1. Правила наголошування слів
Теорія:
Наголос. Основні правила наголошування слів. Нормативний наголос
Наголосом називають вимову певного складу з більшою силою голосу. Наголос в українській мові вільний і рухомий.
Приклад:
Гора (одн.) — го ри (множ.), ла стівка (одн.) — ластівки (множ.), гарбу з — гарбуза (Р. в.), сірни к — сірника (Р. в.).
Якщо виникають сумніви щодо місця наголосу в слові, потрібно звертатися до орфоепічного або орфографічного словника, проте можна виділити деякі принципи наголошування слів.
Іменник (однина)
В іменниках із префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс.
Приклад:
Ви няток, ви падок, ви рубка, ви брик, ви скочка, ви долинок, по значка, по зичка, по смішка, по каз.
Але іменники, утворені від дієслів, є винятками: вимо ва, видавни цтво, виро щування, постача ння, пора да, пова га.
Іменники із суфіксом -ин(а) в однині (зі значенням місця, простору, території та абстрактних понять) мають наголос на закінченні.
Приклад:
Ширина , густина , глибина , площина , кривизна , старовина (але горо дина, полони на, рівни на).
Географічні назви на -щин-, -чин- мають наголос на корені твірного слова.
Приклад:
Терно пільщина, Хмельни ччина, Херсо нщина, Слобожа нщина, Доне ччина, Ві нниччина (але Галичина ).
Іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Ві л — вола , кінь — коня , рука — руки , кума — куми , вода — води , (але рі к — ро ку, бі к — бо ку, яли на — яли ни, мо ре — мо ря).
У віддієслівних іменниках середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, наголошений суфікс.
Приклад:
Малюва ти — малюва ння, писа ти — писа ння, чита ти — чита ння, зада ти — завда ння (але зна ти — знання , зобов’яза ти — зобов’я зання).
У складних іменниках сполучний голосний є наголошеним.
Приклад:
Літо пис, руко пис, гурто житок, живо пис, машино пис, чорно зем, чорно слив (але листопа д, снігопа д, лісосте п, землемі р).
Зверни увагу!
Похідні форми від слова нена висть мають наголос на другому складі: нена висть, нена видіти, нена висний (але ненави сництво, ненави сницький).
Слова іншомовного походження зберігають наголос мови-джерела.
Приклад:
Ме неджер, ма ркетинг; бюлете нь, жалюзі , парте р, лу па; фо льга, фо рзац; ла те, піце рія, травесті я; де-ю ре, експе рт, кварта л; симетрі я, агроно мія, некроло г, до гмат, єрети к, псевдоні м, фено мен; піала .
Іменник (множина)
Іменники в множині мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Міст — мости , кавун — кавуни , молоде ць — молодці , пі сня — пісні , ду мка — думки (але пі вень — пі вні, коза — ко зи, хло пець — хло пці, небо га — небо ги, весло — ве сла, сестра — се стри).
Прикметник
Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні.
Приклад:
Гірки й, тонки й, нови й, тісни й, вузьки й, котри й, легки й (але бо сий, ко сий, кла сний, зру чний).
Завжди наголошеним є зменшувально-пестливий суфікс -еньк-.
Приклад:
Товсте нький, смачне нький, леге нький, біле нький, м'яке нький, тоне нький.
Числівник
Наголос є переважно однаковим у групах подібних слів:
числівники на -надцять: одина дцять, двана цять, трина дцять, чотирна дцять, п'ятна дцять тощо;
числівники на -десят: п’ятдеся т, шістдеся т, сімдеся т, вісімдеся т тощо.
Дієслово
У дієсловах наголошують переважно закінчення.
Приклад:
Роблю , люблю , кажу , пишу , ходжу , бережу , веду (але ра джу, сма жу, літа ю, допомага ю).
Двоскладові дієслова у формі інфінітива (і всі похідні від них) мають наголос на останньому складі.
Приклад:
Нести — принести , віднести , занести , пронести , внести , піднести , вести , везти , пливти тощо.
Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні.
Приклад:
Узяла , знайшла , вела , продала (але співа ла, малюва ла, ходи ла, моли лася).
У дієсловах доконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на префікс: ви йти, ви писати, ви кликати, ви скочити, ви ховати, ви найти, ви знати.
У дієсловах недоконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на основу: вихо дити, випи сувати, виклика ти, виска кувати, вихо вувати, винахо дити, визнава ти.
У дієслівних закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад.
Приклад:
Ведемо , ведете , ідемо , ідете (але пі демо, пі дете, бу демо, бурко чемо, зали шите, рі жемо, ши ємо).
Прислівник
У прислівниках ви соко, ши роко, гли боко, ра зом наголос падає на перший склад.
2. Варіанти наголошування слів. Функції наголосу
Теорія:
Варіантне наголошування слів в українській мові. Побічний наголос
Деякі слова мають подвійний (варіантний) наголос.
Приклад:
Алфа віт і алфаві т, до гові р, жа ло , кла дови ще, по ми лка; ба йдуже і байду же, за вжди і завжди ; весня ний і весняни й, світа нковий і світанко вий, пові тряний і повітря ний, я сний і ясни й, уві гнутий і увігну тий, креме зний і кремезни й, мали новий і малино вий (колір).
Зверни увагу!
Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: го стями, гістьми , на/у го стя х; чобітьми , чо ботами, чобо тями; на/у чо ботах, чобо тях; грі шми, гроши ма; дверми , двери ма; слі зьми, слізьми , сльоза ми.
У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний (додатковий) наголос. Зазвичай він передує основному.
Приклад:
Чоти риповерхо вий, бага толи кий, до вготрива лий, рі зноба рвний, дво я дерний, чи стокро вний.
Словорозрізнювальний наголос. Форморозрізнювальний наголос. Діалектний наголос
Вільний наголос в українській мові виконує словорозрізнювальну функцію (змінюється значення слова) і форморозрізнювальну. Ця функція наголосу розрізняє граматичні форми того самого слова: відмінок і число іменника, доконаний і недоконаний вид дієслів тощо.
Приклад:
ПОРІВНЯЙ! Слова сума (сумка) і су ма (результат додавання; загальна кількість), за хват (захоплення) і захва т (пристрій, ширина робочого ходу), лу па (скло) — лупа (лусочки) — різні, на що й вказує наголос.
Диньки — називний відмінок множини і ди ньки — родовий відмінок однини; подушки — називний відмінок множини і поду шки— родовий відмінок однини; прислуха лася (недоконаний вид) — прислу халася (доконаний вид).
3. Складні випадки наголошування слів
Теорія:
Перелік слів, наголошування яких треба запам'ятати, готуючись до ЗНО
А агронОмія, Аркушик, асиметрІя
Б багаторазОвий, безпринцИпний, бЕшкет, блАговіст, близькИй, болотИстий, борОдавка, босОніж, бурштинОвий, бюлетЕнь
В вАги (у множині), вантажІвка, вИсіти, вИтрата, вишИваний, вІдгомін, вІдомість (список), відОмість (повідомлення, дані, популярність), вІрші, віршовИй, вітчИм
Г гальмО, гАльма, глядАч, горошИна, граблІ, гуртОжиток
Д данИна, дАно, децимЕтр, дЕщиця, джерелО, дичАвіти, добовИй, добУток, довІдник, дОнька, дочкА, дрОва
Е експЕрт
Є єретИк
Ж жалюзІ
З завчасУ, зАгадка, заіржАвілий, заіржАвіти, закінчИти, зАкладка (у книзі), зАкрутка, замІжня, зАпонка, заробІток, зАставка, зАстібка, застОпорити, звИсока, здАлека, зобразИти, зОзла, зрАння, зрУчний, зубОжіння
І індУстрія
К кАмбала, кИшка, кіломЕтр, кінчИти, кОлесо, кОлія, кОпчений (дієприкметник), копчЕний (прикметник), корИсний, кОсий, котрИй, крицЕвий, крОїти, кропивА, кулінАрія, кУрятина
Л лАте, літОпис, лЮстро
М мАбУть, магістЕрський, мАркетинг, мерЕжа, металУргія, мілімЕтр
Н напІй, нАскрізний, нАчинка, нІздря, новИй
О обіцЯнка, обрАння, обрУч (іменник), одинАдцять, одноразОвий, ознАка, Олень, оптОвий, осетЕр, отАман, Оцет
П павИч, партЕр, пЕкарський, перЕкис, перелЯк, перЕпад, перЕпис, піалА, пІдданий (дієприкметник), піддАний (іменник, істота), пІдлітковий, пізнАння, пітнИй, піцЕрія, пОдруга, пОзначка, пОмилка, помІщик, помОвчати, понЯття, порядкОвий, посерЕдині, привезтИ, прИморозок, прИчіп, прОділ, псевдонІм
Р рАзом, рЕмінь (пояс), рЕшето, рИнковий, рівнИна, роздрібнИй, рОзпірка, руслО
С сантимЕтр, свЕрдло, серЕдина, сЕча, симетрІя, слИна, соломИнка, стовідсОтковий
Т текстовИй, течіЯ, тИгровий, тисОвий, тім’янИй, травестІя, тризУб, тУлуб
У украЇнський, уподОбання, урочИстий, усерЕдині
Ф фартУх, фаховИй, фенОмен, фОльга, фОрзац
Х хАос (у міфології: стихія), хаОс (безлад)
Ц цАрина, цемЕнт, цЕнтнер, ціннИк
Ч чарівнИй, черговИй
Ш шляхопровІд, шовкОвий, шофЕр
Щ щЕлепа, щИпці, щодобовИй
Я ярмаркОвий
.png)