Особливостi базування заготовок, обробляємих на верстатах з ЧПК
При проектуванні технологічних процесів для верстатів з ЧПУ питання базування, послідовності і змісту переходів, вибору пристосування, інструменту, призначення режимів різання і нормування мають свої особливості. Базування деталей в умовах програмної обробки ускладнюється. Особливості пов'язані з тим, що на відміну від обробки на універсальних верстатах, коли точність розмірів витримується відносно технологічних баз, при обробці заготівель на верстатах з ЧПУ точність розмірів забезпечується відносно початку відліку координатної системи верстата. При виборі базування велике значення має правильний вибір і взаємна ув'язка системи координат. На верстатах з ЧПУ розрізняють три системи координат. Система координат верстата. Система координат деталі. Система координат інструменту. Система координат верстата (СКВ) в якій визначається положення робочих органів верстата і інших систем координат, є основним. Переміщення робочих органів верстата по трьох перпендикулярним направленням з нулем відліку є СКВ. Початок СКВ називають нулем верстата. Положення нуля верстата стандартами не встановлене. Зазвичай нуль верстата поєднують з базовою точкою вузла, що несе заготівлю, щоб усі переміщення робочих органів верстата описувалися в позитивних координатах. Базовими точками служать : -Для шпинделя - точка перетину торця з віссю обертання; -Для хрестового столу - точка перетину діагоналей; 31 -Для поворотного столу - точка перетину площини з віссю обертання . Система координат деталі (СКД) служить для завдання координат опорних точок оброблюваних поверхонь. Опорними називають точки початку, кінця перетину або торкання геометричних елементів, з яких утворені контур деталі і траєкторія руху інструменту при обробці. очку на деталі, відносно якої задані її розміри, називають нуль деталі. При виборі СКД слідує: - Приймати напрями осей такими ж, як напрями осей в СКС; - Нуль деталі розташовувати так, щоб все або велика частина координат опорних точок мали позитивне значення; - Координатні площини СКД поєднувати або розташовувати паралельно технологічним базам деталі; - Координатні осі поєднувати з як можна більшим числом розмірних ліній або осей симетрії. Система координат інструменту (СКІ) призначена для завдання положення різального леза. Осі СКІ паралельні і спрямовані в ту ж сторони, що і СКС. Зв'язки систем координат при обробці деталей на різних верстатах з ЧПУ приведені в роботі. Задане розташування поверхонь деталі буде досягнуте в двох випадках: якщо заготівля і інструмент встановлені в певному положенні в системі координат верстата, і якщо усі системи поєднані. Таким чином, технологічні бази, повинні задовольняти умові поєднання координатних осей заготівлі і осей координат системи верстата. Це спрощує програмування і полегшує ув'язку нуля заготівлі з нулем верстата. Базування деталей типу тіл обертання має свої особливості . це пов'язано з тим, що при установці їх в центрах потрібна постійність положення базового торця. Тому при установці заготівлі в центрах на токарних верстатах з ЧПК застосовуються двух- і трьох кулачкові повідкові патрони 32 з плаваючим центром. Прийнята схема базування визначає конструкцію пристосування, яка для верстатів з ЧПК має ряд особливостей: 1. Пристосування для верстатів з ЧПУ повинно мати підвищену точність і жорсткість для забезпечення високої точності обробки при максимальному використанні потужності верстата. 2. Пристосування повинні забезпечувати вільний підхід інструменту до усіх оброблюваних поверхонь. Це витікає з того, що верстати з ЧПУ дозволяють обробляти заготівлю послідовно з декількох сторін. Наприклад, на токарних верстатах з ЧПУ для обробки валів без переустановлення застосовують спеціальні повідкові центру, такі, що обертають заготівлю за торець. 3. Пристосування повинні допускати зміну заготівель під час роботи верстата. Для цього необхідно передбачати можливість швидкого знімання і установки пристосування для зміни заготівлі поза верстатом під час обробки заготівлі в пристосуванні-дублерові. 4. Пристосування мають бути швидкозмінними і переналагоджуваними. Найбільш ефективне застосування переналагоджуваних пристосувань, які забезпечують обробку широкої номенклатури заготівель за рахунок пере компоновки, зміну або регулювання настановних і затискних елементів. До пристосувань, вживаних на верстатах з ЧПК, відносять наступні: - універсально-безналагоджувальні (центри, оправляння, патрони), - універсально-налагоджувальні; - універсально-складальні; - універсально-складальні механізовані; - збірно-розбірні. У серійному виробництві можуть застосовуватися спеціалізовані налагоджувальні пристосування, які забезпечують базування і закріплення типових по конфігурації заготівель різних розмірів в заданому діапазоні. 33 Нерозбірні спеціальні пристосування застосовують лише в тих випадках, якщо не підходить жодна з універсальних переналагоджуваних систем. Контрольні питання:
1 Дайте визначення – базування?
2 Що може виступати в якості бази?
3 Яким чином здійснюють базування призматичного тіла?
4 Основні принципи базування?
5. Які особливостi базування заготовок, обробляємих на верстатах з ЧПК? Настановні елементи пристосувань.
План 1 Настановні елементи.
Загальні відомості.
2 Вимоги до настановних елементів.
1 Настановні елементи. Загальні відомості. Обробка різанням здійснюється при відносному русі оброблюваної заготовки і ріжучого інструменту. Аби забезпечити задану точність обробки, заготовка має бути встановлена в певному положенні відносно ріжучого інструменту. Після установки оброблювану заготовку закріплюють, що запобігає її зсуву під дією сил, що виникають в процесі обробки. Настановчі елементи (опори) пристосувань служать для установки на них базовими поверхнями оброблюваних деталей. Опори розділяють на основні і допоміжні.
2. Вимоги, що пред'являються до настановчих елементів:
1. Кількість і розміщення настановчих елементів в пристосуванні повинні забезпечувати необхідне базування заготовки, стійкість і жорсткість закріплення.
2. Відстань між опорами вибирають якомога ближче, аби додати заготовці стійкості.
3. Робочі поверхні настановчих елементів мають бути невеликих розмірів.
4. Настановчі елементи не повинні псувати бази заготовки при установці на оброблювальні поверхні.
5. Настановчі елементи мають бути жорсткими, деформація і прогин не допускається.
6. Конструкції настановчих елементів повинні забезпечувати швидку їх заміну.
7. Робочі поверхні настановчих елементів повинні мати високу зносостійкість. Настановчі елементи виготовляються з вуглецевих сталей марок У7А– У10А з твердістю HRC 50…55 або із сталі марки 20, 20Х з цементованими поверхнями на глибину 0,8 – 1,2 мм з твердістю HRC 50…55. Інколи робочі поверхні настановних елементів наплавляють твердим сплавом.
.png)