8 липня 1685 р. Собор у Києві обрав на митрополита луцького єпископа Гедеона (князя Святополка-Четвертинського). Восени того ж року митрополит поїхав до Москви, де й був висвячений у цьому сані. Далеко не все духовенство було задоволене новим підпорядкуванням української православної церкви. Львівська, Перемиська і Луцька єпархії невдовзі не тільки відокремилися від Київської митрополії, а й відійшли від православ’я.

Освіта.

Центром освіти і науки, осередком суспільного і культурного життя в Україні залишалася Києво-Могилянська колегія, котра за системою навчального процесу та рівнем підготовки студентів не поступалася університетам країн Центральної Європи.

У стінах колегії у 1674 р. було створено перший підручник з історії під назвою «Синопсис» (1674). Ймовірно, автором «Синопсису» був Інокентій Гізель. Тут навчалися автори козацьких літописів (Р. Ракушка-Романовський, С. Величко, Г. Грабянка) та багато інших культурних діячів.

Друкарство

Освіта в Україні була тісно позв’язана з книгодрукуванням. У другій половині XVII ст. найбільшою була друкарня Києво-Печерської лаври, яка за цей період випустила в світ 117 видань. Книги цієї друкарні мають чіткий шрифт, розкішне оформлення, у тому числі гравюрами і орнаментом.

У 1675 р. виникла друкарня у Новгороді-Сіверському, згодом її перенесли до Чернігова.

Література

Значного розвитку досягла література. Її творцями перш за все були викладачі та вихованці Києво-Могилянської колегії. Героїка Національно-визвольної війни українського народу була джерелом натхнення і підказувала авторам сюжети їхніх творів. І. Галятовський, І. Гізель,Л. Баранович, Д. Туптало, А. Радивиловський та інші продовжили традиції написання творів на суспільно-політичні теми.

Ректору Києво-Могилянської колегії Іоаникію Галятовському належали численні проповіді, зібрані в книзі «Ключ разумения». Чернігівський архієпископ Лазар Баранович був автором збірників «Меч духовный» і «Трубы словес проповедных». Він відомий і як автор світських віршів.

Дмитро Туптало (у 1702 р. він став митрополитом у Ростові) написав збірник оповідань про чуда ікони Богородиці чернігівського Троїце-Іллінського монастиря «Руно орошенное». Цей збірник був виданий у 1680 р. в друкарні цього монастиря. За життя автора (він помер у 1709 р.) збірник перевидавався шість разів у Києві і Чернігові.

Історико-літературний твір Іннокентія Гізеля (українізованого німця, який був у 1645-1656 рр. ректором Києво-Могилянської колегії, а потім архімандритом Києво-Печерської лаври) «Мир

с богом человеку» дає багатий матеріал для характеристики українського суспільства того часу.

Євангеліє. Оправа. 1707 р.

Архітектура

Друга половина XVII ст. в архітектурі України - це час розквіту оригінального стилю, який отримав назву козацького бароко.

Розквіт стилю бароко спостерігається в культовій архітектурі. Фундаторами церков були гетьмани, козацька старшина, вище духовенство та багаті міщани. Маючи релігійні почуття і бажаючи увічнити своє ім’я, вони надавали кошти на спорудження храмів, оздоблення їх багатоярусними іконостасами і настінними розписами, дарували їм церковні книги в унікальних оправах, церковні ризи, золотий і срібний ритуальний посуд.

Церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври. 1690 р.

Церкву Всіх Святих мистецтвознавці називають «перлиною поміж усіми п’ятибанними церквами українського бароко».

Тільки коштом І. Мазепи в Києві збудовано чи відновлено шість великих споруд, а всього - два десятки. Серед значних - Богоявленська церква на Подолі, Миколаївський собор на Печерську, церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври.

Для церковного будівництва цього періоду характерні кам’яні і дерев’яні церкви трьох типів: тридільні, п’ятидільні хрещаті і дев’ятидільні.

Покровський собор у Харкові. 1689 р.

Найвідомішими пам’ятками першого типу є Покровський собор у Харкові, дві церкви Києво-Печерської лаври, храми в Сумах і Богодухові. П’ятидільні збереглися тільки в Києві і Чернігові. Дев’ятидільні - Троїцька церква Густинського монастиря, Вознесенський собор у Переяславі - Хмельницькому та храми в інших містах Гетьманщини. За часів І. Мазепи особливо інтенсивно велося світське будівництво - у Києві, Чернігові, Переяславі, Батурині та інших містах.

Живопис

Значний внесок у розвиток українського живопису цього періоду зробили видатні майстри Іов Кондзелевич з Волині та Іван Руткович із Жовкви.

Архангел Михаїл з Богородчанського іконостаса

Автор: Іов Кондзелевич з Волині

Архангел Гавриїл. 1697-1699 рр.

Автор: Іван Руткович з Жовкви

Народний живопис використовувався для внутрішнього оздоблення будинків. Найпопулярнішим сюжетом був козак Мамай.

Суть козака-лицаря — священний героїзм в обороні рідного краю, відсутність страху перед фізичною смертю. Суть відуна- характерника — яснобачення, духовне провідництво й цілительство свого народу. Саме такими рисами воїна-лицаря й відуна-чародія наділений в свідомості українців козак-характерник Козак-Мамай. Сам будучи безсмертним, Козак-Мамай став символом безсмертя українського духу.

Після вивчення теми виконай тести для перевірки знань.