Монголо-татарська навала

Монголо-татари. Воїни Чингісхана називали себе монголами. Руські ж літописці називали їх татарами, не відаючи, що останнім самим довелося потерпати від монгольських луків і мечів. У 19 ст. в історичній науці набув поширення термін «монголо-татари», який, одначе, останнім часом у науковій літературі майже не вживається. Щоправда, у підручниках ним послуговуються із метою зробити більш зрозумілими тогочасні документи, де монгольських завойовників здебільшого названо татарами.

Орда – військо кочовиків, а також місце, де перебувала ставка хана.

1. Піднесення Монгольської держави та її завойовницька політика. Битва на річці Калці

• Наприкінці 12 ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня військово-феодальна Монгольська держава.

• Року 1206 ханом усієї Монголії було проголошено Темучина (Чингісхана).

• Він розпочав здійснювати завойовницьку політику, внаслідок якої 1221 р. було підкорено Середню Азію та Хорезм.

• У 1222 р. монголи через Кавказ вдерлися до причорноморських степів і завдали поразки половцям у битві на Дону.

• Половецький хан Котян відступив до Дніпра й звернувся по допомогу до руських князів.

• На з'їзді князів у Києві було вирішено виступити разом із половцями проти монголів. У квітні 1223 р. вирушили в похід дружини руських князів, яких очолили Мстислав Романович київський, Мстислав Мстиславович Удатний галицький та Мстислав Святославич чернігівський.

• Битва з основними силами монголів відбулася 31 травня 1223 р. на берегах річки Калки.

• Галицькі й волинські дружини князя Мстислава Удатного та князя Данила Романовича та половці перейшли Калку й почали битву, не чекаючи на інших князів.

• Половці втікли із поля бою, спричинивши розлад у війську русичів. Цим скористалися монголи і розгромили їх.

• Після цього ординці оточили табір дружини київського князя Мстислава Романовича, яке стояло на правому березі річки й не брало участі в битві.

• Після триденного штурму, не маючи змоги подолати опір і захопити табір, монголи запропонували укласти перемир'я. Коли ж умови миру були прийняті й князівські дружини залишили табір, на них чекала смерть.

• Втрати руського війська були величезними, лише кожний десятий руський воїн, який брав участь у поході, повернувся додому.

• Проте й монголи зазнали великих втрат. Того року вони не наважилися продовжувати похід у глиб Русі, а повернули назад.

• Похід на Русь очолив онук Чингісхана Батий.

• Батиєва орда рушила на руські землі наприкінці 1237 р.

• Протягом 1237–1238 рр. було розгромлено війська рязанського та владимиро-суздальського князів.

• Монголи здобули штурмом і спалили Рязань, Владимир, Москву, Твер та інші міста. Північно-Східну Русь було спустошено.

• Після успішного походу на північно-східні руські землі року 1238 виснажені монгольські полчища відійшли в половецькі степи, щоб поновити сили й відпочити.

• Навесні 1239 р. вони рушили на південний захід.

• Першим на шляху просування Батиєвої орди стояв Переяслав. Монголи захопили місто, зруйнували і спалили його.

• Того ж року сумна доля спіткала й Чернігів.

• Наприкінці 1239 року монгольська кіннота вдерлася у Крим, переслідуючи переможених нею половців. Завойовники захопили майже весь півострів.

• На початку 1240 року інша частина монгольського війська наблизилася до Києва. Як сповіщає літописець, монгольський воєначальник Менгухан надіслав до київського князя – тоді на київському столі сидів Михайло Всеволодович чернігівський – послів із вимогою здати місто.

• Князь Михайло звелів убити послів, а сам – чи то злякавшись власного вчинку, чи то розуміючи, що не має належної підтримки,– подався до Угорщини.

• Проте вияв непокори того разу минувся стольному місту: Менгухан не наважився з тими силами, що їх мав, брати Київ.

• Захопивши здобич і полонених у навколишніх поселеннях, він пішов на з’єднання з головними силами Батия.

• Проте наприкінці 1240 р. монголи знову підступили до Києва й оточили місто.

• На Київ тоді поширив свою владу Данило Галицький. Тож обороною міста від монгольської навали випало опікуватися тисяцькому князя Данила – воєводі Дмитрові.

• Сам же князь подався у Польщу й Угорщину, маючи намір організувати сусідів на спільні дії проти загарбників.

• За одним літописним списком, взяття Києва монголами відбулося на Миколин день, або 6 грудня 1240 р.

• В іншому списку взагалі не наводиться жодної дати, а лише сказано, що місто трималося 10 тижнів і чотири дні.

• Зваживши на те, що Київ мав надзвичайно потужну фортецю, вчені схиляються до думки, що облога була тривалою, а штурм – запеклим.

• Основний удар Батий спрямував із півдня в районі Лядських воріт.

• Безперервно, вдень і вночі монголи били таранами браму і стіни, аж поки не захопили ділянку валу і не увірвалися в межі «міста Ярослава».

• Опір киян був настільки відчайдушним, а втрати загарбників такими великими, що Батий мусив віддати наказ про припинення бою і дав перепочинок своєму війську.

• Цим скористалися захисники Києва. Відійшовши у межі «міста Володимира», вони за одну ніч укріпилися на нових позиціях.

• Наступного дня знову розпочалася битва. Кияни завзято боронили кожну вулицю, кожний будинок, але сили були надто нерівними.

• Монголи прорвали укріплення в районі Софійських воріт – через те їх згодом почали називати Батиєвими.

• Завойовники оточили Десятинну церкву і вдарили в її стіни муроломними машинами.

• Храм завалився, поховавши під руїнами своїх героїчних захисників. Тисячі киян загинули у нерівній боротьбі.

• Майже всі житлові й господарські споруди, палаци й собори Києва перетворилися на згарища.

• З-понад 40 мурованих храмів, що мав Київ до монгольського потопту, за підрахунками вчених залишилося, та і то дуже пошкодженими, якихось 5–6.

• З-понад 8 тис. дворів, за словами Плано Карпіні, збереглися близько 200. Отже, мешканців "матері міст руських" зменшилося зі 50 – 60 до двох тисяч.

• Із Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич, тоді як інші монгольські загони залишилися плюндрувати Київщину.

• З вогнем і мечем монголи пройшли по Київській, Волинській і Галицькій землях.

• Розкопки Вишгорода й Білгорода, городищ по Тетереву, Случі, Горині, Південному Бугу та інших річках відтворюють картини героїчної оборони й загибелі цих міст.

• Тривалою й жорстокою була битва за Володимир.

• Ворог із великими труднощами здобув місто.

• Під Галич монгольські орди підійшли з’єднаними силами і після триденної облоги взяли його штурмом.

• Року 1241 монголи вийшли на західні рубежі Русі.

• Частина монгольського війська вдерлася на територію Польщі.

• Основні ж монгольські сили вступили у межі Угорщини та рушили на Чехію.

• Проте вже у 1242 р. Батий припинив похід на Захід і через Боснію, Сербію, Болгарію та Русь вивів свої війська у пониззя Волги.

• Приводом для цього стала смерть головного монгольського хана Угедея, й Батий прагнув взяти найактивнішу участь у виборах нового.

• Проте причини припинення походу були глибшими: Батий не мав сил тримати у покорі всі завойовані країни Східної та Центральної Європи, надто великих втрат зазнало його військо.

• Монгольську імперію було переділено на чотири частини (улуси).

• Батиєві володіння становили найзахіднішу частину – улус Джучі: тут було створено державу Золоту Орду.

• Під владою тієї держави, що охоплювала територію від Уралу та Західного Сибіру до Чорного моря, опинилася вся Русь-Україна.

• Монгольська навала невпізнанно змінила руські землі. Найбільшого спустошення зазнали Київське, Переяславське та Чернігово-Сіверське князівства.

• Після походу Батия вони потрапили в залежність від Золотої Орди.

• Влада князів у цих землях зберігалася, проте право на князювання підтверджував монгольський хан своїм ярликом – грамотою-дозволом на володіння землями – в обмін на визнання своєї зверхності та зобов’язання надавати йому військо й сплачувати данину.

• За свідченням джерел, монголи вимагали від усього населення сплати десятої частини – як продуктами та майном, так і власне людьми.

• До страшної «людської десятини» потрапляли й ті, хто не міг розрахуватися у звичайний спосіб. Забрані люди потрапляли в рабство, здебільшого їх здавали до монгольської армії.

• За обчисленням і збиранням данини наглядали монгольські урядовці. Найвищого урядовця на підкорених землях називали баскаком.

• У його розпорядженні були військові загони, що постійно перебували в укріпленому поселенні – баскацькому містечку. Дослідники припускають, що одне з таких містечок розташовувалося неподалік Києва, в урочищі Батиєвому – звідки й витлумачують збережену й досі назву.

• Всі завойовані землі, за монгольським звичаєм, було переділено на частини (улуси) між підлеглими Батию менш впливовими ханами.

• Так, Подніпров’я було переділене між ханами Мауці та Куремсою: перший кочував у Задніпров’ї, другий – степами Правобережжя.

• Золотоординські правителі постійно втручалися у внутрішні справи князівств, роздмухували усобиці між князями, не зупиняючись і перед знищенням князів, що прибували до ординської столиці.

• Так, коли князь Михайло Всеволодович чернігівський зробив спробу утвердитися в Києві, йому довелося звернутися до хана.

• Літописець сповіщає, що князь Михайло вирушив в Орду за ханським ярликом, де 20 вересня 1246 р. за відмову виконати язичницькі обряди за наказом Батия був страчений разом зі своїм боярином Федором.

• У 1243 р. першим із князів визнав зверхність монголів та дістав ярлик на місто Київ і Владимир Ярослав Всеволодович.

• Проте до зруйнованого Києва князь не поїхав, а послав туди намісника.

• Після смерті князя Ярослава Всеволодовича право «на Київ і всю Руську землю» отримав його син Олександр, названий Невським. Одначе і той відмовився від столиці.

• Переяславська земля потрапила в іще більшу залежність від Орди. У другій половині 40-х рр. 13 ст. тут не було свого князя.

• Втратило колишню велич і Чернігівське князівство. Від кінця 13 – протягом першої половини 14 ст. воно розпадалося на нові й нові уділи.

• Порівняно з іншими руськими землями меншого спустошення від монгольської навали зазнало Галицько-Волинське князівство.

• Воно не було переділене монголами на адміністративні округи, як інші князівства, не було в ньому і намісників-баскаків.

• У Галичі й Волині правили власні князі, спроможні продовжити справу об’єднання українських князівств.

• Не останню роль відіграла тут і видатна постать правителя Галицько-Волинської держави – князя Данила Романовича.

• Його заходи викликали невдоволення Батия, який поставив перед князем вимогу відвідати Орду.

• У жовтні 1245 р. Данило виїхав до Орди.

• Подорож була тривалою. За свідченням літопису, Данило пробув у Орді 25 днів.

• Унаслідок переговорів монголи затвердили його галицько-волинським князем:

• Виплату данини не було передбачено, а залежність Галицько-Волинського князівства від Золотої Орди полягала в участі княжого війська в походах монгольської армії.

Отже, хоча Данило Романович потрапив у певну залежність від Батия, монгольським можновладцям було ще далеко до повного підкорення галицько-волинських земель.

• Щоби вповні оцінити наслідки монгольської навали на українські землі, варто пам’ятати, що йдеться не лише про руйнівні походи 1238–1242 рр., а й – і то головним чином! – про столітнє перебування під владою монгольських ханів.

• Величезні людські та матеріальні втрати, що їх зазнали українські князівства під час першого – найпотужнішого удару, з роками зростали, адже монгольські орди час від часу хвилями накочувались на завойовані землі грабіжницькими походами.

• Дослідники зауважують, що під час таких набігів українські землі втрачали князів, священиків, ремісників, воїнів, а це завдавало великої шкоди поступальному розвиткові народу, гальмувало господарське й культурне життя.

• Втрата політичної незалежності, виконання князями ролі слухняних виконавців волі золотоординських зверхників притлумлювали державотворчі традиції, що далося взнаки впродовж наступних століть.

• Адже ослабленням Русі внаслідок монгольської навали поквапилися скористатися західні сусіди, передусім Польща, Угорщина, Литва, Тевтонський орден, а знекровлені українські землі не мали снаги до належного опору.

Опишіть характер монгольського панування на терниторії Русі-України. Чому вони обрали саме таку політику, як ставилися до релігії, чому не окупували всю територію. Відповіді обгрунтуйте

Чим монгольська навала відрізнялася від споконвічних нападів печенігів, половців та інших кочовиків? Чому князям не вдалося подолати ворога цього разу? Відповідь обгрунтуйте

Напишіть значення термінів:

• баскак

• ярлик

• Золота Орда

• Улус

Опишіть характер правління давньоруських князів у часи монгольського панування, як стати князем, що треба зробити та які права має князь?