Опрацюйте теоретичний матеріал, законспектуйте основне
Походження та самобутність української мови
Більшість дослідників локалізують прабатьківщину слов’ян цілком або частково на території сучасної України (Дніпро, Дністер, Карпати). За твердженнями істориків (зокрема М. Грушевського), за поріг історичних часів українського народу можна прийняти IV ст. н. е.
Українська мова, як і інші слов'янські, виділилася з праслов’янської мови, розпад якої розпочався орієнтовно в VII ст. Акад. А. Кримський довів, що у своїй фонетичній системі, граматичній будові та словниковому складі вже в ХІ ст. (на матеріалах пам’яток, як-от «Ізборник Святослава» 1073 р.) викристалізувалася окрема східнослов’янська мова — мова української нації.
Етапи розвитку української мови (за підручником, § 5)
[VII – ХІ ст.] --> Проукраїнська мова
[ХІ ст. – кін. XIV ст.] --> Староукраїнська мова
[кін. XIV ст. – поч. XIX ст.] --> Середньоукраїнська мова (рання, середня, пізня)
[XIX ст. – дотепер] --> Нова українська мова
Проукраїнська мова (VII–ХІ ст.): період розпаду праслов'янської мовної єдності та формування племінних діалектів.
Староукраїнська мова (ХІ — кін. XIV ст.): доба Русі-України. Характеризується функціонуванням писемно-літературної церковнослов'янської мови та формуванням виразних рис народнорозмовної мови (чергування [г, к, х] — [з, ц, с], закінчення дієслів -мо, розрізнення і/и).
Середньоукраїнська мова (кін. XIV — поч. XIX ст.): доба активного розвитку українського скоропису, функціонування мови в документах Війська Запорозького, поява перших граматик (М. Смотрицький, І. Ужевич).
Нова українська мова (з XIX ст.): зародження сучасної літературної мови на народній основі (від «Енеїди» І. Котляревського та творчості Т. Шевченка).
3. Джерельна основа й пам'ятки
В основу формування української національної мови покладено середньонаддніпрянські та східнополтавські говірки південно-східного наріччя. Найдавнішими писемними джерелами, що зафіксували живі мовні риси, є «Остромирове Євангеліє» (1056 р.), «Ізборники Святослава» (1073, 1076 рр.) та Пересопницьке Євангеліє (1556–1561 рр.).