Лекція 18. Тема 11.2.Характеристика цехів ОМТ.

Лекція 18. Тема 11.2.Характеристика цехів ОМТ.

Ковальські цехи відрізняються друг від друга за наступними ознаками:

• Технологічним процесом;

• Обладнанням;

• Характером виробництва;

• Типом виробництва;

• Об’ємом виробництва.

За технологічним процесом ковальські цехи поділяють на дві основні групи:

1. Ковальські цехи для кування;

2. Ковальські цехи для штампування.

За встановленим обладнанням:

1. Пресові;

2. Молотові;

3. Змішані.

За характером виробництва ковальські цехи поділяють на два основних види:

1. Спеціалізовані (масове та багатосерійне виробництво);

2. Універсальні (серійне, мілко серійне та одиничне виробництво).

    Тип виробництва в ковальських цехах визначається в залежності від річного випуску деталей в штуках, які приходяться на один агрегат і типорозмір деталей, які закріплені за одним штампувальним агрегатом при повному його завантаженні впродовж року.

     Ознаки серійного виробництва наведені в таблиці 1. За вагою штамповані поковки поділяють на три групи:  мілкі – до 1 кг, середні – до 15 кг і крупні – більш ніж 15 кг.

    В цехах з мілко серійним і одиничним виробництвом основними технологічними процесами є вільне кування під молотами і пресами , а також штампування в підкладних штампах і секційне штампування. Секційне штампування застосовують для поковок складної конфігурації , зазвичай для поковок вагою від 100 кг і більше. В цехах серійного виробництва переважаючим технологічним процесом є об’ємне штампування в багато ручаєвих штампах. В цехах з багатосерійним і масовим виробництвом переважним є технологічний процес в багато ручаєвих штампах в поточних механізованих і автоматизованих лініях і на окремих автоматах.

      В більшості існуючих заводів впроваджений змішаний тип виробництва поковок.

     За масштабом виробництва ковальські цехи поділяють на мілкі, середні і крупні.

Таблиця 1.

Режими роботи.

      При організації в цехах, які оснащені КГШП, молотами, ГКМ, самостійним термічним відділенням режим роботи – двохзмінний, а термічного відділення – трьохзмінний.

    Якщо виробництво поковок  серійне , то воно пов’язане з частим переналагодженням штампів, для цього використовують третю зміну. Якщо виробництво багатосерійне , при якому скорочується час на переналагодження штампів , використовують двохзмінний режим роботи.

Фонд часу.

Розрізнюють  три  річних  фондів  часу:

• Календарний;

• Номінальний;

• Дійсний (розрахунковий).

     Календарний фонд часу – це твір числа усіх календарних днів в році на кількість годин в добу : 365·24 =8760 годин.

     Номінальний фонд часу – відрізняється від календарного тим, що в ньому враховують прийнятий режим роботи і не враховують години, які приходяться на міжзмінний час, на вихідні і передсвяткові дні і години на які скорочені передвихідні і передсвяткові дні. Цей фонд для обладнання становить при41 годинному робочому тижні (семигодинний робочий день) в випадку однозмінної роботи 2070 годин, двохзмінної – 4140 годин і трьохзмінної – 6210 годин. При повністю безперервній роботі обладнання номінальний фонд часу дорівнює календарному фонду. Для робочих при 41 годинному тижні фонд часу становить 2070 годин.

     Дійсний фонд часу отримують виключенням із номінального фонду втрат часу , пов’язаних з відпустками і відсутністю по поважним причинам ( хвороба, виконання службових обов’язків) , а для обладнання – з капітальним, середнім і частково з мілким  ремонтом. Тривалість простоїв, пов’язаних з ремонтом обладнання, залежить від ремонтної складності: чим більше ремонтна складність обладнання, тим більше простої обладнання.

Дійсний фонд обладнання Ф_д.о.=Ф_н.о.К_о ;

Де К_о – коефіцієнт, який враховує простої обладнання на ремонт.

Дійсні річні фонди робочих в залежності від тривалості відпустки, зміни і кількості робочих днів в році визначають:

Ф_д.р.=Ф_н.рК_р ;

Де К_о – коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу, які пов'язані з поважними причинами.