Міжнародні відносини наприкінці XIXcт.- поч.XX ст.

Шановні учні, після вивчення матеріалу цього розділу Ви здобудете певні знання та навички, і кожен з Вас буде

знати:

• час створення Троїстого союзу й Антанти;

розуміти:

• поняття «геополітика», «військово-політичний союз», «мілітаризація», «метрополія»;

уміти:

• показати на карті країни Троїстого союзу й Антанти, колоніальні володіння та сфери впливу великих держав (метрополій);

• схарактеризувати основні тенденції міжнародних відносин у другій половині XIX — на початку XX ст.;

• пояснити причини міжнародних криз і збройних конфліктів початку XX ст., створення військово-політичних блоків;

• визначити наслідки боротьби європейських держав, США та Японії за перерозподіл світу;

• пояснити місце України в геополітичних стратегіях Російської, Німецької, Австро-Угорської імперій на зламі ХІХ-ХХ ст.

ЗАГОСТРЕННЯ БРИТАНСЬКО-НІМЕЦЬКОГО КОЛОНІАЛЬНОГО СУПЕРНИЦТВА

АКТИВІЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

90-ті роки XIX ст. характеризувалися різкою активізацією зовнішньої політики Німеччини. Бурхливий розвиток промисловості змушував правлячі кола цієї країни підтримувати німецьку торговельну експансію в Європі, шукати «нові незалежні території» для збуту товарів.

Ставши на шлях колоніальних завоювань пізніше, ніж інші країни, Німеччина значно поступалася їм за розмірами захоплених територій. Німецькі колонії були в 12 разів менші, ніж британські, і, до того ж, бідними на сировинні ресурси. Імперське керівництво гостро переживало таку «несправедливість» і вперше поставило питання про переділ уже поділеного європейськими країнами всього світу.

БРИТАНСЬКА ПОЛІТИКА «БЛИСКУЧОЇ ІЗОЛЯЦІЇ»

Упевнені в невразливості острівного положення Великої Британії та в перевазі свого військово-морського флоту, британські дипломати вважали за кращу зовнішню політику не зв’язувати собі руки союзами з іншими державами, заохочувати конфлікти між ними й отримувати із цих конфліктів максимальну користь для Британії. Правлячі кола країни дотримувалися політики «блискучої ізоляції». Для збереження «європейської рівноваги» Велика Британія зазвичай протидіяла сильнішій державі на європейському континенті, не дозволяючи їй зайняти домінуюче положення в Європі.

ЗАГОСТРЕННЯ БРИТАНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ПРОТИРІЧ

Просування Німеччини на схід та її неприховані територіальні претензії призвели до різкого загострення відносин з найвпливовішою метрополією світу — Великою Британією.

На початок XX ст. британсько-німецькі протиріччя стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне й колоніальне суперництво двох країн доповнилося гонкою військово-морських озброєнь.

У 1899 р. Вільгельм II домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної Багдадської залізниці, яка повинна була пройти через всю Малу Азію, до Багдада й далі — до Перської затоки. Залізниця мала стати плацдармом для просування Німеччини на Близький і Середній Схід. Такі плани, що загрожували колоніальним інтересам Великої Британії, викликали особливе занепокоєння в Лондоні.

Британсько-німецькі протиріччя ще сильніше загострилися на грунті боротьби за поділ Південної Африки.

Протиріччя між Німеччиною й Великою Британією ставали непримиренними.