У другій половині XIX ст. Німеччина являла собою 37 самостійних монархій та 4 вільних міста. Економічні потреби суспільства, воля правлячої в Пруссії династії та національна свідомість німців привели до об’єднання країни.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

Уже в 1870-і роки в промисловому розвитку Німеччина обігнала Францію, а на початку XX ст. залишила позаду Велику Британію. Німеччина вийшла на перше місце в Європі й стала другою (після США) індустріальною державою світу.

ЧИННИКИ, ЩО СПРИЯЛИ ЕКОНОМІЧНОМУ ПІДЙОМУ НІМЕЧЧИНИ

Після об’єднання в країні утворився єдиний внутрішній ринок, були знищені митні кордони, введені єдина валюта, система мір і ваги, торговельне та банківське законодавство.

Захоплення у Франції Ельзасу й частини Лотарингії, отримання 5 -мільярдної контрибуції сприяли індустріальному зростанню країни. Використовуючи лотарингську руду й вугілля Рурського та Саарського басейнів, німецькі промисловці створили потужну паливно-металургійну базу, а французькі мільярди були використані для фінансування розвитку індустрії та транспорту.

Німецькі підприємці успішно використовували досвід інших країн, впроваджували новітні досягнення науки і техніки, передову технологію.

НОВІ ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

З кінця XIX ст. випереджаючого розвитку в Німеччині набули новітні галузі — машинобудування, електроенергетика, хімічна та електротехнічна промисловість.

Відбувалася концентрація виробництва та капіталів.

Монополія у вугільній промисловості країни належала Рейн-Вестфальському вугільному синдикату.

В електротехнічній промисловості панували гігантські корпорації ЗЕК (Загальна електрична компанія),

«Сіменс і Гальське», Логотип компанії «Сіменс і Гальське» в 1847-1897 рр.

«Сіменс-Шуккерт»,Рекламний плакат із зображенням автомобіля Protos компанії «Сіменс-Шуккерт»

Лідерство на ринку озброєнь, у виробництві локомотивів, залізничних рейок Німеччини на початок XX ст. захопив могутній концерн Ф. Круппа.

Найбільшими фінансово-промисловими магнатами були Круппи, Тіссени, Сіменси, Ганземани та ін.

Що, на твою думку найбільше вплинуло на економічний підйом у Німеччині.

Відповідь напиши тут.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ КРАЇНИ

Особливу роль у політичних процесах відігравав О. фон Бісмарк.

Отто Леопольд фон Бісмарк (1815-1898) народився в містечку Шенгаузен у родині військового відставника. За соціальним походженням - юнкер. Навчався спершу в Геттінгенському, потім - у Берлінському університетах за спеціальністю юриспруденція. 1835 р. перебував на державній службі. Від 1847 до 1851 р. - депутат саксонського ландтагу.

1851-1862 рр. - на дипломатичній службі. З 1862 р. - міністр-президент Пруссії. Від 1871 р. - канцлер Німеччини.

З приходом до влади Бісмарка прискорилося проведення військової реформи. Виголошені ним перед депутатами ландтагу слова:

«Німеччина буде об’єднана залізом і кров’ю», - змусили відступити представників опозиції. Після проведення військової реформи престиж Пруссії серед німецьких держав значно зріс.

Об’єднання почалося війною з Данією і приєднанням території Шлезвіга і Голштейна. Австро-прусські війська за чотири місяці закінчили пруссько-датський конфлікт. Пруссія одержала Шлезвіг і герцогство Ладенбург, Австрія - Голштинію.

Розгром Франції знищив останню перепону на шляху до створення об’єднаної Німецької імперії. Офіційно оформлено її було 18 січня 1871 р. Король Пруссії Вільгельм став імператором, Бісмарк - канцлером. У квітні 1871 р. було прийнято Імперську конституцію, згідно із якою вищими представницькими органами були союзна рада (бундестаг) і рейхстаг, але всю законодавчу владу здійснював імператор.

У цілому період 1871-1878 рр. німецької історії науковці називають «Ліберальна ера».

В останній третині XIX ст. всі великі політичні партії були представлені в Рейхстазі.

Консервативна партія захищала інтереси аристократії, юнкерства, пруського офіцерства.

Націонал-ліберальна партія представляла велику промислову буржуазію; члени цієї партії виступали за загальне виборче право, скасування станових привілеїв.

Соціал-демократична робітнича партія (СДРП) — опозиційна партія; створена шляхом злиття Союзу німецьких робітничих товариств із лівими елементами Загального німецького робітничого союзу.

Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН) створена в 1875 р. (з 1890 р. іменувалася Соціал-демократична партія Німеччини). Соціал-демократи виступали за соціальні реформи, встановлення республіки, еволюційне просування до соціалізму. СЄПН (СДПН) відстоювала інтереси робітників, частини інтелігенції, дрібної буржуазії.

Завдання: Дай письмову відповідь: Як ти розумієш вислів: «Німеччина буде об’єднана залізом і кров’ю».

Дай письмову відповідь: Як ти розумієш вислів: «Німеччина буде об’єднана залізом і кров’ю».

Відповідь в зошиті прикріпи тут.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА О. фон БІСМАРКА

Після створення єдиної німецької держави її «хрещений батько», перший канцлер імперії О. фон Бісмарк спрямував свої зусилля на централізацію влади в імперії, зміцнення економічної та військово-політичної могутності країни, забезпечення першості Німеччини в Європі.

Зміцнення військової могутності імперії стало одним із провідних напрямів внутрішньої політики Бісмарка.

У 1874 р. канцлер домігся від Рейхстагу згоди на збільшення армії в мирний час до 400 тис. осіб і затвердження військових витрат на сім років уперед. Після цього військове відомство було позбавлено парламентського контролю.

Наприкінці 1870-х років Бісмарк першим з європейських політиків відмовився від застарілого, на його думку, принципу свободи торгівлі й державного невтручання в економіку.

Зважаючи на зростаючу конкуренцію на світовому ринку, у 1879 р. він провів закон, що захищав промисловість і сільське господарство Німеччини протекційними митами. Уряд ввів державну монополію на тютюн і спиртні вироби, націоналізував залізниці Пруссії.

У 70-і роки XIX ст. Рейхстаг ухвалив численні закони, спрямовані на зміцнення єдності імперії та посилення її державного апарату.

"Культуркампф" (нім. kulturkampf — боротьба за культуру) — заходи уряду О. фон Бісмарка в 70-х роках XIX ст., спрямовані проти католицької церкви — головної опори католицької Партії центру, яка підтримувала сепаратистські, антипрусські тенденції.

нагляд за початковими школами;
заборона політичної агітації;
обов’язковість цивільного шлюбу;
репресії проти священиків

Соціальна сфера

Системи соціального страхування:

Закон про охорону здоров’я (1883 р.);
страхування від нещасних випадків (1884 р.);
страхування від непрацездатності й за віком (1889 р.)

В часи Бісмарка Німеччина була ближче, ніж будь-яка інша держава, до сучасних концепцій соціального забезпечення.

Німецькі працівники мали захист перед хворобою, нещасним випадком і пологовими виплатами, військовими лавками і отриманню житла і мали національну схему пенсії, ще коли про неї не замислювались в ліберальніших країнах.

Політична сфера

Вирівнювання величезних відмінностей між німецькими державами.
Германізація. (Одним з ефектів політики об’єднання було усуненням використання інших мов, крім німецької, із суспільного життя, із шкіл і академій з умисним тиском на ненімецьке населення, з метою онімечити його або вигнати з країни У 1880-х було проведено масове вигнання приблизно 24,000 поляків, які не мали німецького громадянства, до Російської Польщі.).
Загальний Кримінальний Кодекс (1871 р.).
Загальне судочинство в придворній системі, цивільних і кримінальних процесах (1877 р.)

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА О. фон БІСМАРКА

1882 р. — утворено Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія)

«Три імператори». Карикатура з журналу «Панч» (Велика Британія, 1884 р.)Погіршення відносин з Росією та Великою Британією зумовило військово-політичне зближення Німеччини й Австро-Угорщини.

У 1879 р. уряди двох країн уклали таємний союзний договір.

У 1882 р., використовуючи італо-французьке колоніальне суперництво, Бісмарку вдалося залучити до коаліції й Італію. Так виник Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, що поклав початок розколу Європи на ворогуючі військово-політичні угруповання.

Троїстий союз: Німеччина, Австро-Угорщина та Італія курять на бочці з порохом. Карикатура Тіре-Боне

Напиши визначення понять:

"Культуркампф", Германізація, Троїстий союз

ПОЧАТОК КОЛОНІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Німеччина вступила на шлях колоніальних захоплень пізніше від інших країн, але одразу виявила надзвичайну активність й агресивність. Фактично Німеччина із середини 1880-х років вела боротьбу за переділ колоніального світу.

Лише за два роки (1884-1885 рр.) вона захопила територію загальною площею 3 млн кв. км.

Так, у 1884 р. засновано першу німецьку колонію в Південно-Західній Африці. Услід за нею німецькі колонізатори захопили Того, Камерун, північну частину Нової Гвінеї.

Незабаром установили контроль над Маршалловими островами в Тихому океані.

ВІЛЬГЕЛЬМ II. ПЕРЕХІД НІМЕЧЧИНИ ДО «СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ»

Після смерті Вільгельма І імператорський трон перейшов до його внука Вільгельма II. Вступ на престол нового кайзера викликав тріумф серед військових, прусських юнкерів і служителів церкви.

29-річний імператор Вільгельма II типовим юнкером, що понад усе пишався військовими перемогами прусської зброї. Погляди Вільгельма II сформувалися під впливом військово-аристократичного середовища й були вкрай консервативними. Новий кайзер відразу висловився про необхідність боротьби з «руйнівними елементами», заявляючи, що «воля кайзера — вищий закон».

Вільгельм II та його оточення допускали можливість ведення війни на два фронти (проти Франції та Росії) й були готові до боротьби за переділ колоніального світу.

Перехід Німеччини до «світової політики» означав намір переділу вже поділеного європейськими країнами світу, а саме:

• претензії на панування в Європі;

• укріплення своїх позицій на Близькому, Середньому та Далекому Сході;

• прагнення до переділу сфер впливу в Африці, Азії, Океанії.

Активізація експансії на Сході отримала назву «Дранг нах Остен» — «Натиск на Схід». Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У 1899 р. кайзер добився від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної залізниці Берлін—Багдад, після чого розпочалося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, в азіатську частину Туреччини та Месопотамію. Це викликало стурбованість як Британії, так і Росії.

Крім того, розгорнувши в 1898 р. будівництво потужного військово-морського флоту, Німеччина кинула виклик Великій Британії, загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв’язкам з колоніями.

Німецька імперія також активно брала участь у розділі Китаю між великими державами.

До кінця XIX ст. Китай змушений був поступитися європейцям «для оренди» майже всіма морськими портами, японці отримали в країні великі концесії, а США вимагали від Китаю запровадження режиму «відкритих дверей» для всіх іноземних держав.