Невідкладдні стани при захворюваннях органів дихання: напад бронхіальної астми, астматичний статус.

Тема: Невідкладні стани при захворюваннях органів дихання: напад бронхіальної астми, астматичний статус

Цілі:

1. Знати:

• знати суть патологічних станів, види бронхоспазму;

• клінічну симптоматику бронхіальної астми, асматичного статусу;

• правила надання невідкладної допомоги хворим.

2. Вміти:

• провести обстеження хворих та оцінити його результати ;

• надати невідкладну долікарську допомогу хворим із нападом бронхіальної астми та асматичним статусом.

Практичні навички, які слід відпрацювати на занятті:

1. Обстеження хворого:

а) огляд;

б) пальпація;

в) перкусія легень і серця;

г) аускультація легень і серця.

2. Оксигенотерапія.

3. Підрахунок дихальних рухів.

4. Бронхоскопія.

5. Спірометрія, спірографія.

5. Проведення інгаляцій лікарських речовин.

Хід заняття.

1. Провести огляд хворого:

а) загальний;

б) окремих частин тіла;

2. Провести пальпацію.

3. Провести перкусію легенів і серця;

4. Провести аускультацію легенів і серця.

5. Оцінити результати огляду та пальпації пацієнта, оцінити звукові явища, що вислуховуються над легенями і серцем.

6. Оксигенотерапія.

7. Підрахунок дихальних рухів,

8. Бронхоскопія.

9. Спірометрія, спірографія.

10. Проведення інгаляцій лікарських речовин.

11. Проведення внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньо-м'язових ін'єкцій і внутрішньовенних струминних та краплинних уведень препаратів;

12. Вирішення ситуаційних завдань, складання плану надання невідкладної допомоги хворим.

Тема: Невідкладні стани при захворюваннях органів дихання: кровохаркання, легенева кровотеча

Цілі:

1. Знати:

• знати захворювання органів дихання, що супроводжуються кровохарканням, легеневою кровотечею (пневмонії, бронхоектатична хвороба, туберкульоз легенів, рак легенів), суть патологічного стану;

• клінічну симптоматику кровохаркання та легеневої кровотечі;

• правила надання невідкладної допомоги хворим.

2. Вміти:

• провести обстеження хворих та оцінити його результати;

• надати невідкладну долікарську допомогу хворим при кровохарканні, легеневій кровотечі;

• вирішувати деонтологічні завдання, пов'язані з професійною діяльністю.

Практичні навички, які слід відпрацювати на занятті:

1. Проведення опитування та об'єктивного обстеження хворих із кровохарканням, легеневою кровотечею.

2. Вимірювання артеріального тиску.

3. Виконання в/м та в/в ін'єкцій.

4. Приготування та використання міхура з льодом.

Хід заняття.

1. Проведення опитування та об'єктивного обстеження хворих із кровохарканням, легеневою кровотечею.

2. Визначення пульсу та його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску.

4. Виконання в/м та в/в ін'єкцій.

5. Приготування та використання міхура з льодом.

6. Вирішення ситуаційних завдань, складання плану надання невідкладної допомоги хворим.

7. Здійснення догляду під час кровохаркання та легеневої кровотечі

8. Дотримання правил безпеки під час роботи з кров'ю. Проведення дезінфекції крові, мокротиння, предметів догляду, медичних інструментів.

Література: Анестезіологія, інтенсивна терапія та невідкладні стани. І.Л. Бабенко. Суми. Університетська книга. 2021 рік. с. 218-228, 340-360.

Теоретична частина

Бронхіальна астма (БА) — це хронічне запальне захворювання, спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запалення поєднується з гіперреактивністю бронхів, що проявляється такими рецидивними симптомами, як свистяче дихання, ядуха, скутість у грудній клітці, кашель, особливо вночі та вранці. Ці епізоди звичайно пов’язані з поширеною, але варіабельною бронхообструкцією, спонтанно зворотною або під впливом терапії.

Виділяють такі клінічні форми БА: алергійну, неалергійну, змішану, невизначену.

Потенційні чинники ризику розвитку БА: генетична схильність, атопія, гіперреактивність бронхів.

Чинники зовнішнього середовища, що сприяють розвитку БА у схильних до цього захворювання осіб:

> домашні алергени: домашнього пилу, хутряних свій¬ських тварин (собак, котів), тарганів, молі, грибів, плісняви, дріжджів;

> зовнішні алергени: пилку рослин, грибів, плісняви, дріжджів;

> професійна сенсибілізація;

> тютюнопаління: активне, пасивне;

> повітряні полютанти: зовнішні, домашні;

> респіраторні інфекції (переважно вірусні);

> порушення дієти;

> споживання деяких ліків (нестероїдних протизапальних засобів, р-блокаторів);

> ожиріння.

Чинники, що сприяють розвитку загострень та/або хронізації симптомів БА:

— домашні та зовнішні алергени;

— респіраторні інфекції;

— фізичні вправи та гіпервентиляція;

— метеорологічні зміни;

— окремі види їжі, харчових добавок, медикаментів;

— надмірне споживання рафінованої їжі, у якій недостатньо антиоксидантів;

— надмірні емоції;

— тютюнопаління (активне та пасивне).

Клінічні симптоми БА:

> епізодична задишка з утрудненням при видиху;

> кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;

> епізодичні свистячі хрипи в легенях;

> повторна скутість у грудній клітці.

Симптоми здебільшого посилюються вночі та в ранковий час. Виникають або погіршуються при:

• фізичному навантаженні;

• вірусній інфекції;

• під впливом алергенів;

• палінні;

• перепаді зовнішньої температури;

• сильних емоціях (плачу, сміху);

• дії хімічних аерозолів;

• вживанні деяких ліків (нестероїдні протизапальні препарати, b-блокатори).

Характерною є добова та сезонна варіабельність симптомів. У розвитку типового нападу БА розрізняють три періоди: період провісників, або продромальний, період ядухи та період зворотного розвитку.

Для періоду провісників характерна поява за декілька хвилин, годин, іноді днів до нападу низки симптомів: вазомотор них реакцій з боку слизових оболонок носа, що проявляються чханням, свербінням очей і шкіри, сухим кашлем, надмірним діурезом, інколи зміною настрою (дратівливість, погані передчуття).

Період розпалу (ядухи) проявляється відчуттям недостатності повітря, стиснення в грудях, вираженою експіраторною задишкою. Вдих стає коротким, видих повільним, довшим у два — чотири рази від вдиху, супроводжується голосними, тривалими свистячими хрипами, які чути на відстані. Під час нападу спостерігається кашель з відходженням в’язкого, густого мокротиння, що важко виділяється. Хворий займає вимушене положення, сидить, нахилившись униз, спираючись ліктями на коліна, край стола або ліжка. Мовлення майже неможливе, хворий неспокійний, наляканий. Обличчя бліде, із синюшним відтінком, покрите холодним потом. Крила носа роздуваються на вдиху. Грудна клітка в положенні максимального вдиху, залежно від ступеня загострення. У диханні беруть участь м’язи плечового поясу, спини, черевної стінки, міжре- брові м’язи і надключичні ямки, які втягуються на вдиху. Шийні вени набухлі.

Перкуторно: коробковий перкуторний звук, опущення нижніх меж легень, обмеження рухомості нижніх країв легень, зменшення в розмірах абсолютної серцевої тупості.

Аускультативно: жорстке або послаблене везикулярне дихання з подовженим видихом, сухі хрипи високого тембру на видиху, тахікардія, дихальна аритмія, акцент II тону на легеневій артерії.

У період зворотного розвитку нападу, як правило, відходить склоподібне мокротиння і дихання полегшується. В одних хворих він закінчується швидко, в інших триває декілька годин або діб. Після нападу пацієнти відчувають загальну слабкість, нездужання.

Функція зовнішнього дихання (ФЗД)

Дослідження ФЗД проводять з метою визначити тяжкість бронхообструкції, її зворотність, варіабельність, а також підтвердити діагноз БА.

Критерії порушення ФЗД:

— наявність ознак бронхіальної обструкції: значення пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид) та об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) < 80 % від належних;

— виражена зворотність бронхіальної обструкції: підвищення рівня ПОШвид та ОФВ1> 12 % (або >200 мл) за результатами фармакологічної проби з b2-агоністом короткої дії;

— добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1> 20 % .

Обсяг медичної допомоги на амбулаторно-поліклінічному етапі

Діагностичні дослідження:

1) ФЗД;

2) алергологічне дослідження (алергологічний анамнез: наявність у хворого алергійного риніту, атопічного дерматиту або БА чи атопічних захворювань у членів його родини; позитивні шкірні проби з алергенами; підвищений рівень загального та специфічного IgЕ);

3) визначення гіперреактивності бронхів (проводиться у хворих з клінічними симптомами, які характерні для БА, але за відсутності характерних порушень ФЗД; вимірюється за результатами провокаційних тестів з гістаміном, метахоліном, фізичним навантаженням).

Класифікація БА за тяжкістю перебігу:

— інтермітивна БА — І ступінь;

— легка персистувальна БА — II ступінь;

— середньої тяжкості персистувальна БА — III ступінь;

— тяжка персистувальна БА — IV ступінь.

Ступінь І — інтермітивна БА. Симптоми (кашель, свистяче дихання, задишка) короткотривалі, виникають рідше одного разу на тиждень упродовж не менше ніж 3 міс. Короткотривалі загострення, нічні симптоми астми — не частіше двох разів на місяць. Відсутність симптомів, нормальні значення показників ФЗД між загостреннями: ОФВ1 або ПОШвид > 80 % від належних; добові коливання ПОШвид або ОФВ1< 20 %.

Ступінь II — легка персистувальна БА. Симптоми з’являються як мінімум один раз на тиждень, але рідше одного разу на день упродовж більше ніж 3 міс. Симптоми загострення можуть порушувати активність і сон; хронічні симптоми потребують симптоматичного лікування майже щоденно; нічні симптоми астми виникають частіше двох разів на місяць; ОФВ1 або ПОШвид > 80 % від належних; добові коливання ПОШвид. або ОФВ1— 20—ЗО %.

Ступінь III — середньої тяжкості персистувальна БА: симптоми щоденні; загострення призводять до порушення активності і сну; нічні симптоми астми — частіше одного разу на тиждень; необхідність у щоденному прийманні b2-агоністів короткої дії. ОФВ1 або ПОШвид у межах 60—80 % від належних; добові коливання ПОШвид або ОФВ1 > 30 %.

Ступінь IV — тяжка персистувальна БА. Наявність у значній кількості варіабельних тривалих симптомів, частих нічних симптомів, обмеження активності, тяжкі загострення. Незважаючи на лікування, що проводиться, відсутність належного контролю захворювання: постійна наявність тривалих денних симптомів, часті нічні симптоми та тяжкі загострення, обмеження фізичної активності, яке зумовлене БА, ОФВ1 або ПОШвид <60 % від належних, добові коливання ПОШвид або ОФВ1> 30 %; досягнення контролю БА може бути неможливим.

Оцінювати зміни функціональних показників для визначення тяжкості захворювання слід за відсутності епізодів експіраторного диспное.

Загострення БА класифікують за анамнезом, тяжкістю клінічних симптомів і функціональними порушеннями дихання та кровообігу.

Виділяють чотири ступені тяжкості загострення БА (табл. 1):

> І — легкий;

> II — середньої тяжкості;

> III — тяжкий;

> IV — загроза зупинки дихання.

Класифікація дає змогу чітко диференціювати ступінь загострення БА, призначити лікування й об’єктивно контролювати ефективність терапевтичних заходів.

Таблиця 1. Ступені тяжкості загострення бронхіальної астми

Коментар: у сучасному трактуванні тяжкості загострень замість терміна “астматичний стан” застосовують термін “тяжке загострення астми та загроза зупинки дихання”.

Пікфлоуметри: техніка використання.

Вимірювання функції легень при лікуванні астми проводять так само, як і вимірювання кров’яного тиску в діагностиці і моніторингу артеріальної гіпертензії.

За допомогою пікфлоуметра вимірюють ПОШвид — найбільшу швидкість потоку повітря під час форсованого видиху.

Існують декілька типів пікфлоуметрів, але техніка використання однакова для всіх:

-необхідно встати і тримати пікфлоуметр таким чином, щоб не заважати рухові маркера.

Упевнитись, що маркер стоїть внизу шкали;

-глибоко вдихнути, охопити мундштук пікфлоуметра губами і зробити швидкий та сильний видих, намагаючись не закривати язиком мундштук;

-результат записати, потім поставити маркер на нульову позначку;

-тричі повторити вказані дії, вибрати найвищий із трьох показників.

Щоденний моніторинг ПОШвид упродовж 2—3 тиж. сприяє встановленню діагнозу і правильному вибору лікування. Якщо впродовж 2—3 тиж. не досягають належного значення ПОШвид (належні значення вказані в інструкціях з використання пікфлоуметрів), то для встановлення особистого найкращого значення хворому призначають глюкокортикостероїди.

Тривалий моніторинг ПОШвнд дає змогу оцінити успішність терапії. Моніторинг ПОШвид допомагає виявити ранні ознаки погіршення до появи нападів.

Таблиця 2. Препарати швидкої допомоги, які застосовують для зняття гострого бронхоспазму та інших симптомів БА

Таблиця 3. Алгоритм користування кишеньковим інгалятором

Тяжкі загострення загрожують життю хворого і потребують лікування в стаціонарі (табл. 2, 3). Початкове лікування: киснетерапія, інгаляційний b2-агоніст короткої дії постійно впродовж 1 год (рекомендується через небулайзер); системний ГКС. Повторна оцінка — через 1 год із коригуванням терапії. Якщо загострення відповідає середньотяжкому ступеню, призначають киснетерапію, інгаляційний b2-агоніст + холінолітик щогодини; пероральний ГКС; продовжувати лікування впродовж 1—3 год до поліпшення стану.

За наявності в анамнезі чинників ризику тяжкого загострення БА, ПОШвид до 60 % від належного або кращого для хворого, виражених симптомів у стані спокою, ретракції грудної клітки, за відсутності клінічного поліпшення після початкового лікування призначають киснетерапію, інгаляційний b2-агоніст + холінолітик, системний ГКС. Повторна оцінка — через 1—2 год. У разі високого ефекту протягом 1—2 год після останньої лікарської маніпуляції можна виписати додому. У домашніх умовах треба продовжити лікування інгаляційними b2-агоністами; у більшості випадків рекомендують пероральні ГКС, комбіновані інгалятори.

За неповної відповіді: киснетерапія, інгаляційний b2-агоніст + холінолітик, системний ГКС, рекомендуються ксантини внутрішньовенно, моніторинг ПОШвид, сатурації кисню в артеріальній крові (SAO2), частоти пульсу.

У разі неефективності терапії протягом 1—2 год хворого направляють у відділення інтенсивної терапії, де призначають киснетерапію, інгаляційний b2-агоніст + холінолітик, ГКС внутрішньовенно, b2-агоніст підшкірно, внутрішьом’язово, внутрішньовенно, ксантин внутрішньовенно; можливі інтубація та штучна вентиляція легень (ШВЛ).

З метою визначити можливі, найкращі результати лікування, відповісти на питання, як саме пацієнт повинен реагувати на призначену терапію, введено поняття контролю БА.

Виділяють:

1)контрольований перебіг: відсутність або мінімальні (<2/тиж.) денні симптоми, відсутність або обмеження активності, нічних симптомів, відсутність або мінімальна (<2/тиж.) потреба в бронхолітиках за вимогою для зняття симптомів, нормальні показники ФЗД, відсутність загострень;

2)частковий контроль (будь-яка ознака може виявлятися в будь-який термін).

3)неконтрольований перебіг (>3 ознаки часткового контролю наявні в будь-який термін). Рівень контролю та обсяг лікування на цьому етапі визначають вибір відповідної тактики подальшої терапії (табл. 4).

Таблиця 4. Робоча схема оцінки рівня контролю БА

Кровохаркання — це поява в мокротинні крові у вигляді прожилок чи рівномірної домішки яскраво-червоного кольору об’ємом до 50 мл за добу. Легенева кровотеча — виділення крові об’ємом понад 50 мл. Масивною легеневою кровотечею прийнято вважати таку, при якій із легень виділяється не менше ніж 600 мл крові за добу.

До причин кровохаркання і легеневої кровотечі належать:

1) хвороби дихальних шляхів:

— туберкульоз;

— пухлини бронхів (доброякісні, злоякісні);

— абсцес, гангрена легень;

— бронхоектатична хвороба;

— професійні захворювання легень;

2) хвороби серцево-судинної системи:

— мітральний стеноз;

— інфаркт легень;

— аневризма аорти;

— альвеолярний набряк легень;

3) травми грудної клітки.

Клінічна картина. Характеризується такими особливостями: які, з одного боку, пов’язані із самою крововтратою, а з іншого — з обтурацією дихальних шляхів кров’ю та подразненням нею альвеолярної тканини.

У пацієнта спочатку з’являється відчуття стиснення і болю за грудниною, потім приєднується кашель з кров’ю. Кров виділяється при кашлю, яскраво-червоного кольору, піниста — видно міхурці повітря, не згортається.

Детальний анамнез, перкуторні, аускультативні, рентгенологічні та бронхологічні методи дослідження дають можливість виявити фонове захворювання в розвитку легеневої кровотечі.

Невідкладна допомога має бути скерована на зупинення кровотечі, зняття болю в грудній клітці, зменшення інтенсивності кашлю. З цією метою використовують (Наказ МОЗ України № 384 від 09.06.06 р.):

— постуральний дренаж;

— відсмоктування крові з дихальних шляхів;

— ненаркотичні анальгетики у поєднанні з антигістамінними засобами;

— холод на грудну клітку;

— інгібітори фібринолізу ферментів (амінокапронова кислота 5 % 100 мл внутрішньовенно краплинно);

— ангіопротектори (етамзилат або дицинон) 12,5% — 2—4мл внутрішньовенно або внутрішньом’язово;

— засоби, що прискорюють згортання крові (вікасол 1 % — 1 мл внутрішньом’язово);

— протикашльові засоби

За відсутності ефекту слід викликати бригаду швидкої до¬помоги для транспортування пацієнта в хірургічне торакальне відділення

Бронхоскопія

Оснащення :

1. бронхоскоп з волоконною оптикою ;

2. 0,1% р-н атропіну сульфату в ампулах;

3. 1% р-н димедролу в ампулах;

4. 2,4% р-н еуфіліну в ампулах;

5. 0,5% р-н седуксену в ампулах;

6. 5% р-н ефедрину;

7. 2% р-н дикаїну

8. 2-4% р-н лідокаїну;

9. 5% р-н тримекаїну;

10. 10% р-н новокаїну;

11. 10% р-н формаліну;

12. стерильні поролонові губки, мило, вода;

13. миючий р-н;

14. 70% етиловий спирт;

15. 0,5% спиртовий р-н хлоргексидину біглюконату;

16. марлеві серветки;

17. стіл, оснащений усім необхідним для проведення бронхоскопії;

18. аптечка з серцево-судинними, збуджуючими дихальний центр, десенсибілізуючими препаратами.

Використання діагностичної та лікувальної бронхоскопії. Бронхоскопія – метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою спеціального приладу – бронхоскопа.

Розрізняють діагностичну та лікувальну бронхоскопію.

Діагностична бронхоскопія використовується з метою уточнення або постановки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї та бронхів, гнійних захворювань бронхів і легень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

Лікувальна бронхоскопія використовується з метою видалення з трахеї та бронхів стороннього бронхіального секрету й місцевого використання препаратів при абсцесах легень, для лікування тяжких форм бронхіальної астми.

Протипоказання : кахексія, декомпенсовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, туберкульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.

Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого до бронхоскопії під місцевою анестезією :

1. Напередодні лікар проводить бесіду з хворим.

2. У разі вираженого неспокою хворого йому призначають напередодні наніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снотворним (люміналом).

3. Уранці хворий випорожнює кишечник, безпосередньо перед бронхоскопією – сечовий міхур.

4. За 30 хв. до початку дослідження п/ш вводять 0,5 мл 0,1 % р-ну атропіну сульфату.

Хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт за призначенням лікаря за 30-40 хв. до бронхоскопії в/м вводять 0,5 мл 0,1 % р-ну атропіну сульфату, 1мл р-ну седуксену, 1 мл 1% р-ну димедролу. За 15-20 хв в/в вводять 10 мл 2,4% р-ну еуфіліну і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнути аерозоль сальбутамолу з індивідуального дозатора.

1. Хворого слід перед бронхоскопією попередити, що в процесі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Хворий сидить у кріслі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед. Руки опускає між ногами (при цьому розслаблюються м’язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа).

Здійснення місцевої анестезії для бронхоскопії. Допомога лікареві :

1. Перед процедурою розкладіть на спеціальному стерильному столику інструменти, медикаменти, перев’язувальний стерильний матеріал.

2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

3. Лікар змащує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або розпилює в порожнині носоглотки (при трансоральному доступі) 0,1% р-н нафтизину, або 0,5% р-н галазоліну, або 3% р-н ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного проведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшується всмоктування анестетика.

4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових складок використовуйте 1% р-н дикаїну, 2-4 % р-н лідокаїну, 5% р-н тримекаїну.

5. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10% р-н тримекаїну.

6. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10% р-н новокаїну.

Протягом усього періоду анестезії медпрацівник невеликими дозами вводить р-н анестетика в катетер або біопсійний канал фіброскопа, вголос називаючи об’єм уведеного р-ну в мілілітрах, тому що максимальна доза анестетиків має бути не більшою ніж 10-15 мл.

Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутливість до цих препартів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на чутливість (ввести п/ш 1-2 мл анестетика, який передбачають застосувати).

Здійснення ендобронхіальної біопсії :

1. Перед уведенням кусачок у дихальні шляхи медпрацівник повинен перевірити їх робочий стан.

2. За командою лікаря фельдшер розкриває бранші інструмента, а потім м’яко закриває їх.

3. Видаляючи інструмент з каналу бронхоскопа, він слідкує за тим, щоб кінець інструмента не зачепив обличчя лікаря.

4. Потім тонкою голкою обережно виймає частинку взятої тканини із браншів і переносить її на предметне скельце.

5. Біопсійний матеріал вміщують у склянку з 10% розчином формаліну.

6. Після біопсії треба бути готовим до застосування кровозупинних засобів, для чого на столі мають бути готові ватні тупфери, гемостатична марля у вигляді стрічки, 5% р-н амінокапронової кислоти.

7. Хворого після бронхоскопії транспортують у відділення на кріслі-каталці.

8. Після бронхоскопії хворому призначають ліжковий режим.

9. Якщо пацієнтові здійснювали біопсію, то протягом доби йому треба вживати їжу лише в холодному вигляді.

Спірометрія та визначення життєвої ємкості легень (ЖЄЛ)

Спірометрія – це визначення життєвої ємкості легень (ЖЄЛ). Здійснюється за допомогою водного чи сухого спірометра.

Послідовність дій під час виконання процедури

1. Візьміть спірометр, надягніть на нього стерильний мундштук.

2. Попросіть пацієнта зробити максимальний глибокий вдих.

3. Скажіть хворому охопити мундштук спірометра губами і зробити максимальний видих (по тривалості) в спірометр.

4. За стрілкою спірометра оцініть результат.

5. Занесіть дані в температурний лист.

6. Проведіть знезаражування мундштука.

За допомогою спірометра можна визначити дихальний об’єм (ДО), резервний об’єм (РО) вдиху (РОВд) і видиху (РОВид), життєву ємкість легень (ЖЄЛ).

Показники легеневих об’ємів:

1. Дихальний об’єм – об’єм вдихуваного і видихуваного повітря під час спокійного дихання (в середньому становить 500 мл з коливаннями від 300 до 900 мл).

2. Резервний об’єм вдиху – (РОВд) – це 1500-2000 мл повітря, яке людина може вдихнути, якщо після звичайного вдиху робить максимальний вдих.

3. Резервний об’єм видиху – (РОВид) – це 1500-2000 мл повітря, яке людина може видихнути максимально після нормального видиху.

4. Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) – дорівнює сумі резервних об’ємів вдиху і видиху плюс дихальний об’єм (в середньому 3 700 мл, коливання в межах 2000-5500 мл), вона складає те повітря, яке людина здатна видихнути при найглибшому видисі після максимального вдиху.

Алгоритм проведення спірографії

1. Обстеження проводять вранці, натще після 10- 15 хвилин відпочинку.

1. Пацієнт підключається до робочої системи спірографа за допомогою загубника.

2. Носове дихання припиняють, накладаючи носовий затискач.

3. Записують спірограму:

• спочатку пацієнт дихає спокійно;

• потім, після максимального глибокого вдиху – видих при максимальному зусиллі (ЖЄЛ) ;

1. Пробу повторюють 2-3 рази і враховують максимальний показник.

2. Для визначення ФЖЄЛ пацієнт робить максимальний вдих і тут же швидко форсований видих (швидкість руху паперу спірографа при записуванні ФЖЄЛ – 600мм/хв.).

3. Для визначення МВЛ пацієнта просять дихати з оптимальною частотою (50-60 дихань за 1хвилину) і глибиною на протязі 15-20 секунд.

4. Після регістрації спірограми в карту обстеження записують вік, ріст і вагу пацієнта.

Для оцінки знань по темі вам необхідно пройти тест. Посилання на тест дивиться у чаті занять. На тестування заплануйте 30 хвилин.