Називні речення

Називні речення

У називних реченнях головний член стверджує наявність предметів чи явищ і виражається іменником у формі називного відмінка (Світлая, дивная ніч (Г. Чупринка)). Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Від інших типів односкладних речень вони відрізняються тим, що в них немає і не може бути дієслова. Тому в називних реченнях зазвичай відсутня вказівка на час дії або вона зрозуміла лише зі змісту речення.

Такі речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось і Каховка (О. Довженко)).

У називних реченнях може бути наявна оцінка предмета чи явища мовцем, що виражається різноманітними частками та окличною інтонацією (От тобі й свято! Ну й місто! Що за нахаба!)

Називні речення найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному і розмовному стилях мовлення (Вечір. Тиша. Зорі).

Перепишіть називні речення, підкресліть у них головний член, укажіть способи його вираження.

1. Падіння. Вибух. Спалах. Довгий ряд цистерн з бензином. Взвод мотопіхоти. Штабна машина (Л. Дмитерко). 2. Війна. Фронти. Вогню й металу шквал. Дві похоронки, сховані в конверті (Л Дмитерко). 3. Варшава. Театр. Акорди пісенні. Вітальні промови. Овацій грім (Л. Дмитерко). 4. І шум, і спів, і коридори (В. Сосюра). 5. Ночі солов'їні, і заводу дим, і зірниці сині над Дінцем моїм (В. Сосюра). 6. Ліс і вітер. Ніч зимова (В. Сосюра). 7. Спокійні очі. Сива голова. Жорстка кирея кольору нічного (Л. Костенко). 8. Козацька школа, крита очеретом, благенькі стіни, плетені з лози... три лави, стіл, псалтир і образи (Л. Костенко). 9. Свято матері моєї — спаса, празник яблуні та калача. Стерень вижовклих печальні пасма, скрики журавлиного ключа (Д. Павличко). 10. Черемхова гілка, вечірня пора. Далека сопілка на схилах Дніпра (М. Луків). 11. Калина в пурпурі, дуби (А. Малишко). 12. Чужинський вершник степом скаче, — гримлять копита. Кров і дим (М. Луків). 13. Коні... Кобили... Стригуни... Лошата... Пекло. 14. І гарби, і вози, і возенята. 15. Затих орган... Вечір... А потім уже ніч. 16. Безкрайній степ. Де-не-де його перетинають лісові смуги. 17. А коняка добра! Мужича коняка! 18. Тут батіжний свист, ляскіт, лемент (Остап Вишня). 19. Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто з живих не забуде (О. Довженко). 20. Ніч. Безсилі метелики. Лампа і сніжний папір (М. Рильський). 21. Окоп. Залізниця. Гармата. Дуби, посивілі від пилу. Світанки рожево-сухі (А. Малишко). 22. Жайворон у небі, жита коливання, в мареві тремтливім села і сади... перші і несмілі промені кохання, рейки і вагони, копри і мости (В. Сосюра).