У пушкінській трагедії “Борис Годунов” Мусоргського привертала можливість відтворити в опері пробудження сили народу, яка виливається y відкрите незадоволення, апід кінець - в стихійне повстання. Основна ідея опери Мусоргського, як і п'єси Пушкіна, - це конфлікт між злочинним царем Борисом і народом, що приводить до повстання. Трагедія посилюється внутрішньою душевною драмою Бориса, царя-вбивці, докорами його сумління. Увагу композитора було зосереджено на розкритті основного задуму: зіткнення царя і народу. Народ в опері Мусоргського - головна дійова особа.

Опера складається з Пролога та 4 дій.

Пролог. Перша картина.

У дворі Новодівичого монастиря товпиться народ, зігнаний за наказом бояр просити Бориса Годунова прийняти “Їпрестол ішапку Мономаха” - стати царем. Невеликий оркостровий вступ малює образ пригнобленого народу. Скорботна тема вступу близька російським народним протяжним пісням: Вона проходить кілька разів, обростає супроводжуючими голосами, звучить все більш могутньо і динамічно. Важливу роль в музиці прологу грає 'Тема насильства -мотив “топтання”, ніби постукування палиці. “Живо! На колени!” - кричить пристав. Народ 3 плачем' сумно голосить: “На кого ты нас покидаешь, отец наш!”

Цей плач виразно відтворює образ самого народу - пригнобленого i голодного. До виборів нового царя селяни і посадські люди байдужі. Окремі репліки говорять про неувагу до того, що відбувається: “Митюх, а Митюх, чево орем?”

Композитор виділяє окремі голоси хору, репліки Мітюхи і деяких баб вся сцена правдиво передає дійсне відношення народу до того, що відбувається. Так, наприклад, пристав примушує народ “глоток не жаліти”. Відповідь груп хору розкриває загальний настрій народу: “Только поотдохнем, заорем мы снова”, "И вздохнуть не даст, проклятый”. Своєрідний прийом розчленовування хору на oкремi групи з виділенням сольних реплік використав Мусоргський першим з композиторів. Зображення людського натовпу вийшло у нього напрочуд реальним.

Пролог. Картина друга.

Площа в Московському кремлі. Могутній голос дзвонів супроводжує вінчання Бориса на царство. Народ на колінах чекає виходу нового царя. При появі Бориса Годунова народ - за наказом боярина Шуйського - славить його, звучить хор "Слава". Але не радісний Борис. Найперша його музична характеристика (аріозо). розкриваєдушевний розлад, тяжкі передчуття.

Тим же хором “Слава” друга картина закінчується. Тема хору - народна величальна пісня, неодноразово використана російськими композиторами.

1 дія. Перша картина.

Тиха келія в Чудовому монастирі. Покірливий чернець-літописець .Пімен занурений в свою працю. Багато вже років веде він літопис всіх історичних подій минулого і сьогодення. Монолог Пімена відкриває дію. Величава і зосереджена музика малює образ мудрого старця. У короткому вступій “відтворено спокійний і рівномірний рух руки, що пише: У своєму монолозі Пімен говорить про обов'язок історика- літописця передати всю правду нащадкам. Музична характеристика Пімена (лейтмотив) неодноразово зустрічатиметься в опері.

У цій же картині вперше з'являється молодий послушник Григорій. У тривожній розповіді про віщий сон живо змальована його зовнішність. Хлопець честолюбний, він мріє про мирське життя, повне мінливостей і хвилювань, про славу. Розповідь Пімена про маленького царевича Димитрія, убитого в Углицькому монастирі, згадка про те, що він був би ровесником Григорія, глибоко хвилює Григорія. У голові народжується зухвалий план: втекти з монастиря і видати себе за убитого царевича. Тема царевича Димитрія в дещо розширеному вигляді стає згодом темою Самозванця.

1 дія. Друга картина.

Друга картина. Корчма на литовському кордоні. Сюди, разом ченцями Варлаамом i Місаїлом, що втекли з монастиря, добрався і Григорій. Образ його-супутника, бродячого ченця Варлаама - один з найяскравіших в опері. Пісня Варлаама “Как во городе было во Казани” (на народні слова) розповідає не Тільки про історію облоги і взяття Їваном Грозним Казані за допомогою підкопу і порохового вибуху. Вона служить і характеристикою самого Варлаама, молодецького і відчайдушного, якому нікуди дівати свою могутню силу і він витрачає її на хмільні веселощі і бродяжництво. Пісня написана у формі симфонічних варіацій на незмінну тему народного складу. Залежно від змісту тексту мелодія звучить то відважно і завзято, то деколи більш зосереджено і поволі (“Задымилася свечка воску ярого”), а часом і драматичне. Кожна варіація має свою фактуру викладу, яскраву і своєрідну оркестровку.

Тим часом Григорій розпитує господиню корчми про дорогу, що веде за кордон. Раптово з'являються пристави, що розшукують збіглого ченця Григорія Отреп'єва. Користуючись неписьменністю стражників, Г ригорій, читаючи вголос наказ, називає замість своїх прикмети Варлаама. Проте чернець викриває його хитрість. Рятуючись, Григорій вискакує y вікно і тікає. Вся ця сцена - чудовий зразок влучного і яскраво вираженого речитативу Мусоргського, заснованого на живих і характерних інтонаціях народної мови.

2 дія.

Царський терем в Кремлівському палаці. Ксенія, дочка Бориса Годунова, тужить за загиблим женихом, оплакуючи його. Її гіркими голосіннями відкривається дія. З'являється Борис. Він дбайливо розпитує сина про його заняття науками, переймається горем Ксенії. У цій картині. образ Бориса розкривається ще повніше і багатогранніше у всій його складності і суперечності. Адже Борис не тільки злочинний. цар, який ціною вбивства дитини дістався влади. Він розумний і далекоглядний правитель і, а крім того, люблячий батько, уважний до своїх дітей. У сцені з дітьми показані ці риси його вдачі - ніжність до дочки і турбота про сина, його майбутнє ("Что, Ксения...”, “A ты, мой сын, чем занят?”).

Монолог Бориса Годунова “Достиг я высшей власти” розкриває всю глибину страждань злочинного царя. Велично і строго звучить мелодія його арії. Поступово в свідомості Бориса виникає думка про неминучість кари за здійснений злочин. Широка наспівність арії змінилася схвильованою декламацією. Божевільні кошмари встають перед Борисом. У оркестрі звучить лейтмотив кошмару Бориса. Входить лукавий царедворець Шуйський, представник ворожої боярської опозиції. Він повідомляє Бориса про появу самозванця, щонарік себе iм’ям покійного царевича Димитрія. Приголомшенпй Борис вимагає від Шуйського докладної розповіді про те, як був убитий багато років тому Царевич. Після відходу Шуйського кошмарні видіння Бориса Годунова поновлюються з новою силою.

3 дія. Перша картина.

Пихата Марина мріє про владу, про царський престол в Москві. Вона розуміє, яке значення може мати любов до неї зухвалого хлопця, що назва себе iм’ям царевича Димитрія. Музика цієї сцени в ритмі мазурки яскраво контрастує з попередніми картинами з характерним для них переважанням пісенного звучання.

Друга картина. Замок Мнішек B Сандомирі. Місячна ніч біля фонтану. Закоханий Самозванець чекає в саду Марину. В сад спускається Марина. Самозванець освідчується їй в коханні. Горда Марина відкидає любов “зухвалого бродяги” обіцяє відповісти на його почуття'лише після того, як він стане царем на Русі. Сцена любовного дуету біля фонтану напрочуд поетична і виразна.

4 дія. Перша картина.

Площа перед собором Василя Блаженного. Натовп зубожілого і голодного народу бродить перед собором. Мітюха розповідає про те, як проклинали в соборі Гришку Отреп'єва, який вже підходить з польськими військами під Кроми і громить війська Годунова. У сцені виразно відчувається наростаюче незадоволення народу.

Головна дійова особа цієї сцени - Юродивий. Ця. знедолена людина глибоко, страждає, передчуваючи нещастя рідної землі.- Вся його музична характеристика заснована на інтонаціях народних голосінь і плачу. Юродивий співає тужливу пісеньку “Месяц едет, котенок плачет”, штопаючи свій личак і злегка розгойдуючись. Цар Борис питає, про що плаче Юродивий. Той розповідає, як у нього хлопчиська вкрали копієчісу і просить: “Вели-ка их зарезать, как ты зарезал маленького царевича”. Цими словами Юродивий висловлює Борису ту справжню думку народу про нього як про царя-вбивцю. Ї молитися за Бориса блаженний відмовляється, бо не “можна молитися за царя Їрода”. (Пісня Юродивого з 3:15 хвилини на відео)

4 дія. Картина друга.

Грановита палата в Московському кремлі. На засіданні боярської думи з'являється літописець Пімен і розповідає про велике диво, що ніби то відбулося на могилі царевича Дмитрія. Борис хворобливо приголомшений. Надаючи на руки бояр, він кличе царевича Федора, благословляє його на царство і в муках вмирає.

4 дія. Картина третя.
Лісова прогалина під Кромами. Картина народного повстання. Кульмінація картини - могутній хор повсталого народу “Расходилась, разгулялась сила, удаль молодецкая”, побудований на інтонаціях молодецьких пісень. У ньому народ встає у всій своїй багатирській силі і могутності. Музика хору пройнята стихійним поривом. Різночасні вступи голосів (у імітаційній манері) ще більш активізують звучання. Яскравим контрастом звучить середня частина хору “Ой ты, сила, силушка ”,, заснована на завзято-веселій мелодії народної пісні хороводу “Заиграй, моя волынка ”. Далі повертається основна тема. Динаміка хору поступово наростає, прискорюється темп. Здається, що ця могутня сила все змете на своєму шляху.

Під звуки військових фанфар на коні з'являється Самозванець зі свитою і військом. Народ приєднується до нього. Опера закінчується плачем Юродивого, який пророчить горе російській землі і народу.