Легенда англійского флоту.

Вчитель. Морські подорожі кожного з цих знаменитостей здійснили справжню революцію в знаннях людини про географію Землі. Першим серед них був Колумб, другим – Магеллан, а хто був третім?

Людиною, яка керувала за своє життя трьома навколосвітніми подорожами був видатний англійський мореплавець, освічений й хоробрий моряк, перший полярний мандрівник, капітан вищого рангу, член Королівського суспільства, син простого батрака Джеймс Кук. Його життя та його смерть оповиті легендами та таємницями.

Согодні ми здійснемо заочну екскурсію до невеличкого англійського  села Грейт Айтона, де у свій час проживав і навчався Джеймс Кук, завітавши на музейну експозицію, що знаходиться у стінах місцевої школи. 

Вчитель. Знайомство з видатним мандрівником починаємо  з  композиціїї «Дитинство та юність мандрівника»

Екскурсовод. Джеймс Кук народився 27 жовтня 1728 року в селищі Мартон (Північний Йоркшир), у сім’ї бідного шотландського наймита.  Він був дев'ятою дитиною у родині батька. Коли Джеймсу ледве виповнилось 7 років, він почав допомагати батькові на фермі Ейрі-Холм, неподалік від селища Грейт-Ейтон та навчався у місцевій школі. У навчанні проявляв математичні здібності. Через важкий матеріальний стан сім’ї, у тринадцятилітньому віці, хлопця віддали на роботу та навчання до власника галантерейної крамниці Уїльяма Сандерсона у портовому містечку Стейпсе. Саме це місто відіграло значну роль у майбутньому хлопця: ввечері, після роботи, він жадібно слухав розповіді моряків про далекі плавання. З особливою цікавістю слухав легенду, що дійшла ще з античних часів, про існування далеко на півдні  в Південній півкулі невідомої землі. Хлопець відчував, як мандрівники мріяли її   відкрити. 

Вчитель. Так починалася  кар’єра великого мореплавця. Прошу продовжити знайомство з експозицією.

Історик. З дозволу батьків, Джеймс незабаром покинув галантерейну крамницю і поступив юнгою на судна, що займалися перевезенням вугілля біля берегів Англії та Ірландії. Так починалося морське життя Джеймса Кука.У вільний від роботи час Кук проводив за книгами. Значну увагу приділяв  вивченню географії, навігації, математики, астрономії, також його цікавили описи морських експедицій.

Екскурсовод. Капітан звернув увагу на допитливого добровольця і всіляко прагнув просунути талановитого матроса по службі. Плаваючи на невеликих суднах  Джеймс виявив себе як старанний і кмітливий моряк і вже через місяць  стає помічником штурмана, потім - боцманом. Незабаром почалася семирічна війна і Джеймс  Кук брав участь у блокаді узбережжя Франції.    У 1759 році Куку було надано перший офіцерський чин і він вирушив до Канади. Тут у бою з французами на р. Св. Лаврентія він виконав відповідальне завдання: біля самого розташування французьких військ проміряв річку і склав точну карту фарватера. Працювати доводилось ночами. Одного разу противник виявив сміливця. Довелось налягти на весла і швидко вийти під захист англійського караулу. Як тільки Кук вистрибнув на берег і зник за скелею, вороги захопили його човен.

 
Історик. Слава про майстерність, з якою було складено карту річки, що забезпечила вільний хід і маневри кораблів, пройшла по всій ескадрі. Командуючий зажадав перевести Кука на флагманський корабель. Тут Кук мав ще більший простір для прояву своїх талантів. Незабаром Джеймс Кук завойовує своєю точною і швидкою роботою авторитет у вищого командування. Йому доручають топографічне знімання берегів і опис однієї з бухт острова Ньюфаундленд, де англійці мали на меті заснувати військово-морську базу. Успішне завершення цієї роботи навело командування на думку доручити лейтенанту Куку картографічне знімання всього Ньюфаундленду і східного узбережжя півострова Лабрадор. Під час цієї роботи, що тривала кілька років, Кук відкрив і наніс на точні карти кілька озер. 

Вчитель. Зочу  звернути вашу увагу ось на цей стенд, який знайомить нас з особистим життям мореплавця.

Історик. В Англію Кук повернувся в листопаді 1762 року.Незабаром після повернення з Канади, 21 грудня 1762 року, Кук одружився на Елізабет Баттс. У них було шестеро дітей. Сім'я проживала в лондонському Іст-Енді. Про життя Елізабет після смерті Кука відомо мало. Вона прожила після його смерті ще 56 років і померла у грудні 1835 року у віці 93 років.

Вчитель. А зараз познайомимося з експозицією, яка поведе нас східцями кар’єрного зростання вченого – мореплавця.

Історик. У 1768 році Британське адміралтейство вирішило послати тихоокеанську експедицію в Південну півкулю. Приводом для цього була доповідь Лондонського королівського товариства (Англійська академія наук) про важливість астрономічного спостереження за проходженням планети Венери через сонячний диск, яке мало відбутися в 1769 році. Спостерігати це явище найкраще можна було з одного з островів у південній частині Тихого океану. Вибрали тільки що відкритий острів Таїті.

Королівське наукове товариство на чолі експедиції пропонувало поставити вченого. Але Адміралтейство ставило перед експедицією далеко ширші завдання, ніж тільки астрономічні спостереження. Воно сподівалось на відкриття нових земель і приєднання їх до Британської імперії, а тому начальником експедиції міг бути тільки досвідчений і рішучий військовий моряк. Незабаром зійшлися на тому, що кращої кандидатури на пост командира судна, ніж Джеймс Кук, не можна було й бажати.

Перше навколосвітнє плавання (1768 – 1771р)
Експерт. Проте в секретних наказах, отриманих Куком, йому наказувалося негайно після завершення астрономічних спостережень відправлятися в південні широти на пошуки так званого Південного материка (також відомий як Terra Incognita). Якщо врахувати, що між світовими державами йшла запекла боротьба за нові колонії, дуже вірогідним є наступне припущення: астрономічні спостереження служили Адміралтейству ширмою, що прикриває пошук нових колоній. 

Екскурсовод. Експедиція  у складі сорока матросів і дванадцяти морських піхотинців вирушила у подорож 26 серпня 1768 року на невеликому судні  "Індевор".  Судно перетнуло Атлантичний океан і, обійшовши мис Горн, вийшло в Тихий океан. Після тривалого плавання, 10 квітня 1769 року, воно пристало до берега острова Таїті, вкритого розкішною тропічною рослинністю.  
 Після спостережень за затемненням планети Венери, члени експедиції цілий місяць вивчали природу острова, життя та побут населення. Вони об’їхали на шлюпці навколо острова. Кук встановив сувору дисципліну в спілкуванні членів експедиції і команди корабля з аборигенами. Категорично заборонялося вступати в конфлікти з місцевими жителями, застосовувати насильство. Можливі випадки порушення цього наказу суворо каралися. Свіжі продукти для експедиції добувалися шляхом обміну на європейські товари.   Миролюбна політика дала плоди - з острів'янами вдалося встановити хороші відносини, без чого спостереження за Венерою серйозно б ускладнилися. Після проведення астрономічних спостережень, Кук взяв курс на південний захід, взявши з собою місцевого вождя на ім'я Тупія, який добре знав прилеглі острови і, крім того, міг служити перекладачем, і його слугу Тіату.

Після 40-денного плавання з корабля  помітили на горизонті землю. Високі, вкриті снігом пасма гір тяглися вздовж берега. Кук подумав, що це і є той самий таємничий Південний материк, який так довго й безуспішно розшуковували мореплавці 17 століття. Він не знав, що тут ще в 1642 році побував голландський мореплавець Тасман, який теж прийняв цю землю за частину Південного материка.

«Індевор» кинув якір в одній із зручних бухт. Незабаром появились місцеві жителі, озброєні списами та кам’яними сокирами. Вони не пустили англійців на берег. У сутичці було вбито одного з місцевих жителів. 

Експерт. Більш як три місяці плавав Кук уздовж берегів цієї незнайомої землі. Він старанно наніс на карту берегову лінію протяжністю понад 3800 км. Виявилось, що земля, яку і Кук, і свого часу Тасман прийняли за Південний материк, складається з двох островів, роз’єднаних протокою. Це була Нова Зеландія. 
Протоку між островами названо тепер ім’ям Кука.

Джеймс Кук перший дослідив природу і зібрав відомості про побут і звичаї новозеландців. Він відмітив, що південний острів майже безлюдний, а північний, де клімат м’якший, досить густо заселений, лани його оброблені, у густих лісах багато співочих птахів, водяться пацюки і собаки, яких тут споживають. Новозеландці високі на зріст, фізично добре розвинені. У багатьох на тілі – вигадливі татуювання. Місцеві жителі вміли будувати великі морські човни, де могло вміститись 40-50 осіб.

Екскурсовод. Покинувши береги Нової Зеландії, Кук повів корабель на захід. Незабаром він побачив береги якоїсь великої землі. Як виявилось потім, це було східне узбережжя Австралії. Західне узбережжя ще в 1606 році відкрив голландський мореплавець Янц. Із сходу до цього материка досі ще ніхто не підходив. Кук перший дослідив східне узбережжя Австралії. 
Труднощі підстерігали відважних мандрівників на кожному кроці. Плавання уздовж берегів Австралії підходило до кінця, коли раптом уночі сталось нещастя: корабель сів на мілину. У трюмі виникла теча. Довелось негайно викинути за борт шість гармат, зайві бочки з водою, баласт і багато іншого вантажу. Хоч яких заходів вживали, щоб зняти корабель з мілини, він міцно сидів на кораловому рифі. Нарешті, у момент найвищого припливу спільними зусиллями всієї команди вдалося зняти судно з рифу щоб залатати пробоїну. Рухатися доводилося повільно,  з трюму доводилося без зупинки відкачувати воду. До того ж на кораблі почалася цинга. Але Кук продовжував слідувати цим шляхом, ігноруючи проломи. З великою обережністю Кук вів корабель серед узбережних рифів та бурунів. І ця наполегливість принесла плоди: обігнувши північну частину Австралії  мис Йорк,  Кук наткнувся на протоку між Новою ГВінеєю та Австралією. Це була  Торресова протока. Обігнувши материк з півночі, Кук відвідав острів Ява, де  на корабель проникла малярія.  Хвороба набула характеру епідемії. Жертвами малярії стали також Тупіа і Тіату.   До малярії додалася дизентерія, яка також стала  основною причиною смертельних випадків.  На кораблі залишалося 12 осіб, здатних працювати. Тому «Індевор» вимушений був швидко покинути острів і вийти в Індійський океан. Оминувши Африку, в 1771 році «Індевор» повернувся до Англії. 

Експерт. Основна заявлена мета експедиції - спостереження проходження Венери через диск Сонця - була виконана, але результати експерименту не принесли користі через неточності вимірювань, викликаної недосконалістю устаткування того часу. Експедиція також довела, що Нова Зеландія - це два самостійних острови, розділені вузькою протокою, а не частина невідомого материка, як було прийнято вважати раніше.  Було відкрито протоку між Австралією і Новою Гвінеєю та  найбільшу в світі коралову будівлю – Великий Бар’єрний риф.   А самому мореплавцю, за успіхи у першій навколосвітній подорожі, яка тривала майже три роки, було присвоєно звання капітана першого рангу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Друге завдання - відкриття Південного материка - не було виконане.  
Щоб остаточно з’ясувати, чи існує цей материк, англійський уряд спорядив нову експедицію під командуванням капітана Кука.

Друге навколосвітнє плавання (1772-1775 роки)

Експерт. Конкретні цілі, які поставило Адміралтейство перед другою експедицією Кука, не відомі. Але вона одержала назву Антарктичної. Відомо лише, що в завдання експедиції входило продовження дослідження південних морів та пошуки Південного материка. 
 

Екскурсовод.   Щоб остаточно з’ясувати, чи існує насправді Південний  материк, у 1772 році Адміралтейство приступило до підготовки  другої експедиції в Тихий океан. Керівником експедиції знову став Джеймс Кук. Експедиції виділили два кораблі - "Резолюшн"  і "Едвенчур".  Випливши з Англії, а згодом оминувши африканський мис Доброї Надії, два кораблі взяли курс на південь й вперше в історії мореплавства перетнули Південне полярне коло. Незабаром похолодало, стала траплятись плавуча крига, з’явився туман. Зустрівши суцільне крижане поле, Кук мусив повернути на схід. Кораблі йшли уздовж країв льоду серед плаваючих льодових гір. Небезпека ще більше посилювалась під час шторму, коли льодові брили, з гуркотом стикаючись, щохвилини загрожували роздушити кораблі. Кук першим побачив в Океані великі плоскі айсберги й описав їх, назвавши “крижаними островами”.але материка не помітили
   Після численних спроб пробитись на південь Кук повернув на північ і взяв курс на Нову Зеландію.  Однак через загострення цинги на кораблі, яке було викликано порушеннями встановленого режиму харчування, довелося відвідати Таїті. На Таїті в раціон команд було включено велику кількість фруктів, таким чином вдалося вилікувати всіх цинготних хворих. Після Таїті Кук відвідав острів Хуахін та Ульетеа,  на яких йому вдалося придбати близько 400 свиней. Як  писав Кук, один простий цвях, зроблений з заліза, забезпечував весь екіпаж свининою і фруктами. Доречі, свиней на кораблях везли живими, щоб не вирішувати проблемуіз зберіганням м’яса, і відправляли на стіл за потребою.  Плаваючи в Тихому океані, Кук знову відвідав острів Таїті, та відкрив багато нових островів, у тому числі Нову Каледонію. 
Наступними островами, де побував Кук, були Еуа і Тонгатабу, жителі яких настільки вразили Кука своєю дружелюбністю і довірою, що Кук назвав ці острови островами Дружби. Біля берегів Нової Зеландіїї, куди Кук вирушив після островів Дружби, кораблі потрапили в шторм.  Під час тритижневого очікування англійці стали свідками сцен канібалізму серед місцевих жителів. Перечекавши шторм у протоці Кука, "Резолюшн"   відправляється в полярні води і вдруге перетинає Південне полярне коло та  натрапляє на  суцільне поле криги. Це була найпівденніша точка, яку вдалося досягти Куку за весь час його подорожей. Відвідавши острів Пасхи, Маркізькі острови "Резолюшн" 22 квітня 1774 знову підходить до берегів Таїті. Тут Кук стає свідком підготовки таітян до війни з жителями сусіднього острова Муреа. Особливе враження на експедицію справив таїтянський військовий флот. Після Таїті на островах Фіджі експедиція поповнила запаси продовольства, але довелось витримала кілька сутичок з аборигенами. 21 березня 1775 Кук повертається в Кейптаун для ремонту і бере курс додому, до Англії.

Експерт. Друге навколосвітнє плавання Кука тривало 3 роки і 18 днів. Врезультаті подорожі експедицією Джеймса Кука було відкрито ряд островів та архіпелагів у Тихому океані. Всі знайдені землі були проголошені британськими колоніями. Заслуговує на увагу й той факт, що Джеймс Кук здійснив своєрідну революцію в мореплаванні, навчившись успішно боротися з такою небезпечною і широко поширеною в той час хворобою, як цинга. Смертність від неї під час його плавань практично була зведена до нуля. А ось  численні спроби пробитись на південь і знайти велику землю не увінчались успіхом. Кук прийшов до твердого переконання, що великої землі біля Південного полюса немає і продовжувати пошуки в цьому напрямку немає сенсу.Та цей поомилковий висновок спростують російські мореплавці Лазарєв і Беллінсгаузен у 19 столітті. Та на цьому дослідження Кука не закінчилися.   Попереду його чекала ще одна, третя, океанічна експедиція у північні широти. 
Третє навколосвітнє плавання (1776-1779 роки)

Експерт. Метою третьої, останньої навколосвітньої експедиції Кука було знайти водний прохід з Тихого океану в Атлантичний вздовж берегів Північної Америки та паралельно відкрити нові землі для колонізації.

Через деякий час Кук прийняв пропозицію стати на чолі нової експедиції, яка мала пройти з Тихого океану в Атлантичний уздовж берегів Північної Америки. І у 1776 році на судні „Резольюшн” і новому кораблі „Діскавері”  він вирушив у третю – і останню – подорож. 

Третя навколосвітня експедиція

Пройшовши південними морями повз мис Доброї Надії, південніше Австралії та Нової Зеландії, кораблі довгий час плавали в тропічній частині Тихого океану. Там вдалося відкрити кілька нових островів. Потім експедиція почала рухатися в північному напрямку. Незабаром з кораблів знову помітили землю. Це були невідомі тоді Гавайські острови. Острів’яни зустріли англійців дружелюбно: вони принесли багато фруктів, їстівних коренів, пригнали свиней, допомагали матросам наливати бочки прісною водою і вантажити їх у шлюпки.   На Гаваях експедиція  відновила сили і підготувалась до плавання в північних широтах, незабаром рушила на північний схід, до західного узбережжя Північної Америки.  Кук зайнявся обстеженням берегів Північної Америки, підтвердив наявність протоки між Азією та Америкою.  На цьому шляху кораблі потрапили в шторм і отримали часткові пошкодження.  Закінчивши ремонт, вони попрямували вздовж північноамериканського узбережжя на північ до берегів   Аляски, проте, знову довелося зробити зупинку для ремонту, так як "Резолюшн" сильно протікав. На початку серпня кораблі пройшли через Берингову протоку, перетнули Північне полярне коло і увійшли в Чукотське море. Тут вони натрапили на суцільне крижане поле. Продовжувати дорогу на північ було неможливо, наближалася зима, тому Кук розвернув кораблі, маючи намір провести зиму в більш південних широтах. Експедиція знову повернулася на  Гавайські острови. Жителі островів - гавайці - зосередилися навколо кораблів у великій кількості. Пізніше стало відомо, що високий інтерес і особливе ставлення остров'ян до експедиції пояснювалися тим, що вони прийняли Кука за одного зі своїх богів. Хороші відносини, що встановилися спочатку між членами експедиції і гавайців, почали, проте, швидко псуватися; з кожним днем кількість розкрадань,скоєних гавайцями, зростала, а сутички, які виникли через спробу повернути вкрадене, ставали все гарячішими. Відчуваючи, що ситуація загострюється, Кук покинув затоку, проте незабаром шторм завдав серйозної шкоди кораблю і експедиція змушена була повернутися для ремонту (інший якірної стоянки поблизу не було).  Ставлення гавайців до експедиції стало тим часом відверто ворожим. В окрузі з'явилося багато озброєних людей. Число крадіжок збільшилося. Для того, щоб повернути вкрадене майно, Кук вирішив взяти на борт в якості заручника Каланіопу, одного з місцевих вождів.  Кук разом з десятьма піхотинцями  пройшов до оселі вождя і запросив його на корабель. Прийнявши пропозицію, Каланіопа пішов за англійцями, проте біля самого берега відмовився слідувати далі, імовірно піддавшись умовлянням дружини. Тим часом, на березі зібралося кілька тисяч гавайців, які оточили Кука та його людей, відтіснивши їх до самої води. Серед них рознеслася чутка, що англійці вбили кількох гавайців  і це підштовхнуло натовп до початку ворожих дій. У розпочатій кровопролитній сутичці Кук був убитий списом в потилицю. Загинули ще кілька англійських морських піхотинців, а останнім вдалося відступити на берег.В Англію кораблі повернулися 4 лютого 1780 року

Історик. Після цього англійці спробували отримати тіло свого капітана, але безуспішно. Тоді на берег під прикриттям гармат був висаджений десант, який спалив прибережні поселення. Після цього гавайці доставили на корабель кошик з десятьма фунтами (4.5кг) м'яса і людську голову без нижньої щелепи. З цього можна зробити висновок, що тіло капітана було сплюндровано варварською трапезою. За місцевою традицією так аборигени поводилися  тільки з тілами самих сміливих , сильних і гідних суперників. 22 лютого 1779 року, під звуки пострілів, останки мореплавця були поховані в морі. Так закінчилося життя славетного мореплавця, гаслом життя якого було “Прагнути й перемагати”.

Експерт. Основна мета, поставлена Адміралтейством перед третьою експедицією Кука, - відкриття Північно-Західного проходу  - не була досягнута. Були відкриті Гавайські острови, острів Різдва і деякі інші острови. А смерть Кука Англія відзначила всезагальним трауром. Лондонське королівське товариство, членом якого він був, розпорядилося виготовити на його честь медаль.

Історик. Британський мореплавець Джеймс Кук був першою білою людиною, яка потрапила на Гавайський архіпелаг. Капітана і його бувалу команду вразили дві речі: перше, краса і доступність острів'янок; друге, неймовірна кількість спортивних ігор (інколи не дуже безпечних), якими займалися остров'яни. І все ж найбільш незвичним видовищем, яке довелось побачити Кукові, було так зване «хее-налу» — мистецтво ковзання на дошках по хвилях.

Тому я пропоную подивитися інсенівку «Дозвілля по - гавайськи»

                        (Дійові особи: Джеймс Кук, вождь Каланіопа, гавайці)

Д.  Кук. Шановний Каланіопе! У вас на острові мене  вразили дві речі: перше, краса  острів'янок; друге, неймовірна кількість спортивних ігор, якими займаються остров'яни.

В. Каланіопа. Так – так, цього на  острові нам не бракує. Улюбленим заняттям вождів є спуск на спеціальних санях з крутих схилів, а діти роблять це на листках кокосової пальми. Бокс, реслінг і біг є дуже популярними видами спорту. Вельми видовищними є військові паради і битви.

Д. Кук І все ж найбільш незвичним видовищем, для мене є ковзання на дошках по хвилях, щось на зразок нашого англійського серфінгу.

В. Каланіопа. Це мистецтво отримало назву  «хее-налу».  Ковзанням на дошках займаться не лише простолюдини, а навіть вожді.

Д. Кук. То я помітив, що дошки у гавайців чомусь не однакові, а різні.

В. Каланіопа. Ми, остров'яни користуємося двома типами дощок: алача і оло.

Д. Кук. А чим вони різняться?

В. Каланіопа. Алача виготовляють з хлібного дерева. У довжину така дошка не перевищує 3 м, а її вага сягає 10 кг. Такий «транспорт» призначається для підлеглих. А ось другий вид дошок — оло, є привілеєм знаті. Параметри такої дошки дещо нагадують човна. Довжина приладу 6 м і більше. А вага — цілих 100 кг. 

Д. Кук. Здається , таку «махину» важко навіть зрушити з місця, не кажучи вже про спортивні вправи?

В. Каланіопа. То ні! Корінні жителі Гаваїв на таких «агрегатах» можуть осідлати хвилю заввишки 7-8 м. Мало того, вони  розвивають швидкість до 45-50 км/год.

Гаваєць. Незвичайний і сам процес виготовлення дощок. У нас це цілий обряд. Дереву, що йде під вирубку, приносять жертву — рибу. Після того, як майстер зробить дошку, відбувається обряд «освячення». Тільки після цього виготовлену алача або оло використовують за призначенням.

Д. Кук. Цікаво, а як відбувалися змагання?

В. Каланіопа.  Що ж до змагань, то їхні правила  надзвичайно прості. За знаком судді два спортсмени кидаються у воду, аби на гребені хвилі першими досягнути фінішу. Якщо суперники фінішували одночасно, або обох змивало хвилею, переможця не оголошують.

Гаваєць. Особливе відношення до дошки і після змагань. Дошка є не простим «спортивним снарядом».  Після катання її добре висушують і, загорнувши в тканину, дбайливо зберігають до наступного використання. Справа у тому, що виготовлення хорошої дошки супроводжується великими складностями, адже у жителів Гаваїв ще не має досконалої техніки для обробки дерева.

Д.  Кук. Дякую за розмову. У мене є бажання започаткуватитакий ид спорту і в своїй країні.

Історик.  Сьогодні в Англії дійсно існує такий вид спорту, коріння якого знаходяться в Австраліїї, Новій Гвінеї, Новій Зеландії. Це - серфінг - (англ. surfing) - вид водного спорту, змагання на швидкість, дальність руху по високих хвилях на спеціальній пробковій або пінопластовій дошці стоячи, без кріплень.

Географ. Велике значення для розвитку географії та освоєння нашої планети мали перші навколосвітні подорожі.  Вони остаточно переконали людство, в наступних фактах. По-перше, форма Землі – куля. По-друге, якщо з одного океану можна потрапити в іншій, то всі вони пов’язані між собою, й існує єдиний Світовий океан. По-третє, на нашій планеті більшу частину поверхні займає океан, а не суходіл, як вважали в давні часи.

Одинадцять років подорожей Джеймса Кука дали багато нового для розвитку науки про Землю. В його експедиціях брали участь вчені-натуралісти, які зібрали різноманітний науковий матеріал про природу й населення численних відкритих ним островів. З журналів Кука європейці вперше почули слово «кенгуру». Здійснені під керівництвом Кука експедиції значно розширили уявлення людей про наш світ.  Його плавання цінні для розвитку географічної думки тим, що вони уточнили знання про південні частини Атлантичного, Індійського, Тихого океанів, східного узбережжя Канади, Австралії, Нової Зеландії, острова Пасхи, Гавайських та інших островів, західного узбережжя Північної Америки. Кук зробив великий внесок у розширення європейських знань особливо про  Тихий океан.  Його головним досягненням було створення з високою точністю військово-морських карт великих територій в Тихому. Завдяки тій увазі, яку приділяв Кук картографії, багато хто з складених ним карт за своєю точністю й акуратністю не були перевершені протягом багатьох десятиліть і служили мореплавцям аж до другої половини XIX століття. Кук був відомий своїм толерантним і дружнім ставленням до корінних жителів відвідуваних ним територій.

Кук відомий і своїм "закриттям Антарктиди", яку пізніше таки віднайшли російські мореплавці – Лазарєв і Беллінсгаузен. Але справжнє наукове значення цього закриття полягало у розумінні відсутності великої "Невідомої Землі", великого масиву суші у помірних широтах Південної півкулі.

Життя Джеймса Кука в пам’яті народній. Великий англійский мореплавець Джеймс Кук золотими літерами вписав своє ім’я в історію. Завдяки дослідженням хороброго капітана  на карті світу практично не залишилося темних пятен, а багаточисельні відкриття першопрохідця, зроблені ще у вісімнадцятому столітті, безінні і для сучасної науки, адже Кук, відкриваючи  нові землі,  описував все побачене   у своїх щоденниках, вносячи великий  вклад в розвиток ботаніки, етнографії, зоології і навіть  астрономії.