Ознайомтеся із поданими правиламиАБОза підручником П.28 с.85-86.
Орфографія (грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і grapho — пишу) — розділ мовознавства, що вивчає правила написання слів; загальноприйнята система правил національної мови щодо способів передавання мовлення на письмі.
Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою (уживання апострофа, подвоєні приголосні, правопис складних слів та ін.). Написання, що не регламентується правилами, винятки з правил треба перевіряти за орфографічним словником.
В українській орфографії визначають такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний та смисловий.
За фонетичним принципом («як чую, так і пишу») позначають:
• ненаголошені [а], [у], [і], а також [о], що стоїть не перед складом із наголошеним [у] або [і]: казати, купатися, лікарня, молоко;
• префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х: сказати, спитати, стиснути, сформувати, схилити;
• групи приголосних, що утворилися внаслідок спрощення: проїзний, щасливий, серцевий, тиснути;
• групи приголосних [ств], [цтв], [зтв] і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк-, що утворилися внаслідок додавання суфіксів до основ:
птах — птаство,
ткач — ткацтво,
убогий — убозтво,
чех — чеський,
Кременчук — кременчуцький,
Рига — ризький;
• чергування приголосних:
рука — на руці — ручка,
нога — на нозі — ніжка,
вухо — на вусі — вушко.
Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин слова, незалежно від їхнього реального звучання: [гоу лубка] голубка, бо голуб; [доу р´із´ц´і] доріжці, бо доріжка.
Також за морфологічним принципом пишуть:
• ненаголошені голосні [е], [и], а також [о], що стоять перед складом із наголошеним [у] або [і]: весна, зима, спонука, хотів;
• приголосні, що змінюють своє звучання внаслідок уподібнення: боротьба, кігті, розжуй;
• приголосні звуки, що спрощуються тільки у вимові: журналістський, агентство;
• довгі звуки на межі значущих частин слова: віддати, піднісся, хвилюються, граєшся та ін.
Історичний (традиційний) принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини слів чи букви пишуть так, як це робили раніше, за усталеною традицією, але їхнє написання не можна пояснити в сучасній мові дотриманням фонетичного або морфологічного принципів. За традицією в українському письмі вживають:
• літери я, ю, є, що позначають один або два звуки, а також ї, що позначає два звуки: пісня — п’янкий, нюанс — в’юн, синє — б’є, пір’їна;
• літеру щ на позначення двох звуків: щука, паща, прощення;
Смисловий (диференційний) принцип вимагає різного написання:
• однозвучних слів, що мають різне значення (омонімів): Лев (ім’я) — лев (тварина); Захід (країни Західної Європи) — захід (частина світу); Олег Вітер — різкий вітер;
• паронімів: греби — гриби; кленок (від клен) — клинок (від клин);
.png)
.png)