ЛІВОБЕРЕЖНА ТА ПРАВОБЕРЕЖНА ГЕТЬМАНЩИНИ НАПРИКІНЦІ 60-х - НА ПОЧАТКУ 70-х рр. 17 ст.

Становище, що склалося після укладення Андрусівського перемир’я, вимагало від українства згуртованості у відстоюванні власних інтересів. Для проведення такої лінії потрібна була сильна особистість. Такою особистістю став гетьман П. Дорошенко.

Після втечі П. Тетері в Польщу розпочалася боротьба претендентів на гетьманську булаву, поглиблюючи розкол суспільства, сприяючи розгортанню громадянської війни. 

Дай характеристику діяльності гетьмана Петра Дорошенка. ( запиши відповідь на питання)

Ознайомся з описом діяльності гетьмана

Петро Дорошенко (1627—1698рр.) -- державний, військовий та політичний діяч, дипломат, наказний гетьман, гетьман Правобережної України (1665-1676 рр.), гетьман усієї України (1668 р.), меценат і покровитель Української православної церкви.

П. Дорошенко — виходець із відомого козацького роду, онук гетьмана М. Дорошенка. Виконуючи обов'язки генерального старшини в урядах

І. Виговського, Ю. Хмельницького і П, Тетері, П. Дорошенко проводив активну діяльність задля утвердження української державності.

Як український гетьман (1665—1676 рр.)  П. Дорошенко здійснив ряд реформ, спрямованих на стабілізацію політичної ситуації та поліпшення життя в Україні, прагнув об'єднати право- й лівобережні українські землі.

Гетьманство Петра Дорошенка на Правобережжі (1665-1676) розпочалося за надзвичайно складних умов. Козацьку Україну було поділено на дві Гетьманщини. Особливо страхітливого спустошення зазнало Правобережжя, де внаслідок воєнних дій і громадянської війни було знищено 65-70 % населення.

П. Дорошенко був гетьманом Правобережної України після зречення П. Тетері.

Політика П. Дорошенка

-- часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків.

   Послідовно захищав інтереси козацького стану

-- спирався на підтримку Київського митрополита

-- щоб позбутися залежності гетьмана від старшини, прагнув 

  запровадити довічну гетьманську владу

-- щоб не залежати від старшини, створив 20-тисячний корпус 

  найманців-сердюків (постійне військо )

-- установив нову митну лінію на українському кордоні, почав карбувати власну монету.

-- проводив колонізацію незаселених земель на кордоні зі степом.

   Усіляко заохочував заселення спустошених південних районів 

   Правобережжя

-- прагнув об'єднання України

-- домагався поновлення Гадяцького договору, укладеного 

   І. Виговським.

-- у 1668р. об'єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений 

   гетьманом усієї України

   Після підписання Андрусівського договору на Лівобережжі почалось антимосковське повстання. На початку березня 1668 р. московські  залоги було вигнано з більшості міст Лівобережжя.

   Це спонукало Дорошенка виступити в похід із надією на возз’єднання українських земель. У червні 1668 р. він переправився через Дніпро й вирушив назустріч Брюховецькому. 

   8 червня 1668 р. в таборі під Опішнею, що на Полтавщині, 

   козаки вчинили бунт, вбили Брюховецького, а Дорошенка 

   обрали гетьманом обох боків Дніпра. 

   Щоб контролювати ситуацію на Лівобережжі, Дорошенко розташував у найбільших містах свої залоги. Вся Україна опинилася в його руках. 

   Проте закріпити владу новообраному гетьманові на Лівобережжі не поталанило. З півночі загрожувала Московія. На заході пішли в наступ війська Речі Посполитої. Запорожці висунули свого претендента на булаву - племінника Брюховецького Петра Суховія.

-- 1669р. -- Польські підрозділи вдерлися на Брацлавщину.

Для організації опору Польщі П. Дорошенко був змушений повернутися на  Правобережжя, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом  Д. Многогрішного. Відбивши наступ поляків, П. Дорошенко опинився перед лицем нової міжусобиці: Запорожжя, яке підтримало Кримське ханство, проголосило гетьманом запорозького писаря П. Суховія.

Два запеклих ворога, Крим і Запорожжя, об’єдналися, маючи кожний свою мету.

У 1675 р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав булаву кошовому отаману Запорозької Січі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві.

В історії України П.Дорошенка називають часто «Сонцем Руїни». Йому вдалося відновити гетьманську владу над возз'єднаною Україною. Однак цей успіх був короткочасним. Причиною тому були незацікавленість сусідніх держав у сильній Українській державі, боротьба старшинських угруповань за владу і проросійські настрої частини населення Лівобережжя.

ЦЕ ЦІКАВО!

Московський уряд змусив П. Дорошенка після зречення оселитися в Москві. Декілька років колишній гетьман служив в'ятським воєводою, а помер у с. Ярополчому під Москвою в 1698 р.

Його правнучкою була красуня Наталія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна.

Дем’ян Многогрішний ( 1631—1703 рр.) -- гетьман Лівобережної України (1668-1672 рр.). Д. Многогрішний народився на Чернігівщині в козацькій родини.

У 1665-1669 рр. він був чернігівським полковником. У 1668 р.  П. Дорошенко призначив Д.Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Переговори між московським урядом   і 
Д.Многогрішним завершилися укладенням «Глухівських статей» 1669р.

Глухівські статті — договірні умови про політичне  і правове становище України в складі Росії, підписані царським урядом і гетьманом Лівобережної України  Д. Многогрішним; були оприлюднені 1669 р.  у місті Глухові; складалися з 27 пунктів. 
Зміст :
— московські   воєводи   залишалися   тільки в п'ятьох містах (Києві, 
    Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі), втрачали право втручатися в справи української адміністрації
— козацький реєстр становив 30 тисяч чоловік
— Гетьман мав право на наймане військо (1 тис. осіб -- компанійців)
— податки з населення збиралися козацькою старшиною 
   і надходили в гетьманську скарбницю
— було обмежено перехід селян у козацтво
— Гетьманові заборонялося вступати у зовнішні відносини,  але 
   зберігалось право посилати своїх представників на дипломатичні переговори стосовно України
— резиденція гетьмана переносилася до Батурина

Наслідки :
-- незважаючи на обмежений характер Глухівські статті 1669 р. сприяли зміцненню політичних і правових позицій Української держави.
-- у порівнянні з Московськими статтями 1665 р. це був помітний крок вперед у справі збереження державних устоїв Лівобережного гетьманату

Політика Д. Многогрішного
-- підписав із Московською державою Глухівські статті (1669р.)
-- намагався проводити політику на захист державних інтересів України: 
    домігся, що Київ залишився за  Московською державою, не зважаючи на умови Андрусівського  перемир'я 
-- проводив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість 
    переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини
-- прагнув послабити роль старшини на користь гетьманської влади.
    Саме з цією метою й було створено наймане військо
-- обстоював автономію України, намагався подолати промосковські 
    настрої серед козацької старшини. З цією метою вдався до зміни  ненадійних полковників вірними собі людьми
-- сам, без згоди Старшинської ради, Многогрішний приймав рішення, проводив перемовини, роздавав і відбирав військові посади та маєтки. 
   Без вироку Генерального військового суду він карав навіть 
   полковників.

Така поведінка налаштувала проти гетьмана генеральних старшин. 
У березні 1672 р., під приводом звинувачення в дружніх зв’язках з П. Дорошенком і зраді цареві, Д. Многогрішний разом зі своїм братом були зненацька заарештовані старшиною і таємно відіслані до Москви. Після тривалих допитів і тортур Д. Многогрішного разом із родиною заслали на довічне перебування в Сибір.

Отже, нагадую завдання: Дай письмову відповідь на питання: Якою була внутрішня політика Дем'яна Многогрішного? 

Завдання заповнити таблицю: Діяльність І. Самойловича

Новим гетьманом Лівобережжя було обрано лояльно налаштованого до Москви Івана Самойловича (1672— 1687 рр.).

І.Самойлович (? – 1690 р. )-- козацький діяч. Походив із сім'ї священика з містечка Ходоркова на Житомирщині. Освіту здобув в Київському колегіумі. Змолоду перебував в козацькому війську. У 1669 р. обирається генеральним суддею лівобережного козацького війська, у 1672 р. - гетьманом Лівобережної України. Гетьман Лівобережної України – 1672 – 1687 рр. У 1672 р. підписав з Московською державою «Конотопські статті». У 1677-1678. рр. керував полками у війні проти Туреччини, проявив здібності полководця й адміністратора. У 1674р. обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України. 

Конотопські статті

Договір визначав основні принципи відносин між козацькою автономією Гетьманщини та Московською державою.  Конотопські статті були складені на основі Глухівських статей 1669 року. До нового договору додавалося 10 статей, які обмежували автономію Війська Запорозького.

Дата – 17 червня 1672 р.

Сторони – Лівобережна Гетьманщина ( І.Самойлович ) – Московська держава

Зміст:

-- скасовувалися компанійські (наймані) полки

-- гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшинської ради

-- гетьману заборонялось без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо,  підтримувати відносини з правобережним гетьманом  П.Дорошенком

-- козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з 

   представниками уряду Речі Посполитої у Москві в справах, які 

   стосувалися Війська Запорізького

-- Лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Речі Посполито

Наслідки:

-- обмеження влади Гетьмана

-- урізали політичні права гетьманського уряду, особливо в галузі 

   зовнішньої політики

-- подальше  посилення контролю над Українською державою --

  Гетьманщиною і створення передумов для посилення впливів 

  московського уряду на території Гетьманщини