Освітні стратегії соціалізації особистості дошкільника у громадянському суспільстві

У процесі спілкування дитина набуває соціального досвіду, який надає їй її найближче оточення: батьки, вихователі саду та однолітки. Соціальна компетентність досягається завдяки тому, що дитина активно спілкується та обмінюється інформацією. Соціально неадаптовані діти найчастіше відкидають досліди інших людей і не входять в контакт з дорослими і однолітками. Це може призвести до асоціальної поведінки в майбутньому через не засвоєння культурних навичок і необхідних соціальних якостей.

Будь-яка діяльність має на меті, а здатність дитини досягти мети додає їй впевненості в собі і дає усвідомлення своєї компетенції. Почуття значущості безпосередньо відображає оцінку суспільства і впливає на його самооцінку. Самооцінка дітей безпосередньо впливає на їхнє соціальне здоров 'я і поведінку.

Констатовано, що особливої привабливості та значущості набувають взаємини дошкільника з ровесниками, а стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника; спілкуючись із ровесниками, дитина будує взає мини не на основі підкорення, як із дорослими, а з позицій рівності. Зазначено, що спілкування дошкільника з ровесниками призводить до низки психологічних наслідків: формування навичок соціальної взаємодії, вдосконалення здатності підтримувати розмову та ділитись інформацією, вироблення комунікативної гнучкості шляхом підкорення та домінування в ході гри, становлення самооцінки шляхом порівняння себе з іншими дітьми, розвиток емпатії, здатності до турботи. Отже, соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими та ровесниками, які й надалі залишаються центром її життя.