Людська гідність і права людини

Мета: учні мають засвоїти зміст понять честь, гідність, уміти тлумачити їх та наводити власні приклади; підвести учнів до осмислення таких проблем: чому не можна принижувати людську гідність, чому кожна людина варта поваги, як не втратити гідність; виховувати почуття гідності і честі,  уміння поважати ці почуття в інших людях та бажання й уміння зберігати власну гідність.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент

2.  Вивчення нового матеріалу.

3. Домашнє завдання

План заняття

1. Поняття людської гідності

2. Людська гідність — основа природного права   

3. Рівноправність

4. Охорона й захист людської гідності.     

   1. Право на людську гідність — це право, що захищає гідність  будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим (або громадянським) правом.

Гідність – сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості людини; достойність; морально-етична цінність, що позначає самоусвідомлення та самоповагу людської особистості. Гідність — невід’ємна частина особистості.

Честь – сукупність вищих моральних принципів (положень, правил, засад), якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. Честь – це незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім’я. Честь є професійною (ученого, учня, робітника, учителя), громадською (громадянина, сім’янина), статево-віковою (дівчинки, жінки, хлопчика, чоловіка) та ін. Кажуть, що честь нас вчить солідарності з ближніми, а гідність – відповідальності перед дальніми.

Людська гідність — це сукупність моральних, світоглядних, професійних якостей людини, які дають їй підстави для самоповаги і для усвідомлення своєї суспільної цінності.

Близькою до «гідності» категорією, що також відображає моральну цінність особистості, є «честь». Близькі за значенням, вони, проте, мають важливі смислові відмінності. Честь як моральний феномен — це передусім зовнішнє суспільне визнання і схвалення вчинків людини, її досягнень, що виявляється в репутації, авторитеті, славі. Тому почуття честі, внутрішньо властиве особистості, пов’язане з прагненням домогтися високої оцінки з боку інших, похвали, популярності. Гідність дозволяє людині відчувати себе потрібною і корисною суспільству. Як моральна категорія гідність — основна цінність, що передбачає шанобливе ставлення особистості до себе і, як наслідок, до інших, тому що повага до інших — це один із проявів цієї якості.

Суспільство гідних людей — це мета розвитку кожної держави. У суспільному житті гідність людини має свій прояв — виконувати відповідально доручену роботу, почуття патріотизму; обов’язок щодо своєї держави, обов’язок перед батьками, дітьми якісно виконуватиме тільки людина, яка має почуття власної гідності.

    2.  Людська гідність — основа природного права   Людська гідність як прояв внутрішньої сутності людини й одна з основних її моральних цінностей є основою природного права. Сутність цього права коріниться в природі людської особистості. Для того, щоб залишатися людиною, особа не лише повинна мати право на збереження самої себе, власної гідності, а й поважати гідність інших людей. Це досягається, зокрема, усвідомленням не тільки своїх прав, а й обов’язків.

 Людська гідність розглядається як така базова цінність, крізь призму якої повинні сприйматись інші загальнолюдські і правові цінності, такі як свобода, справедливість і рівність. Тому людська гідність є тим чинником, що формує гармонію в межах норм права. Щодо позитивного (державного) права, то воно може бути ефективним регулятором суспільних відносин лише в тому разі, коли ґрунтується на засадах природного права. Таким чином, людська гідність — основа природного права та вихідна ідея формування позитивного права у правовій державі. Поняття невід’ємної, вродженої людської гідності є основним поняттям концепції прав людини, що походить із самої сутності людства.

Права людини не можуть гарантувати справедливості чи добробуту — вони захищають від приниження людської гідності, яка є першою цінністю, що лежить в основі концепції прав людини.  Другою фундаментальною цінністю концепції прав людини є рівність. Держава не повинна і не може когось виокремлювати. Державна влада покликана забезпечити хоча б мінімальні умови всім, хто перебуває під її юрисдикцією, щоб вони могли жити з почуттям людської гідності.

    3. Рівноправність — рівність перед законом, соціальна рівність. Рівноправність як поняття означає, що кожен незалежно від віку, статі, релігійної, етнічної належності тощо наділений рівними правами.

Цінностями, на яких має ґрунтуватися співіснування людей, є свобода, недискримінація, толерантність, справедливість, відповідальність.

Свобода: примушувати робити щось усупереч волі і бажанню людини принижує її людську гідність.

Недискримінація: рівність людей з погляду людської гідності означає, що ми не можемо судити про людей на підставі фізичних (або інших) ознак, що не стосуються людської гідності.

Толерантність: нетерпимість указує на відсутність поваги до відмінностей, однак рівність не означає тотожності або однаковості, усі люди є різними, але рівноправними.

Справедливість: усі люди рівні у своїй належності до людського роду, тому заслуговують справедливого ставлення.

Відповідальність: кожен свідомо визначає свою поведінку й особисто відповідає за власні дії.

Про Загальну декларацію прав людини

Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі 10 грудня 1948 року. У ній уперше сформульовані ті права, які повинна мати кожна людина, а особливо ті, які закріплюють гідність і цінність людської особи. Цей документ став найавторитетнішим джерелом міжнародного права, а день його прийняття був визначений як Міжнародний день прав людини.

Загальна декларація прав людини, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, — документ, перекладений найбільшою кількістю мов у світі.

Преамбула Універсальної Декларації прав людини починається зі слів “визнання притаманної гідності і рівних та невід’ємних прав усіх членів людського роду є основами свободи, справедливості та миру у світі”. Поняття громадянства не може бути відділено від понять рівності. Існування нерівності всередині або між суспільствами ускладнює існування ефективного громадянства. Ідея рівності лежить таким чином в основі демократичного громадянства.

Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти в дусі братерства.

Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно бути ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, не самоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

   4. Охорона й захист людської гідності.     Право на захист людської гідності та її зміст продовжували розвиватись і знайшли відображення в низці пізніших міжнародних документів. Так, Конвенція Ради Європи про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. розглядає реалізацію прав людини й основних свобод як один із засобів досягнення більшої єдності між народами Європи. Конвенція забороняє піддавати будь-кого катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Як основа прав людини, людська гідність вперше згадується в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. де, зокрема в статті 7, зазначено: «[Держави-учасниці] будуть заохочувати та розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічний, соціальних, культурних та інших прав і свобод, які всі витікають з гідності, притаманної людській особистості, і є істотними для її вільного та повного розвитку».

Демократичні держави законодавчо встановлюють і гарантують виконання норм, що дозволяють людині бути впевненою у своїй суспільній цінності. Ці норми передбачають забезпечення поваги і від інших людей, і від державних органів та посадовців.

Для захисту людської гідності чинне законодавство України забороняє фізичне покарання.

Гідність (як і честь) кожної людини охороняється та захищається, причому як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Держава гарантує і охороняє людську гідність, установлюючи відповідні механізми, за допомогою яких кожен може захистити гідність і честь. Так, відповідно до статті 3 Конституції України, честь та гідність людини визнають вищими соціальними цінностями. А стаття 28 Основного Закону гарантує, що кожен має право на повагу до його гідності. Стаття 297 Цивільного кодексу України також закріплює право на повагу до гідності та честі.

Право на повагу до гідності складається з таких складових частин:

а) право на гідність;

б) право на недоторканність гідності;

в) право на захист гідності у випадку порушення.

 Право на гідність — це особисте немайнове право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності й усвідомлення значущості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному житті.

Право на недоторканність гідності полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими може бути порушене це особисте немайнове право. Найчастіше право на честь та гідність може порушуватися поширенням недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, за допомогою міміки, жестів та інших усталених дій, через засоби масової інформації, за допомогою електронних комунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала це право.

До інших способів порушення права на честь і гідність належать такі: вчинення певних незаконних насильницьких дій над особою, наприклад, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання; примусові медичні досліди та експерименти тощо. За такі порушення законодавство України передбачає кримінальну відповідальність (розділ ІІІ Особливої частини Кримінального кодексу України визначає, які діяння є злочинами проти волі, честі та гідності особи та яка відповідальність настає за їх скоєння).

Домашнє завдання: Опрацювати поданий матеріал ст.24-28, конспект

Дати письмову відповідь на питання.

1.Що таке гідність, честь?

2.Як ви розумієте значення вислову «Людська гідність є основою природного права»?

3.Які основні цінності лежать в основі концепції прав людини?

4.Наведіть приклади порушень права на честь і гідність.

5.Порівняйте поняття «рівність» та «справедливість.

6.Що таке право на людську гідність?

7. Що лежить в основі природнього права?

8. На яких цінностях грунтується співіснування людей ?

9.Які законодавчі акти регулюють захист прав на честь і гідність людини?