Лекція № 1Тема: « Фармацевтична опіка – нове направлення професійної діяльності фармацевта»

План

1. Фармацевтична опіка, визначення

2. Вiдповiдальне самолiкування
   як сучасна форма взаємовідносин між пацієнтом і фармацевтом

3. Джерела навичок та основні правила самолікування.

4. Позитивні та негативні моменти впровадження концепції самолікування.

5. ОТС-препарати, визначення, призначення.

6. Протоколи провізора (фармацевта), наказ,структура.

7. Суть фармацевтичної опіки

8. Порядок дії фармацевтичного працівника при фармацевтичній опіці:

9. Принципи фармацевтичної опіки

10. Надання провізором належної інформації про лікарський препарат

при здійсненні фармацевтичної опіки пацієнтів

11.Обов'язкові умови для якісної фармацевтичної опіки.

Актуальність теми

Трапляється, що при погіршенні самопочуття людина не звертається до лікаря, а йде до аптеки. І перше, що радить фахівець-фармацевт, - це звернутися до лікаря. Але він також має порадити засіб, який допоможе людині підтримати здоров'я до прийому у лікаря. Саме фармацевтична опіка, як комплексна програма взаємодії фармацевта та лікаря, допомагає оптимально підібрати лікування під конкретного хворого.

Насправді ж люди часто вдаються до самолікування, і в таких випадках єдиним кваліфікованим співрозмовником пацієнта є саме фармацевт, який досконало володіє не лише професійними знаннями, але й навичками фармацевтичної опіки. Кваліфікований працівник аптеки при відпуску безрецептурних препаратів має розібратися в симптомах недуги, а далі, розуміючи ефективність і безпеку лікарської терапії, допоможе підібрати оптимальне лікування і сприятиме раціональному використанню лікарських засобів і виробів медичного призначення. Ця складова фармацевтичної опіки є надзвичайно важливою і в тандемі лікар-фармацевт, завдяки чому пацієнт отримує якісне лікування протягом всього періоду прийому ліків.

Другою складовою фармацевтичної опіки є персоніфікований підхід та турбота про кожного конкретного відвідувача аптеки. Не дарма ж кажуть, що добре слово також лікує.

1. Фармацевтична опіка — комплексна програма взаємодії фармацевта та пацієнта (фармацевта та лікаря) протягом усього періоду медикаментозної терапії, починаючи з моменту відпуску ліків до повного припинення їх дії.

Уперше термін «Ф.о.» був сформульований у Токійській декларації, яку прийняв Конгрес Міжнародної федерації фармацевтів у 1994 р.

Ф.о. припускає залучення фармацевта до активної діяльності щодо забезпечення здоров’я та запобігання захворюванням серед населення, відповідальність фармацевта перед конкретним пацієнтом за результат лікування фармакологічними препаратами, але повинна проводитися фамацевтом у тісній співпраці з іншими професіоналами охорони здоров’я (лікарями та медичними сестрами).

Основою Ф.о. є професійні знання й досвід фармацевта, норми професійної медичної та фармацевтичної етики і деонтології, доброзичливе ставлення фармацевта до хворого і відповідальне — до своїх обов’язків.

Для здійснення Ф.о. при відпуску безрецептурних препаратів в аптеці фармацевт повинен: правильно оцінити проблему пацієнта (вік, стать та індивідуальні особливості особи, яка підлягає Ф.о.; симптоми, тривалість нездужання, лікарський анамнез; з’ясувати, чи не пов’язані симптоми з будь-яким серйозним розладом здоров’я і, якщо це так, направити хворого до лікаря; при менш серйозній проблемі дати пораду); забезпечити пацієнта безрецептурним ЛП та повною інформацією про дію препарату, спосіб його застосування, тривалість лікування, поєднання з іншими ліками та їжею, можливі побічні ефекти; порадити пацієнту подальший нагляд лікаря

На початку XXI сторіччя стратегічний напрямок розвитку охорони здоров'я в усьому світі, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначила трьома словами — «Фокус на пацієнта».

За цією стратегією докорінно змінюється роль фармацевта в системі охорони здоров'я. Основною метою його професійної діяльності є не стільки збільшення асортименту і якості лікарських препаратів на ринку, скільки підвищення ефективності та безпеки лікарської терапії конкретного хворого, забезпечення кожному хворому належну якість фармацевтичної опіки.

У світлі стратегії ВООЗ докорінно міняється роль фармацевта в системі охорони здоров'я, фармацевт може відігравати ключову роль у суспільній охороні здоров'я, і особливо в області лікарських засобів. На теперішній час роль фармацевта еволюціонувала, і він перетворився з того, хто виготовляє й продає ліки, на постачальника послуг і інформації. Найголовніше те, що фармацевт надає допомогу пацієнтові, здійснюючи над ним свою професійну опіку. Більше того, завдання фармацевта - це гарантувати, що допомога, яку одержує пацієнт, призначена правильно, є найбільш ефективною серед усіх доступних варіантів, найбільш безпечної, а також підходить саме цьому пацієнтові».

У теперішній час ефективність і безпека лікарської терапії визначають п'ять основних правил, призначених для забезпечення якості, ефективності й безпеки ліків:

1.Належна виробнича практика (Good Manufacturing Practice, GMP);

2.Належна лабораторна практика — (Good Laboratory Practice, GLP);

3.Належна клінічна практика (Good Clinical Practice, GCP);

4.Належна практика оптової реалізації лікарських засобів (Good Distribution Practice, GDP);

5.Належна аптечна практика (Good Pharmaceutical Practice, GPP).

На сьогодні в Україні розроблені й впроваджені в аптечну практику стандарти фармацевтичної опіки при відпуску безрецептурних лікарських засобів — «Протоколи провізора (фармацевта)», затверджені Наказом МОЗ України № 7 від 05.01.2022 г.

2.Вiдповiдальне самолiкування
як сучасна форма взаємовідносин між пацієнтом і фармацевтом

На сучасному етапі все більшого значення в системі охорони здоров’я набуває самолікування. Згідно з визначенням ВООЗ

Самолікування — це використання споживачем ЛЗ, що перебувають у вільному продажу, для профілактики та лікування порушень самопочуття і симптомів, розпізнаних ним самим.

На практиці поняття самолікування включає також лікування членів родини та знайомих. Ні в якому разі не можна вважати самолікуванням прийом ЛЗ рецептурного відпуску, що можуть залишатися в домашній аптечці.

З метою уникнення безконтрольного використання ліків Європейською асоціацією виробників безрецептурних препаратів у 1994 р. термін «самолікування» замінено терміном «відповідальне самолікування», під яким слід розуміти помірковане застосування пацієнтами ЛЗ, що перебувають у вільному продажу, для профілактики та лікування легких розладів, що не потребують професійної медичної допомоги.

Еволюція систем охорони здоров’я у світі пов’язана зі зміною психології споживача.

Пацієнти 1950–1960-х років пасивно чекали на допомогу лікаря (з англ. patient — терплячий).

У 1970- ті роки з’явилася тенденція уникати всього, що може заподіяти шкоду здоров’ю: паління, алкоголю, цукру, жирів.

У 1980-ті роки люди стали більш активно слідкувати за власним здоров’ям: займатися фізкультурою, використовувати екологічно чисті продукти, вітаміни і мінерали.

У 1990-ті роки споживачі навчилися активно впливати на своє здоров’я.

Це викликало інтерес до ЛЗ для самолікування, підвищилася відповідальність людей за власне здоров’я, важливість і допустимість самолікування набули загального визнання.

Ключовим моментом самолікування є відповідальність хворого за власне здоров’я.

Це виявляється можливим лише за умов повного інформування:

• про чітке розмежування можливості лікуватися самостійно та необхідності звернутися до лікаря;

• про ефективні і безпечні безрецептурні ЛЗ, які можна використовувати для самолікування.

Конценція самолікування виходить з:

– звизнання відповідальності особи за своє здоров’я(відповідальне

самолікування);

– небажання звертатися до лікаря за незначних причин, які можна усунути самостійно;

– зростаючих труднощів стосовно фінансування охорони здоров’я.

3. Джерелами навичок самолікування є:
• консультації лікарів;
• консультації фармацевтичних фахівців;
• поради рідних;
• поради знайомих;
• самоосвіта.

Основні правила самолікування:

1. Лікувати лише ті порушення самопочуття, де ознаки хвороби вам відомі.

2. Використовувати лише ті ліки, які добре відомі і перевірені.

3. Використовувати мінімум ліків. Якщо турбує тільки нежить і висока температура, то лікуйте ці симптоми, а не кашель і біль в горлі заодно, використовуючи складні комплексні ліки.

4. Не нашкодити собі. Якщо на другий, щонайбільше на третій день самолікування не покращує самопочуття - необхідно йти до лікаря.

5. Уважно читати інструкцію про застосування.

6. Суворо притримуватися правил приймання ліків, а цього дотримується лише 33 % опитаних відвідувачів аптек.

Умови для самолікування:
– достатньо високий рівень загально освітних знань і освіченності населення;
– пацієнт спроможний самостійно визначити симптоми захворювання;
– пацієнтукожномуконкретномувипадкуволодієінформацією про ризик.

4. Позитивні моменти відповідального самолікування

- Підвищення доступності ЛЗ для пацієнтів, економія їх часу та коштів;

- Зменшення навантаження на службу охорони здоров’я за умов обмеженого фінансування, активне впровадження фармацевтичної опіки;

-Збільшення прибутку аптечних підприємств;

-Активне формування номенклатури безрецептурних ЛЗ.

Негативні моменти впровадження концепції самолікування:

• Небезпека невчасного звернення до лікаря;

• Високий ризик ускладнення захворювань;

• Високий ризик ускладнень від застосування медикаментів.

В сучасних умовах гостро постала проблема безконтрольного та нераціонального застосування ліків при самолікуванні. Це пояснюється багатьма факторами, а саме: стрімким зростанням темпу життя, підвищенням освітнього рівня населення, втратою впевненості у професійній компетентності медичних працівників, зміною структури захворювань у бік збільшення частки хронічних хвороб, небажанням пацієнтів звертатись до лікарів за повторним призначенням відомих ЛЗ, збільшенням кількості аптек і розширенням асортименту ЛЗ, доступністю інформації про різні

5.Препарати безрецептурного відпуску ( ОТС-препарати — від англ. over the counter) — велика група ліків, які пацієнт може купити для самолікування безпосередньо в аптеці (а деякі ліки й не тільки в аптеці) без рецепта лікаря.

Безрецептурні препарати є невід'ємною складовою частиною й одночасно необхідною умовою успішного розвитку концепції відповідального самолікування.

Зараз в Україні препарати, дозволені до відпуску без рецепта, становлять від 20% до 30% усіх зареєстрованих ліків.

Призначення ОТС -препаратів

ОТС-препарати є засобами симптоматичного лікування, оскільки не впливають на причину й механізм розвитку хвороби.

Усі вони розраховані на прийом до короткого проміжку часу й не призначені для тривалого лікування. Безрецептурні препарати використовуються, для лікування неважких станів, що легко піддаються, медикаментозній корекції, та не вимагають втручання лікаря. Основна мета їх застосування:

• швидко й ефективно полегшувати симптоми захворювань, які не вимагають медичної консультації;

• в умовах фінансових і кадрових труднощів у державному секторі охорони здоров'я дати можливість пацієнтові самостійно полегшувати незначні симптоми при поганому самопочутті, що приведе до зменшення навантаження на медичні служби;

• підвищувати доступність лікувальної допомоги населенню, яке проживає у віддалених регіонах, де одержання кваліфікованих медичних консультацій утруднене.

  1. Люди похилого віку (вікові ообливості фармакинетики- побічна дія, прийом виликої кількості препаратів - лікарські взаємодії):

Категорії пацієнтів, потребуючих підвищеної уваги фармацевту:

1. Діти

2. Вагітні жінки ( недостатні відомості про тератгенну дію ліків)

3. Годуючі матері ( ліки можуть потрапляти у кров)

Органiзацiя фармацевтичної опіки

Для використання у практичній діяльності при відпуску безрецептурних ЛЗ для симптоматичного лікування певних симптомів, формування домашніх аптечок наказом Моз України затверджені протоколи провізора (фармацевта). Упровадження протоколів провізора має на меті стандартизацію процедури відпуску безрецептурних ЛЗ.

6. Протокол провізора (фармацевта) має таку структуру:

1. Паспортна частина (проблема, пов’язана зі здоров’ям, мета протоколу, дата його складання (перегляду), список і контактна інформація осіб, що брали участь у розробці протоколу).

2. Настанова з оцінки пацієнта при зверненні за допомогою.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки (при певному симптомі).

5. Перелік безрецептурних лз для симптоматичного ліку- вання (певного симптому).

6. Надання належної інформації щодо лз для відповідально- го самолікування (інформація для пацієнта щодо застосування лз та їх побічної дії).

Слід зазначити, що у процесі фармакотерапії далеко не остання роль вiдводиться такому фактору, як комплайєнс (англ. — complience) — готовність пацiєнта виконувати рекомендацiї лiкаря, схильнiсть хворого до лiкування, на яку, у свою чергу, впливають не тільки особисті риси хворого (вiк, рiвень освiти), а також характеристики лз (зручність застосу- вання, швидкiсть очiкуваного ефекту, обмеження при прийомi лз і побiчнi ефекти, повнота i доступнiсть iнформацiї про лз,

7.Суть фармацевтичної опіки

Здійснюючи фармацевтичну опіку в аптеці при відпуску безрецептурних препаратів, фармацевтичний фахівець бере на себе відпові­дальність за:

1. діагностику симптомів неважких захворювань;

2. індивідуальний підхід до призначення ліків (з урахуванням статі, віку, взаємодії з іншими ліками, їжею тощо);

3. ефективність лікарської терапії;

4. безпеку лікарської терапії;

5. оптимальний фармакоекономічний вибір безрецептурного препарату;

6. кінцевий результат лікарської терапії.

При оцінці стану відвідувача аптеки фармацевтичний фахівець пови­нен пам'ятати, що будь-який симптом може бути як проявом незначно­го порушення здоров'я, так і початком серйозного захворювання або ознакою загострення хронічної хвороби, що є у цього пацієнта. У всіх випадках до оцінки серйозності симптомів потрібно підходити з надзви­чайною обережністю. При найменших сумнівах доцільно рекомендува­ти хворому звернутися за лікарською допомогою.

Після вибору безрецептурного препарату фармацевтичний фахівець повинен надати інформацію, яка повинна стосуватися дії, побічних ефектів та умов його приймання, а також попереджень стосовно можливих не­гараздів при самолікуванні. На закінчення фармацевтичний фахівець по­винен проконтролювати засвоєння пацієнтом наданої інформації, тобто:

1. запитати хворого, чи все йому зрозуміло;

2. попросити його повторити найважливішу інформацію;

3. спитати у хворого, чи є у нього ще якісь питання.

Порядок дії фармацевтичного працівника при фармацевтичній опіці:

1. Запитати, для лікування якого саме симптому має бути придбаний

препарат;

1. Визначити( на підставі опитування пацієнта), чи не є даний симптом

проявом захворювання, що вимагає обовʼязкового лікарського

втручання;

1. Визначити фармакологічну ( фармакотерапевтичну) групу препаратів для лікування даного симптому;

2. Вибрати серед препаратів певної групи оптимальний препарат для даного пацієнта.

Після вибору безрецептурного препарату фармацевтична опіка включає такі рекомендації і консультації для пацієнта:

1.Зробити вибір оптимальної лікарської форми та шляху її введення

2.Пояснити правила використання різних лікарських форм

3.Роз’яснити особливості індивідуального дозування

4.Визначити та пояснити особливості взаємодії даного ЛЗ з іншими

5.Роз’яснити особливості взаємодії даного ЛЗ з їжею, алкоголем і нікотином

9.Принципи фармацевтичної опіки

Згідно з вимогами фармацевтичної опіки фармацевтичний фахівець повинен вміти надавати такі рекомендації і консультації для пацієнта:

1. вибір оптимальної лікарської форми і способу її введення в організм;

2. правила використання різних лікарських форм;

3. особливості індивідуального дозування;

4. особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з іншими
   лікарськими засобами;

5. особливості взаємодії конкретного лікарського препарату з їжею,
   алкоголем і нікотином;

6. про оптимальний для прийому конкретного препарату період доби;

7. про можливий несприятливий вплив лікарського засобу на функції
   органів і систем людини;

8. про умови зберігання конкретного лікарського засобу.

Зміст інформації, яку фармацевтичний фахівець повинен надавати хворому, зазначений в табл. 1. Таблиця № 1

10..Алгоритм надання провізором належної інформації про лікарський препарат при здійсненні фармацевтичної опіки пацієнтів

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІКАРСЬКИЙ ПРЕПАРАТ

Для забезпечення результативності фармацевтичної опіки фармацев­тичний фахівець повинен:

1. ініціювати діалог з пацієнтом для одержання достатніх даних про
   його захворювання;

2. задавати ключові питання для з'ясування стану здоров'я пацієнта;

3. бути підготовленим до розпізнання специфічних станів, симптомів
   поширених захворювань;

4. у разі потреби скеровувати пацієнта до лікаря, оскільки детальна
   постановка діагнозу захворювання в умовах аптеки неможлива і не є
   прерогативою фармацевтичного фахівця. У той же час на базі певних
   "загрожуючих" симптомів фармацевт чи провізор може запідозрити у
   пацієнта наявність серйозної хвороби;

5. забезпечувати конфіденційність даних про стан здоров'я пацієнта;

6. надавати об'єктивну інформацію про ліки і передавати її в доступній
   для пацієнта формі;

7. використовувати додаткові джерела інформації про ліки для задо­волення насущних потреб пацієнта;

8. допомогти пацієнтові здійснювати відповідальне та адекватне самолікування;

9. надавати консультації споживачам для здійснення ними усвідомле­ної турботи про своє здоров'я.

Таким чином, при відпуску безрецептурних препаратів на фармацев­тичного фахівця покладається важлива контрольно-консультаційна функція, яка полягає:

1. в принциповій і фаховій перевірці доцільності дій пацієнта;

2. у профілактиці застосування невідповідних показам ліків;

3. у вказівці на умови раціонального застосування;

- в роз'ясненні ризику виникнення небажаних побічних ефектів
лікарських засобів;

- в обмеженні застосування окремих категорій ліків.

11.Обов'язкові умови для якісної фармацевтичної опіки:

1. Фахівці охорони здоров'я повинні поширювати серед фармацев­тичних фахівців достовірну і перевірену інформацію про основні препарати і схеми лікування найпоширеніших захворювань.

2. Фармацевтичні фахівці повинні володіти:

1. знаннями з основ внутрішніх хвороб;

2. основами раціонального застосування ліків;

3. правилами надання консультації хворим.

3. Необхідний дійовий контроль за інформацією, яка надходить до фармацевтичного фахівця від виробників ліків через їх представників і рекламу.

Щоб впоратися з завданнями по якісному забезпеченню фармацевтичної опіки фармацевтові необхідно поєднувати у своїй професійній діяльності цілий ряд функцій:

• надає допомогу (caregiver) — послуги фармацевтів полягають у наданні допомоги найвищої якості;

• ухвалює рішення (decision-maker) — проводить оцінку й синтез даних і інформації з метою прийняття розв'язків по найбільш прийнятному способу дій;

• контактна особи, комунікатор (communicator) — є сполучною ланкою між пацієнтом і лікарем, а також джерелом інформації для суспільства з питань здоров'я й лікам;

• керуючий (manager) — ефективно розпоряджається ресурсами (людськими, матеріальними або фінансовими), відповідає за поширення інформації про ліки й інших продуктах для медичного застосування, а також за забезпечення їх якості;

• учитель, наставник (teacher) — зобов'язано допомагати в навчанні й підготовці майбутніх поколінь своїх колег;

• вічний учень (life-long-learner) — безупинно навчається, починаючи з етапу базового утвору й продовжуючи протягом усієї професійної кар'єри;

• лідер (leader) — у рамках міждисциплінарного (або командного) надання медичної допомоги, або у випадках нестачі й відсутності фахівців інших медичних напрямків зобов'язано перекласти на себе лідерську місію по забезпеченню благополуччя пацієнта й суспільства. Лідерство припускає також співчуття й доброзичливість, а також здатність до прийняття розв'язків, спілкуванню й ефективному управлінню;

• додаткова функція дослідник (researcher) — повинен уміти ефективно користуватися доказовою базою й може зробити власний внесок у доказову базу з метою поліпшення лікування пацієнтів і одержуваних терапевтичних результатів. Як дослідник може поліпшувати забезпечення достовірною інформацією про ліки як суспільство в цілому, так і інших медичних працівників, зокрема.

Контрольні питання

1. Фармацевтична опіка, визначення

2. Вiдповiдальне самолiкування ?

3. Джерела навичок самолікування.

4. Протоколи провізора (фармацевта), наказ,структура.

7. Суть фармацевтичної опіки

8. Порядок дії фармацевтичного працівника при фармацевтичній опіці:

9. Принципи фармацевтичної опіки

10. Надання провізором належної інформації про лікарський препарат

при здійсненні фармацевтичної опіки пацієнтів

11.Обов'язкові умови для якісної фармацевтичної опіки.