Конструктор уроків
Мета уроку :
— навчальна : узагальнити знання учнів про основні поняття орфографії; ознайомити з поняттями ‘орфографічні принципи ‘ , ‘ орфографічні норми ‘
— розвивальна : розвивати навички організації своєї діяльності , пояснення порушень мовних норм , аналізу причинно - наслідкових зв’язків між мовними нормами ;
— виховна : виховувати ціннісне ставлення до написаного та прочитаного, відчуття відповідальності за дотримання орфографічних норм .
Привіт! Тут , мої любі учні , Ви знайдете теоретичну інформацію, що я розповідала на уроці , наші виконані вправи та частину Вашого домашнього завдання :)
1
Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або друкованій формі. Орфограма – це правильне написання, це насамперед букви, для написання яких треба застосувати певне правило. Орфограми бувають буквенні: 1)ненаголошені е, и в корні слова: весна, життя; 2)велика чи мала буква: Земля-земля; 3) написання сумнівного приголосного: легкий, просьба; 4) подовження та подвоєння приголосних: навчання, лимонний; наявність чи відсутність літери: сторіччя-сторіч, баский-баскський; та небуквені: 1) дефіс: по-київськи, темно-зелений, з-поміж; 2) апостроф: м’ята, сузір’я; 3) перенос слова: хо-джу, три-ста; 4) роздільне написання: будь ласка, все одно, поки що, на жаль; 5) разом: улітку, попід, пів вікна. Орфографічне правило – це коротка й чітка рекомендація для певного написання як зразкового.
Принципи української орфографії: 1) фонетичний – написання слова точно відображає його вимову ( вода, калина, треба); 2) морфологічний – написання слова розходиться з його звучанням (просьба, безжурно, на річці); 3) традиційний (історичний) – написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні аналізом морфем (яблуко, левада, лимон, бароко); 4) смисловий (диференційний) – написання однозвучних слів залежить від їхнього значення: написання великої чи малої літери (Роман-роман), написання слів разом чи окремо (напам'ять – на пам'ять).
Основні випадки чергування у — в
У вживається | В уживається | У — В не чергуються |
Між приголосними: навчаюсь у гімназії | Між голосними: була в Одесі | У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: воротар, усмішка. |
На початку речення перед приголосним: У зошиті немає помилок. | На початку речення перед голосними: В оранжереї красиві квіти. | У власних іменах і в словах іншомовного походження: Ворскла, Врубель. |
Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер -льв-, -св-, -тв-, -хв-, -зв-: Я у Львові. | Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, -льв-, -св-, -хв-, тв.- зв- і под.) Моя вдача. |
Основні випадки чергування сполучників і — й
Завжди і | Завжди й |
Після будь-якого розділового знака: Вітер війнув, і облетіло листя. Між приголосними звуками: Ось і прийшла весна. | Між голосними звуками: срібло й олово. |
Початок речення. І летіли знов іскри ясні (О. Олесь). | Після голосного звука перед приголосним: розуміє й пояснює. |
Зіставлення понять: зима і літо. | |
Перед звуком [й] та буквами я, ю, є, ї:Воля і яснії сни. |
Коли м’який знак пишеться:
1. У суфіксах -ськ, -зьк, -цьк, -еньк; близький, волинський, донецький, рученька.
2. В дієсловах перед часткою -ся/сь Ь зберігається: будуються/будують, почисться / почисть.
3. У звукосполученнях -льк, -ньк, -ськ, та похідних від них -льч, -льц, -ньч, -сьч, -сьц: лялька - ляльці - ляль чин; ненька - неньці - ненчин.
Вживання м’якого знака
1. Після букв Д Т З С Ц Л Н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, різьба, вісь.
2. Після Р лише перед О: трьох, забрьоханий, Горький. Після інших букв та р в інших випадках м’якого знаку немає: кров, ніч, верф, десятиріч, облич, голуб.
3. Після м’яких приголосних перед О: льон, сьомий, дзьоб.
4. У суфіксах ЕНЬК, ОНЬК, ЕСЕНЬК, ІСІНЬК, ЮСЬНЬК: голівонька, рученька, самісінька.
5. у суфіксах СЬК, ЗЬК, ЦЬК - учнівський, паризький, юнацький, але ковзкий, боязкий, різкий, в’язкий, плаский, баский (вони не є суфіксами).
6. У суфіксах СЬКІСТЬ, ЗЬКІСТЬ, ЦЬКІСТЬ, СЬКИ, ЗЬКИ, ЦЬКИ: французький, людськість, по-французьки.
7. після Л перед буквами на позначення приголосних (часто перед наступним м’яким): сильний, вітальня, зухвальство, але тарілка - тарілці, білка - білченя (лц, лч походять від лк).
8. Перед м’яким, пом’якшеними й шиплячими лише коли:
· для позначення м’якого Л: їдальня, пальці.
· у непрямих відмінках та в присвійній прикметниках, якщо Ь є в початковій формі: скринька - в скриньці, кицька - кицьці (але у казці, в землянці, Маланці)
· у дієслівних формах наказового способу: стань, виходьте, станьте.
· у дієсловах на - ться та інших дієслівних формах перед -ся, -сь, якщо Ь є в формі без -ся: обговорюється, станься, звертаються, підводься.
9. У формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць.
10. У дієслівних формах 3 особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, думають.
11. у буквосполученнях НЬЧ, ЛЬЧ, що походять від ЛЬК, НЬК: неньці, дончин, Юльчик.
В іншомовних словах пишеться:
1. після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є,ї, якими позначаються 2 звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр, мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, ательє, пасьянс, Таганька, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяков, Третьяков, Касьянов, асфальт, Ананьїн але увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають а, у), Бйорнсон, Ж’єн, Х’юстон, бар’єр.
2. після Л,Н перед Йо: мільйон, компаньйон, каньйон
3. відповідно до вимови після Л, Н перед літрами на позначення приголосних, а також у кінці слова: мольберт, Тянь-Шань (але алхімія, балкон), гриль, герань (але акрил, шаблон).
Не пишеться:
1. після губних Б П В М Ф Ж Ч Ш Щ: дріб, ніж, пишеш
2. після Р у кінці складу і слова: Харків, звір, гіркий, але Горький
3. після Н перед Ж Ч Ш Щ і суфіксами СТВ, СЬК: інженер, цвірінчати, велетенський, менший, кінчик, тонший але неньчин (ненька), бриньчати (бренькіт), тьмяний, різьбяр, няньчити.
4. між приголосними, якщо і пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, кінця.
5. між літерами, що позначають подовжені м’які приголосні: суддя, маззю, весілля.
6. після літер, що позначають м’які приголосні, крім л, якщо за ними йдуть інші букви на позначення м’яких приголосних: радість, пізній, пісня.
7. у буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: рибалчин, матінчин, матінці.
8. в укр. власних назвах: Уляна, Омелян, Севастян, Тетяна Наталя, Касян, Дяченко, Третяк.
АПОСТРОФ.
Апостроф перед я, ю, є, ї | |
пишеться | не пишеться |
1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншої літери: б´є, п’є, в´юн, м’яч, 2. Після р, що позначає твердий звук [р]: пір´я, кур´єр, сузір´я | 1. Якщо в українських словах перед б, п, в, м, ф стоїть приголосний (крім р), що належить до кореня: свято, тьмяний, морквяний, але торф´яний |
3. Після префіксів та попередньої частини складних слів, які закінчуються на приголосний: з´явитися, роз´їзд, дит´ясла, двох'ярусний, | 2. Якщо в українських словах літери я, ю, є після р позначають його м´якість: буря, Рєпін, рясно |
4. У слові Лук´ян і похідних: Лук´яненко, Лук´янівка |
|
2
СЮДИ ПРИКРІПЛЮЙТЕ ВАШІ ЕСЕ , ЩО МАЛИ БУТИ НАПИСАНІ НА ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ :)
.png)
3
Ви молодці ! Я пишаюсь Вами та Вашими поривами до знань ! Будьте старанними , чемними і все зможете!
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 0
Так: 0
