Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує сам предмет: киплячий (суп), зеленіючий (гай), опале (листя). Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), а минулого часу — за допомогою суфікса -л-.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку хтось виконує над предметом: написаний (сестрою), здійснений (мною), розбитий (вітром). Їх утворюють за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-
Активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові мало, їх здебільшого вживають у наукових текстах (як терміни): лежачі хворі, блукаючий нерв, а також у художньому стилі: синіючі далі, зеленіючі гаї. Форм типу ідучий, бігучий, кричащий, говорячий в українській мові немає. Дієприкметники танцюючий, пануючий, навчаючий і под. використовують у сучасній мові обмежено. Замість них треба вживати:
• іменник: початківець, працівник (не початкуючий, не працюючий);
• іменник-прикладку: команда-лідер (не лідируюча команда);
• прикметник: охочий, розвивальний (не бажаючий, не розвиваючий);
• прийменниково-іменникову сполуку: місця для сидіння (не сидячі місця);
• пасивний дієприкметник: приспана красуня (не спляча красуня);
• дієприкметник минулого часу з префіксом напів-: напівзниклі рептилії (не зникаючі рептилії);
• описову конструкцію (підрядне речення): той, що йде; той, що біжить (не ідучий, не бігучий);
• синонім: сучасні проблеми (не існуючі проблеми);
• іменник у формі родового відмінка: лампа енергозберігання (не енергозберігаюча лампа);
• словосполучення з відповідним змістом: з любов’ю до вас (не люблячий вас);
• усунення зайвого активного дієприкметника: постійна комісія (не постійно діюча комісія).
Це основні способи заміщення активних дієприкметників теперішнього часу, хоча науковці налічують їх понад 20. В українській мові є окремі дієприкметники на -учий (-ючий), -ачий (-ячий), що стали прикметниками, тобто вказують на постійну ознаку: під лежачий камінь вода не тече; лежачого не б’ють, АЛЕ: кішка, що лежить на канапі (не лежача на канапі кішка).