючої хати (І. Малкович)). В означено-особових реченнях на дійову особу (я, ти, ми, ви) вказує особове закінчення дієслова — головного члена, вираженого формами 1-ї або 2-ї особи однини чи множини дійсного або наказового способу (чит-аю, чита-єш, чита-ємо, чит-ай). Усі односкладні означено-особові речення можуть бути перетворені на двоскладні (Сьогодні піду в гості. — Я сьогодні піду в гості).

Означено-особові речення часто виражають спонукання: накази, прохання, побажання, заклики (Робіть добро людям!). Вони вживаються в розмовному (діалоги) і художньому стилях мовлення (Вигострю, виточу зброю іскристу (Леся Українка)).

Узагальнено-особове речення

В узагальнено-особових реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою. Вони означають загальне судження, правило, закономірність. Головний член (присудок) у таких реченнях найчастіше виражений дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу (Багато будеш знати — швидко постарієш (Нар. тв.)). Рідше значення узагальненої дії можуть передавати інші форми дієслова: 1) 1-а особа однини і множини (Що маємо, не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. тв.)); 2) 2-а особа однини наказового способу (Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Нар. тв.)); 3) 3-я особою множини теперішнього часу (За одного битого двох небитих дають (Нар. тв.)); 4) форма чоловічого роду минулого часу (Цілив у ворону, а попав у корову (Нар. тв.)).

Узагальнено-особові речення переважно вживаються у прислів’ях та приказках, а також у художньому, публіцистичному стилях мовлення.

Випишіть з тексту означено-особові речення, підкресліть у них головний член і поясніть його морфологічне вираження.

1.Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові — він все те наймає (Т. Шевченко). 2.Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян, чистіша від сльози вона хай буде (М. Рильський). 3. Як зараз бачу: з-за ріки — дві кручі, наче маяки: одна зелена, чорна друга... (А. Малишко). 4. Дишеш і не надишешся тим чистим і пахучим повітрям (І. Нечуй-Левицький). 5. Відмикаю світанок скрипичним ключем (Л. Костенко). 6. Ідеш, ідеш, а ще й не половина, ідеш, ідеш, хоч добре, не один (Л. Костенко). 7. Не потрапили на Січ і на третій, і на четвертий день, а десь тільки аж через тиждень (П. Панч). 8. З росою в лузі не зів'яну (Леся Українка). 9. Не тільки диво-казкою багаті і не єдиним хлібом живемо, а тільки чом, коли ні крихти в хаті, тривогою сурмиш, моя сурмо (Б. Степанюк). 10.І знов лечу (Т. Шевченко). 11. Вийду в степ, чи зупинюсь у полі — скрізь високі предківські могили (М. Луків). 12. Жив сей день і ніч щасливо з вами (Леся Українка). 13.Яка не підійма вершина, — триматися будем землі, як рідних осель журавлі (Б. Степанюк).14. Мої любі, до мене ходіть! Я сама. Поговоримо думами тихо (Леся Українка). 15. Подбати мушу про якусь копійку (Л. Костенко). 16. Бережіть це життя. Іншого ви не знали, того, що гнало нас із торбами по світу. Тож — бережіть (О. Гончар).

Перепишіть односкладні речення, згрупувавши їх за типами у такій послідовності: означено-особові, узагальнено-особові.

1. Той монастир недавно збудували (Л. Костенко). 2.Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами (Панас Мирний). 3. Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка). 4. Його сховали на горище, і ранок змив його сліди (А. Малишко). 5. Шануйте здобуте трудом поколінь, помножте його у пошані (М. Нагнибіда). 6. За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка). 7. Але як швидко побіля вогню не бігай — все рівно обпечешся (Гр. Тютюнник). 8. Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю (В.Козаченко). 9. В артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать поснулі (А. Малишко). 10. Коли зважуєшся на сей крок у житті, чого ж було стояти на колінах (Леся Українка). 11. Забуду моря віщий шум чи юнь, даровану годами (А. Малишко). 12. У дверях спинились, обернулись до вітчима (Леся Українка). 13.Куди не глянеш в даль оцю окресну — тут споконвіку скрізь лилася кров (Л. Костенко). 14.Коли спитають, де мій дім, я певно знаю, що я відповім (Л. Первомайський). 15. Стою — мов скеля непорушний (П. Тичина). 16. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки (І. Нечуй-Левицький). 17. Мої муки, мої люті, в хмарі заховаю (Т. Шевченко). 18. Не сумуй одна, не журись одна (А. Малишко). 19. Чи не піти лишень на шлях, подихать на роздоллі, в зеленім гаї, по полях та пошукати долі (П. Грабовський). 20. За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм (Т. Шевченко).