Окупаційний режим в Україні

Актуалізація опорних знань.

1. У результаті яких подій західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР?

2. Коли розпочалась Друга світова війна?

3. Чим можна пояснити поразки Червоної Армії влітку – восени 1941 р.?

4. Коли було завершено окупацію України німецькими військами? 

Окупаційний режим в Україні

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій „Південь” окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план „блискавичної війни” був зірваний. Сталінська адміністративно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила тепер рятувати її.

Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:

Варто запам’ятати!!!

Для управління окупованими територіями Третій рейх створив спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг.

Свої плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України. Спочатку гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна, розчленувавши її територію на адміністративні райони:

• 1.Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили «Дистрикт Галичина», який підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству; м.Львів, очолив Г.Франк.

• 2.Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили «Рейхскомісаріат Україна». Центром стало місто Рівне; 63,6 % України, Е.Кох ( «другий Сталін»).

• 3.Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації ( очолив фактично Розенберг);

• 4.Території Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей утворили нову румунську провінцію «Трансністрія»; Тирасполь, згодом –  з 16 жовтня Одесса (Г.Алексян).

• 5.Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.
  Українські землі як найбільш плодородні мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе перетворювалась на рабів. По завершенню війни на українські землі передбачалось переселити 8 млн. німецьких колоністів.

Зверни увагу!!!

Окупація — форма контролю агресорів над загарбаними територіями.

Остарбайтер (з нім. — «східний робітник») — німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

         Ще у 1941 р. Гітлер проголосив «Крим має бути звільнений від усіх чужинців і заселений німцями». Так, до 1942 р. окупанти знищили в Криму циган, євреїв, кримчаків, а з 5 липня 1942 р. проводили масові переселення жителів, щоб залишилися «расово повноцінні».

На підставі карти та тексту параграфа складіть таблицю «Окупаційні зони України». ст 221

Нацистський «Новий порядок»

Органи управління окупованої території

Нові терміни!!!

«Новий (світовий) порядок» — назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

Терор — знищення і залякування ворога насильницькими засобами.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим: «Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тонн зерна, і ми повинні це зробити».

Перша колонія почала створюватися у липні 1942 р. у Вінницькій області площею 500 км . Вона отримала назву Гегевальд. Там же було збудовано вставку Гітлера — Вольвшансе (Вовче логово).

Жорстокість, зневага до українців та людей інших національностей як до людей нищого ґатунку були головними рисами німецької системи управління. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалось право розстрілу без суду і слідства. Увесь час Окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних людей розстрілювали на місці. Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів. Населенню міста заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, електрикою, телеграфом, поштою, аптекою. На кожному кроці можна було бачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено» тощо.

Окупаційна влада відразу почала провадити політику економічної експлуатації та нещадного гноблення населення. Уцілілі промислові підприємства окупанти оголосили власністю Німеччини й використовували їх для ремонту військової техніки, виготовлення боєприпасів тощо. Робітників примушували, працювати по 12—14 годин на добу за мізерну заробітну плату.

Фашисти не стали знищувати колгоспи і радгоспи, а на їх базі створювали так звані громадські збори, або загальні двори, і державні маєтки, головним завданням яких було постачання та вивезення до Німеччини хліба та іншої сільськогосподарської продукції.

На окупованих територіях гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів із населення. Його змушували платити податки за будинок, садибу, двері, худобу» домашніх тварин (собак, кішок  - 100-150 крб на рік, а кілограм картоплі коштував 1 крб.) Вводилося подушне — 120 крб. за чоловіка і 100 крб. за жінку офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно.

Так до березня 1943 р. в Німеччину було вивезено 5950 тис. тонн пшениці, 1372 тис. тонн картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. овець. До березня 1944 р. ці цифри вже мали такі показники: 9,2 млн. тонн зерна, 622 тис. тонн м'яса та мільйони тонн іншої промислової продукції і продовольства.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини (близько 2,5 млн. осіб). Умови життя більшості «остарбайтерів» були нестерпними. Мінімальна норма харчування і фізичне виснаження від надмірної праці ставали причиною поширення хвороб і високого рівня смертності ( платня становила 3 марки за добу, а німкенія отримувала 3-4 марки за робочий день).

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам'яток.

Голокост

Становлення «нового порядку» було тісно пов'язане з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз стан початком планомірного і систематичного знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення спочатку на території CPCP а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву «Голокост»!

Проблемне запитання.

Чому саме євреї стали об'єктом тотального знищення?

Нові терміни!!!

Геноцид (від грец. genos — рід, плем'я і латин, caedo — вбивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення умов, не сумісних із життям.

               Голокост — планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами голокосту стали 6 млн євреїв (в Україні — 1,4 млн). Це складало близько 63,% європейського і 36 % світового єврейства.

Табір смерті — територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті, камери газові, питок (Освенцім (Аушвіц), Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, Хелмно) були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесівець: це були «прості, але справно працюючі конвеєри смерті». Процес знищення партії в'язнів займав одну-дві години. Пережили ці табори декілька сот людей.

Створення таборів смерті супроводжувалося масовим винищенням населення гетто, яких в Україні нараховувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941—1942 pp. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.

На окупованих територіях нацисти знищили мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масових страт населення, 180 концтаборів, понад 400 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 млн. мирних громадян.

На території України гітлерівські кати вдалися до масового знищення військовополонених: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис. осіб, у Славутинському (так званий гросслазарет) — 150тис, Дарницькому (Київ) — 68 тис, Сирецькому (Київ) — 25 тис, Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис, в Уманській Ямі — 5.0 тис. осіб. Загалом в Україні було знищено 1,3 млн. військовополонених.

• Крім масових знищень окупанти проводили й ідеологічну обробку населення (агітація і пропаганда), метою якої було підірвати волю до опору, розпалити національну ворожнечу. Окупанти видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн. примірників, працювали радіостанції, кіномережа тощо.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр, де 29 вересня 1941 р. за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі тут протягом 103 тижнів окупанти кожного вівторка й п'ятниці здійснювали розстріли (загалом 150 тис. осіб). У січні 1942 р. на території Польщі було створено шість таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим (Аушвіц), Белжець, Хелмно), до яких вивозились євреї із західних областей України. Перед знищенням створювалась система гетто і єврейських житлових кварталів.

За наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них «С» і «Д» діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі й расово неповноцінні елементи», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними для "остаточного вирішення" (айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 тис. євреїв). Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не допустити з його боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком для власного життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв.

На 2001 р. рішенням парламенту Ізраїлю за рятування євреїв почесним званням «Праведник світу» були удостоєні 1755 українців.

Висновки:

«Новий порядок», що встановили нацисти на території окупованої України, приніс її народу лихо й страждання. Його жертвами стали мільйони мирних громадян. Одночасно українські землі стали місцем, де розгорталася і трагедія єврейського народу — Голокост.

Риси «нового порядку»:

— ліквідація суверенітету або державності завойованих країн (територій);

— економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху;

— расова дискримінація, геноцид, антисемітизм;

— терор, репресії, масові вбивства невинних людей. Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяючи масовому зростанню руху опору.

Прочитайте фрагменти джерел.

1. Про які риси нацистського «нового порядку» ви дізналися? На підставі документів узагальніть сутність цих рис.

2. Які факти вразили найбільше? Яким був моральний стан населення окупованих територій? До яких змін у повсякденному житті призвів нацистський «новий порядок»?

Документ 1

Із листа керівника Райхсміністерства окупованих східних областей А. Розенберга про вивіз з України сільськогосподарської продукції підприємством «Схід» із продажу сільськогосподарських продуктів і постачання (жовтень 1944 р.): «...За цей час його філії заготовили: зерна - 9 200 000 т, м'яса та м'ясних виробів - 622 000 т, олійних культур - 950 000 т, масла - 208 000 т, цукру - 400 000 т, фуражу - 2 500 000 т, картоплі - 3 500 000 т, насіння - 141 000 т, інших сільськогосподарських товарів - 1 200 000 т, яєць - 1 075 000 000 шт.».

Документ 2

З попередження коменданта міста Харкова, 14 листопада 1941 р.: «До населення Харкова! Внаслідок вибуху російських мін у Харкові сьогодні загинули німецькі солдати. Це свідчить про те, що населення не відгукнулося на численні заклики і накази німецьких збройних сил брати активну участь у розмінуванні. Віднині німецькі збройні сили діятимуть безжально. Так, сьогодні було страчено 50 осіб - членів компартії. Крім того, 1000 осіб було арештовано як заручників. Якщо проти німецьких збройних сил чинитимуться нові акції, 200 з цих заручників будуть розстріляні. Для мешканців Харкова встановлюється комендантська година з 16 години до 6 години. Ті, хто перебуватиме на вулиці чи на площі після цього часу і без спеціальної перепустки, будуть розстріляні. Кожен мешканець Харкова своїм життям відповідає за безпеку німецьких збройних сил».

Документ 3

З книжки Дмитра Малакова «Оті два роки... У Києві при німцях»: «Через весь фасад звисало величезне червоне полотнище нацистського прапора. Під прапором чітко вирізнялася вивіска: "Арбайтзамт Київ", тобто біржа праці Києва... Значну кількість промислових підприємств, їхнє основне обладнання було евакуйовано на схід, а майже всі державні установи радянського устрою припинили існування. Отже, міське населення - це "зайві" робочі руки. І почалася планомірна і жорстока боротьба з "саботажниками", тобто безробітними, що "ухилялися" від роботи на Третій райх - масові облави на вулицях, базарах, у кінотеатрах, у всіх більш-менш людних місцях. Порятунок був тільки в наявності на руках "арбайтскарте" робочої картки, яку кожен працівник повинен був щотижня подовжувати на місці роботи: на календарно розграфлених аркушиках картки керівництво ставило гумовий штампик. Якщо такої позначки на день перевірки не було, спійманого без розмов і пояснень конвоювали на збірний пункт...»

4. Чому Бабин Яр вважають символом Голокосту в Україні. Хто такі «Праведники народів світу»

Нацистський «новий порядок» передбачав особливу расову політику, жертвами якої стали євреї, роми (цигани), слов’янські народи. В Україні було створено сотні таборів і гетто для ізоляції та подальшого знищення єврейського й іншого населення.

Київ став першим у Європі містом, де окупанти знищили всю єврейську громаду. Масові розстріли єврейського населення Києва відбулися в урочищі Бабин Яр 29 і 30 вересня. Усім євреям було наказано зібратися 29 вересня на північній околиці міста, звідти колони людей спрямовували до Бабиного Яру і розстрілювали. Загинуло майже 34 тис, євреїв.

Ці два дні перетворили Бабин Яр на символ Голокосту в Україні.

Трагедія Бабиного Яру тривала й надалі. Тут убивали в’язнів Сирецького концтабору, військовополонених, підпільників, членів ОУН. У Бабиному Яру загинула, зокрема, поетеса Олена Теліга. Загалом окупаційна влада знищила в Бабиному Яру понад 100 тис. осіб.

Прочитайте фрагмент джерела. Про що в ньому йдеться?