Міжнародне співробітництво у розв’язанні проблем навколишнього середовища

Розв’язання екологічних проблем і міжнародне співробітництво. Міжнародні урядові й громадські організації, які ставили за мету своєї діяльності охорону довкілля та боротьбу за прийняття суворих законів проти забруднення природи, почали виникати, коли людство усвідомило, що без об’єднання зусиль усіх народів розв’язати екологічні проблеми неможливо.

Особливості законодавства країн певного регіону й ефективність дії різних природоохоронних організацій впливають на рівень і характер забруднення певної території. У розвинених країнах діють жорсткі санкції проти підприємств і організацій, які порушують природоохоронне законодавство. Звісно, в цих країнах рівень забрудненості довкілля невпинно зменшується.

Але слід зауважити, що дедалі частіше підприємства, які забруднюють навколишнє середовище, із високорозвинених країн переміщаються до країн із відносно низьким рівнем розвитку: до Африки, Азії та Латинської Америки. Попри це найбільші забруднювачі довкілля й сьогодні зосереджені в Китаї, США, Європі, Японії, Росії тощо.

Потреби людей дедалі більше зростають і перевищують життєво-необхідний мінімум. Споживання, особливо в розвинених країнах, зростає з кожним роком. Люди купують дедалі більше спеціально запакованої їжі, одягу, взуття, різних побутових товарів, кілька автомобілів на родину тощо. Утворюються тонни відходів людської життєдіяльності. Виникають величезні за обсягом звалища отруйних речовин, які не встигають переробляти. Це стає найбільшою проблемою охорони довкілля і, між іншим, не лише в розвинених країнах. Для країн Африки ця проблема також є актуальною.

Міжнародні організації з охорони природи. Дедалі більше екологічних проблем набувають світового, глобального характеру, тому координатором міжнародних зусиль у справі охорони довкілля стала Організація Об’єднаних Націй.

При Генеральній Асамблеї є Науковий комітет з дії атомної радіації, Комітет з використання космічного простору в мирних цілях (КОСПАР) та ін.

Початком широкого міжнародного співробітництва з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів можна вважати 1972 р., коли в столиці Швеції Стокгольмі розпочала роботу Конференція ООН із проблем охорони довкілля. Там прийняли Декларацію, в якій проаналізовано глобальні екологічні проблеми й окреслено шляхи їх подолання спільними зусиллями світового співтовариства.

Міжнародна урядова організація з навколишнього середовища — ЮНЕП — й інші підрозділи ООН упродовж наступних років розробили міжнародні правові норми використання Світового океану, повітряного басейну, космосу.

Виникли міжнародні наукові організації, які постійно проводять наукові дослідження нашої планети з метою оцінювання стану довкілля та розробляння шляхів розв’язання екологічних проблем. До них належать: Інститут всесвітніх спостережень, який видає щорічник «Стан світу», Міжнародна рада наукових спілок із програмою «Глобальні зміни», Міжнародний географічний союз тощо.

Значний внесок в охорону природи Землі робить Міжнародний союз охорони природи. Він здійснює широкі наукові дослідження та розробляє практичні програми збереження природи в різних куточках планети. До нього належать як урядові, так і громадські організації десятків країн світу.

Всесвітній фонд дикої природи — міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища. Це найбільша незалежна природоохоронна організація у світі, що має близько 5 млн працівників і добровольців по всьому світу, працюючи в понад 120 країн. Щороку фонд здійснює понад 1200 екологічних проектів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони довкілля та їх розв’язання, їх запобігання наростаючій деградації природного середовища планети та досягнення гармонії людини і природи. Головна мета — збереження біологічної різноманітності Землі. Символ Всесвітнього фонду дикої природи — гігантська панда.

Дуже активними у справі врятування всього живого на Землі є незалежні від урядів держав міжнародні громадські рухи й організації. Мабуть, найвідомішою серед них є «Грінпіс». Засновники «Грінпіс» — «перші воїни зеленого воїнства» Бен Меткаф і Девід Фрейзер Мак Таггарт. Осередки цієї організації існують і в Україні, яка дедалі активніше бере участь у міжнародному природоохоронному співробітництві. Разом із сусідніми державами Словаччиною та Польщею вперше у світі Україна створила новий тип природоохоронної території. На прикордонних частинах трьох держав виник міжнародний біосферний заповідник «Східні Карпати».

Екологічна ситуація в Україні особливо загострилася після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Значні території стали непридатними для життя людей і залишеними. Учені проводять у Чорнобильській зоні відчуження постійні спостереження та дослідження за участю зарубіжних колег. Міжнародне природоохоронне співробітництво буде й надалі розширюватись і поглиблюватись. Це пов’язано з подальшою глобалізацією екологічних проблем.

З настанням війни в Україні екологічна ситуація стала катастрофічною. Після Перемоги нам необхідно буде об’єднання всіх зусиль і допомоги зарубіжних партнерів для відновлення природної рівноваги.

Використані джерела:

https://uahistory.co/compendium/geography-reference-notes-7-class-kapirylina/54.php