Шановні десятикласники!
Ви вже знаєте, що іменники - основа кожного сказаного нами речення, частина мови, без якої складно уявити наше мовлення . Тому дуже важливо вживати їх правильно. Для цього варто знати про морфологічні ознаки цієї частини мови, рід, число, відминки і відмінювання іменників.
Проте в українській мові є іменники, які , поєднуючись з іншими словами у висловлюванні, вживаються в одній і тій же формі: виступила Ковальчук Галина, звертаються до Ковальчук Галини, зустрілись з Ковальчук Галиною / ХОЧА, ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! / слухали КовальчукА Богдана, сперечалися з КовальчукОМ Богданом, запропонували КовальчукУ(ОВІ) Богданові (у) ; розглядаємо панно, зображено на панно, милуються панно / ПОРІВНЯЙТЕ І ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! / дивимося у вікнО, сидимо біля вікнА, милуємся вікнОМ.
Іменники, що вживаються завжди в одній і тій же формі називаються НЕЗМІННИМИ.
Форми невідмінюваних іменників
Не відмінюються:
1. Деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа , боа, кашне та ін.
2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, волоф, жакоб, міс, місіс.
3. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вінчі.
4. Іншомовні прізвище на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Сукові, Бурого, Таракі, Петрових та под.
5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антигуа, Верв’є, Баку, Джагди, Кіліманджаро та на -ово, -іно-, -ино-: Комарово, Моніко, Тушино та ін.
6. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Валі, Даду.
7. Жіночі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Глебі, Шелеме, Назмі.
8. Жіночі прізвища власне українського походження на =о=: Кухаренко, Сало, Помагайдо та приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук, Мур, Шнайдер.
9. Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра.
10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ПАР, НАН.
11. Назви іноземних часописів: “Таймс”, “Руде право”, “Уніта”.
Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).
Рід незмінюваних іменників визначається так:
назви тварин належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий колібрі);
іменники, що називають чоловіків (молодий Франк, знайомий бібліотекар)належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок (неуважна Марі, весела касир) – до жіночого роду;
незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду (вікно, озеро, небо, доля);
іменники- географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін. визначаються за загальною назвою (журнал (він) “Наталі” –чоловічого роду, телепрограма (вона) “Михайло” – жіночого; країна Германія- жіночого роду, місто (воно)Туапсе – середнього).