Мета : Роз’яснити поняття підприємництво, суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності, ліцензія, ліцензування видів господарської діяльності, заборона ліцензування, суб’єкти підприємницької діяльності.

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

Організаційні моменти.
Перевірка домашнього завдання.
Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Підприємництво

2. Види обмеження господарської діяльності

3. Ліцензія

1. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У той же час, законом можуть встановлюватися особливості здійснення окремих видів підприємництва.

Право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Підприємство - це основна ланка господарства країни, самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство виробляє основну масу продукції, має закінчений цикл відтворення, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку, товарний знак.

Основними організаційними формами підприємницької діяльності є:

а) одноосібне володіння;

б) товариство або партнерство;

в) корпорація.

Основними функціями підприємництва є:

новаторська, організаційна, господарська, соціальна. особиста діяльність.

Суб'єктами підприємницької діяльності, або, по-іншому, підприємцями, можуть бути:

♦ фізичні особи - громадяни України та інших держав;

♦ юридичні особи всіх форм власності.

Як видно, поняття "суб'єкт підприємницької діяльності" і "юридична особа" не збігаються, хоча за змістом дуже близькі. Перше поняття ширше, оскільки суб'єктом підприємницької діяльності може бути не тільки юридична (підприємство, кооператив, банк, компанія тощо), а й фізична особа, громадянин. Здійснення підприємницької діяльності громадянами без створення юридичної особи дістало назву приватного підприємництва.

Держава гарантує свободу підприємництва і його державну підтримку. Це означає, що підприємці мають право без обмежень самостійно приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству.

Свобода підприємництва виявляється у:

♦ вільному виборі видів підприємницької діяльності;

♦ вільному залученні до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

♦ самостійному формуванні програми діяльності;

♦ вільному виборі постачальників та споживачів;

♦ вільному найму робітників;

♦ вільному розпоряджанні прибутком, що залишається після виплати обов'язкових платежів, встановлених законодавством.

Підприємництво виконує такі три основні функції:

♦ ресурсну - мобілізація капіталу (фінансів), трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів;

♦ організаторську - організація виробництва, матеріально-технічного забезпечення і збуту, маркетингу, реклами;

♦ творчу - новаторство, генерація і використання ідей та ініціативи, вміння ризикувати.

Види обмеження господарської діяльності

Обмеження підприємницької діяльності встановлюються виключно законом. Їх можна умовно поділити на кілька видів:

Обмеження займатися підприємницькою діяльністю певним категоріям осіб (державні службовці, військовослужбовці, представники місцевих органів самоврядування, особи, обмежені в праві займатися певним видом діяльності за вироком суду і т.д.);
Обмеження, пов'язані з монополією держави на деяку діяльність (виготовлення і реалізація наркотичних речовин, зброї, видобуток деяких корисних копалин і т.д.);
Обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою (наприклад, ломбарди можуть існувати тільки у вигляді повних товариств);
Обмеження, пов'язані з розміром статутного капіталу (наприклад, мінімальний розмір статутного капіталу передбачений для акціонерних товариств);
Заняття певними видами економічної діяльності можливо тільки за умови отримання ліцензії на право здійснювати цю діяльність (банківська справа, фінансові послуги, будівництво, освіту та багато інших).

Усі суб'єкти господарювання можна розділити на три типи:

♦ установи - це організації, що здійснюють свою діяльність за рахунок бюджетних коштів або спонсорів;

♦ об'єднання громадян - здійснюють свою діяльність за рахунок членських внесків. До них відносять творчі спілки, профспілки, політичні партії, інші об'єднання;

♦ підприємства - здійснюють свою діяльність за рахунок прибутків від виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

3. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку (у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України) за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензування видів господарської діяльності включає такі дії: видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Видача ліцензії - надання суб’єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Анулювання ліцензії повністю або частково - позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі;

Здобувач ліцензії - суб’єкт господарювання, який звернувся в установленому законодавством порядку до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

Ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються становлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб -підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги також включаються до ліцензійних умов. У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб'єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі якщо суб'єкт господарювання провадить вид господарської діяльності не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензування здійснюють органи ліцензування. Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Так, наприклад, ліцензію на медичну практику видає Міністерство охорони здоров'я, на надання послуг з перевезення - Міністерство інфраструктури, надання послуг з охорони, діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами -МВС, випуск та проведення лотерей - Міністерство фінансів.

Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою