НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В ІНДІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

М. ГАНДІ І ГАНДІЗМ

Ганді став визнаним керівником ІНК, а його вчення — гандізм — офіційною ідеологією цієї партії.

Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948) — видатний діяч національно-визвольного руху Індії. Народився в гуджаратському князівстві Порбандар Його батько обіймав міністерські посади в ряді князівств. Ганді зростав у родині, де суворо дотримувалися релігійних звичаїв, що дуже вплинуло на його світогляд. Здобувши в 1891 р. юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою, служив юрисконсультом у торговій фірмі в Південній Африці. Він очолив боротьбу проти расової дискримінації індійців, що тут жили, організовуючи мирні маніфестації, петиції на ім’я уряду. Після повернення до Індії (січень 1915) зближується з ІНК, (до якого вступив у 1919).

З 1917-1918 рр. Ганді стає одним з лідерів національно-визвольного руху. 

Сутність методу ненасильницького опору (сатьяграхи)

Друга кампанія громадянської непокори, яку очолив Ганді, почалася в 1930 р. Це відбулося 26 січня 1930 р.,

26 січня 1930 р проголошено Днем незалежності Індії.

Протест, проти монополії англійців на видобуток солі переросло в:

Ганді під час „Соляного походу”

Соляний похід - у березні 1930 р. Ганді в супроводі декількох десятків послідовників рушив у тритижневий похід до узбережжя Аравійського моря, щоб випарувати сіль з морської води. Треба було пройти шлях у 400 км.

Протягом квітня травня англійська влада заарештувала 60 тис. конгресистів, у тому числі М. Неру, Дж. Неру, Ганді й інших.

ІНК пішов на компроміс з англійцями й уклав угоду за назвою Делійський пакт, або пакт Ірвіна—Ганді: припинення руху громадянської непокори, звільнення ув'язнених з в'язниці його учасників, крім тих, хто звинувачувався в насильстві

ПРОБЛЕМА ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ І МАЙБУТНЬОГО КРАЇНИ

Вийшовши на волю, Ганді дав згоду на участь у конференції «круглого столу», скликаній у Лондоні для обговорення індійських проблем.

Не домігшись у Лондоні жодних поступок, Ганді в січні 1932 р. оголосив початок нового етапу другої кампанії громадянської непокори.

У серпні 1935 р. англійський парламент ухвалив нову для Індії програму реформ. Виборча реформа передбачала розширити (до 12% населення) участь громадян Індії у виборах шляхом зниження майнового й іншого цензів, надати місцевим законодавчим органам значні права.

У 1935 р. англійці нав’язали Індії антидемократичну конституцію, яку один з лідерів ІНК Дж. Неру назвав «рабською». Закон «Про управління Індією» (Конституція Індії) передбачав перетворення Індії на федерацію провінцій і князівств при збереженні усієї влади в руках англійського віце-короля.

Кампанії громадянської непокори розхитували колоніальний режим.

У 1937 р. пройшли вибори до центральних і провінційних законодавчих зборів за новою виборчою системою. Національний конгрес одержав більшість виборчих місць у 9 з 11 провінцій Індії і сформував там місцеві уряди.

Після опрацювання матеріалу, пройди тести.