Найдавніші держави Дворіччя

1. Як природа Давнього Дворіччя вплинула на заняття його мешканців?

У Південно-Західній Азії протікають річки Тигр та Євфрат. Країну, розташовану в середній та нижній течії між цих річок, давньогрецькі географи називали Межиріччям (грецькою - Месопотамія). Усе Межиріччя за природними умовами поділялося на дві частини: Верхнє та Нижнє (Дворіччя). Якщо Верхнє Межиріччя - це пагорби й степи, то Дворіччя - рівнина, утворена наносами мулу Тигру та Євфрату. Палюче сонце перетворювало зволожений шар землі на глиняну кірку вже за декілька кроків від річки. Справжнім лихом для мешканців були бурхливі повені, унаслідок яких утворювалися озера й болота. Тож, аби вирощувати хліб, люди мусили навчитися відводити воду, коли був її надлишок, та зрошувати лани під час спеки.

Чорний стовп з базальту з текстом законів царя Хаммурапі було знайдено в Сузах.

У верхній частині зображено Хаммурапі перед богом Сонця та справедливості Шамашем. 18 ст. до н. е.

Крім зернових культур, жителі Дворіччя вирощували фінікові пальми. З їхніх плодів виготовляли хліб, вино, оцет, а з деревини та листя - різноманітні плетені вироби. Кісточки фініків використовували як паливо та корм для худоби.

Надра Дворіччя були багаті на поклади руд різних металів та родовища срібла. З високоякісної глини виготовляли різноманітний посуд та цеглу. Жителі Дворіччя вірили, що саме з глини боги створили людину.

Переглянути відеоматеріали

https://www.youtube.com/watch?v=uI54h8pzE68

Опрацювавши теоритичний матеріал та відео дати відповіді на запитанння

1. Що спільного та відмінного в природних умовах Дворіччя та Єгипту? 2. Як давні єгиптяни зрошували свої землі? 3. Чи такою самою була зрошувальна система у Дворіччі?

2. Хто такі шумери?

Найдавніших мешканців Дворіччя називають шумерами, а територію, яку вони заселяли, - Шумером. Їхні поселення відомі від 4 тисячоліття до н. е. Уся територія Шумеру була втричі менша за Єгипет. Громаду тут очолював верховний правитель-жрець, який прагнув одночасно бути й військовим вождем. Тому шумерський храм - то не лише центр поселення, а й центр формування держави. При храмах зберігалися запаси продовольства на випадок неврожаю або стихійного лиха. Своїм головним богам шумери будували храми у вигляді багатоярусних східчастих споруд - зикуратів.

Зикурат з Ура. Сучасний вигляд.

На верхівці зикурата був розташований храм бога Місяця Нанни, покровителя Ура.

Шумери, що моляться Храм Абу в Ешнунні. 2800-2600 рр. до н. е.

Багатства Шумеру приваблювали сусідів. Тому від 3 тисячоліття до н. е. свої поселення, розташовані здебільшого на пагорбах, шумери почали обносити мурами. Кожне місто, у якому мешкало до 40-50 тис. жителів, мало свої органи управління й нікому не підкорялося. Так постали перші міста-держави. Міста об’єднувалися у військові союзи. Найдавнішим містом у Шумері вважають місто Еріду. Неподалік нього розташовувалося місто Ур. Були ще міста Ларса, Лагаш, Урук і Ніппур.

Одним з найвизначніших винаходів шумерів є писемність, яку запозичили інші народи Західної Азії, пристосувавши до своїх мов. Писали шумери загостреною паличкою по сирій глині знаками, схожими на клинки. Так виникло клиновидне письмо, або клинопис.

У шумерів існували школи («будинки табличок»), де учні навчалися письма, лічби, читання, астрономії, географії, музики та співів, медицини та релігійних ритуалів. Шумери знали чотири математичні дії, уміли знаходити квадратний та кубічний корені, обчислювати площу, винайшли систему дробів. Вони встановили, що рік складається з 365 діб, і поділили його на 12 місяців. Мали єдину систему мір і ваги. Вважають, що шумери винайшли колесо та гончарний круг, першими навчилися виплавляти бронзу.

1. Шумерська глиняна табличка. 2. Шумерська школа. Художня реконструкція.

• Що повинен був знати художник, щоб створити таку реконструкцію шумерської школи?

3. Як Вавилон став столицею могутнього царства? Чим уславився цар Хаммурапі?

На початку 2 тисячоліття до н. е. Месопотамію захопили кочові племена скотарів. Вони створили державу зі столицею у Вавилоні. Назва міста в перекладі означає «ворота бога». Розквіт Вавилона пов’язують з правлінням царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.). Хаммурапі підкорив собі все Нижнє й частину Верхнього Межиріччя.

Цар недремно стежив за господарським життям та збиранням податків. Відомо про його листування із чиновниками: Хаммурапі заглиблювався в найрізноманітніші справи, часом навіть такі, які стосувалися простих людей. Опікувався будівництвом храмів. Своїм іменем назвав два зрошувальних канали, побудовані за його правління: «Хаммурапі - достаток» і «Хаммурапі - багатство народу». Землеробство лишалося найважливішим заняттям мешканців, зерно продавали в сусідні країни. Вавилон був найбільшим торговельним центром Межиріччя.

Проте увічнив своє ім’я Хаммурапі тим, що уклав перший відомий в історії збірник законів. 282 статті законів збереглися до нашого часу. За законами Хаммурапі все населення Вавилонської держави було поділено на три групи: повноправних громадян-власників; тих, хто отримував знаряддя праці та землю на умовах, що працюватиме на державу (мушкенуми); а також рабів.

Закони - приписи, обов’язкові для виконання всіма людьми або певною групою, потрібні для того, щоб регулювати відносини в громаді, державі.

Інтереси яких суспільних груп Вавилонії обстоювали закони Хаммурапі? Чи були ці закони справедливими? Чи змінилося уявлення про справедливість від часів Хаммурапі? Чому закони царя Хаммурапі вважають важливим досягненням людства, однією з ознак цивілізаційного розвитку?