Китай

На сьогоднішній день тавро “Вироблено в Китаї” має бути на третині всіх комп'ютерних компонентів, на 20 % товарів легкої промисловості, вироблених у світі.

Як Китай досяг економічного прориву і що відбувалося у цій країні протягом другої половини ХХ - початку ХХІ століття?

У період між двома світовими війнами і під час Другої світової війни у Китаї тривали боротьба з японською агресією та протистояння між Гоміньданом («Народною партією») та Комуністичною партією Китаю.

До 1949 р. Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) — армія комуністів — узяла під контроль більшу частину території країни.

Лідер Гоміньдану Чан Кайші зі своїм урядом і вірними їм військами перебрався на острів Тайвань.

Хто ж такий Мао Цзедун?

Один із засновників Китайської комуністичної партії.

У КНР вважається національним героєм.

Він організував Великий похід 1934 – 1935 рр. і вів визвольну війну 1937–1949 рр., що завершилася встановленням Народної республіки та соціалістичного правління у Китаї.

Очолював партію й уряд країни до смерті у 1976 р.

Його популярність дещо зменшилася після низки економічних невдач, але в роки “культурної революції” (1961—1969 рр.) Мао відновив свій вплив

Погляди Мао на соціалістичні ідеї, адаптовані до китайських умов, висвітлені в збірці цитат керманича — “Маленькій червоній книжці”.

Комуністи Китаю наслідували досвід СРСР.

Земельне питання вирішили шляхом конфіскації володінь у поміщиків (багатьох землевласників було страчено).

Опозицію знищували під приводом “боротьби з контрреволюцією”:

1. було страчено чи відправлено до “трудових таборів” колишніх чиновників Гоміньдану,

2. підприємців, співробітників західних компаній та представників інтелігенції, нелояльних до КПК.

   Розпочався справжній терор, жертвами якого стали сотні тисяч якщо не мільйони людей, звинувачених у ворожих намірах щодо влади.

   По-різному складалися відносини з СРСР: до 1953 року радянська влада підтримувала індустріалізацію та колективізацію в КНР.

   Після смерті Сталіна відносини погіршувалися.

   У 1969 році відбувся прикордонний конфлікт на острові Дама́нський на радянсько-китайському кордоні по річці Уссурі.

   Конфлікт на острові Даманський — це коротка, але дуже кровопролитна війна між двома найбільшими соціалістичними країнами світу: СРСР та Китаєм.

   Ось як це виглядало:

   1. Суть проблеми: Чий острів?

   Кордон між СРСР та Китаєм проходив по річці Уссурі. Посеред річки був маленький острів Даманський (китайці називали його Чженьбао).

   • За міжнародними правилами: кордон зазвичай іде по середині річки (по найглибшій частині). Тоді острів мав бути китайським.

   • За старими договорами: Російська імперія колись підписала папери так, що весь кордон проходив по китайському берегу. Отже, острів вважався радянським.

   У 1960-х роках стосунки між країнами зіпсувалися: Мао Цзедун та радянське керівництво почали сперечатися, хто з них «справжній комуніст». Китай вирішив діяти силою.

   ---

   2. Як почалася битва (2 березня 1969 року)

   Взимку річка замерзала, і по льоду можна було легко дійти до острова.

   • Вночі близько 300 китайських солдатів таємно перейшли на острів і залягли в засідку.

   • Вранці радянські прикордонники помітили групу людей і пішли до них (як зазвичай), щоб сказати: «Ви порушили кордон, ідіть геть».

   • Китайці відкрили вогонь впритул. Перша група прикордонників загинула майже миттєво. Почався бій. Радянським військам вдалося відбити острів того дня, але обидві сторони понесли втрати.

   ---

   3. Велика битва (15 березня 1969 року)

   Через два тижні конфлікт розгорівся з новою силою. Китайці кинули в бій цілу дивізію (кілька тисяч солдатів) та артилерію. Радянські сили теж підтягнули танки та бронетранспортери.

   Головний момент стався, коли радянське командування (без дозволу з Москви, на свій страх і ризик) наказало використати секретну на той час зброю — установки «Град».

   • За кілька хвилин залпи «Градів» випалили все на острові та на китайському березі, де стояли їхні резерви.

   • Китайці змушені були відступити.

   ---

   4. Чим усе закінчилося?

   • Людські втрати: СРСР втратив 58 осіб, Китай — за різними оцінками, від кількох сотень до тисячі солдатів.

   • Загроза ядерної війни: Весь світ завмер, бо дві ядерні держави ледь не почали велику війну.

   • Результат: Радянські війська згодом пішли з острова. Він став фактично нічиїм, але китайці почали там господарювати.

   • Фінал: У 1991 році, вже перед самим розпадом СРСР, острів Даманський офіційно віддали Китаю. Сьогодні він називається Чженьбао і там працює музей.

   Підсумок: Даманський став символом того, як через маленький клаптик землі, що навесні взагалі часто йшов під воду, дві величезні держави опинилися на порозі катастрофи.Прочитайте про цей конфлікт самостійно у підручнику або в додаткових джерелах.

   З ініціативи Мао Цзедуна в 1958 р. комуністи проголосили курс “трьох червоних знамен”:

   Курс «трьох червоних знамен» — це стратегічна політична та економічна кампанія, проголошена Мао Цзедуном у 1958 році. Її метою було здійснити надшвидкий перехід Китаю від аграрної країни до промислової наддержави та побудувати комунізм у найкоротші терміни.

   Цей курс складався з трьох основних елементів («знамен»):

   ---

   1. «Загальна лінія» соціалістичного будівництва

   Це було головне гасло кампанії: «Напружуючи всі сили, прагнучи вперед, будувати соціалізм за принципом: більше, швидше, краще, економніше».

   • Суть: Мао вважав, що ентузіазм сотень мільйонів китайців може замінити відсутність сучасних технологій та капіталу.

   2. «Великий стрибок»

   Це економічна частина плану, спрямована на форсовану індустріалізацію.

   • Мета: Наздогнати і перегнати Велику Британію за рівнем промислового виробництва протягом 15 років (згодом термін скоротили до 2-3 років).

   • «Дворова металургія»: Селян змушували кидати роботу в полі та плавити метал у примітивних домашніх печах. На виході отримували непридатний чавун, але статистика «звітувала» про рекорди.

   3. «Народні комуни»

   Це радикальна форма колективізації села.

   • Суть: Приватна власність була повністю ліквідована. Селяни об’єднувалися у величезні комуни (по 20–30 тисяч осіб), де все було спільним: від інвентарю до їжі.

   • Побут: Сім'ї фактично руйнувалися, люди харчувалися в спільних їдальнях, а оплату замінили «трудоднями» та натуральним розподілом.

   ---

   Трагічні наслідки

   Попри гучні пропагандистські гасла, курс призвів до найбільшої гуманітарної катастрофи у світі:

   • Великий голод (1959–1961): Через те, що селян відривали від землі для плавки металу та будівництва гребель, сільське господарство занепало. Посухи та повені погіршили ситуацію. За різними оцінками, від голоду загинуло від 30 до 45 мільйонів людей.

   • Економічний крах: Вироблений у дворових печах метал був непридатним, техніка ламалася, а ресурси були вичерпані.

   • Політична криза: Невдача курсу змусила Мао на час відійти від керівництва економікою, що пізніше підштовхнуло його до запуску ще радикальнішої «Культурної революції».

Правда без прикрас: Курс «трьох червоних знамен» став прикладом того, як спроба підмінити реальні економічні закони ідеологічним фанатизмом призводить до трагедії національного масштабу.

Ці перетворення мали за 15 років піднести економіку Китаю до рівня Великої Британії.

Що ж відбувалося в КНР?

“Битва за сталь”: почалось масове будівництво маленьких підприємств місцевих фабрик, дворових доменних печей для виплавки чавуну і сталі.

Вироблений таким чином метал не міг бути використаний у промисловості.

І цей процес завдав великої шкоди економіці країни.

Марно витрачалися сировина і паливо, виникли проблеми з транспортом, знизилися якість продукції і продуктивність праці.

“Народні комуни”

740 тис. сільгоспкооперативів було об’єднано у 26 425 “народних комун”.

Їхні творці пішли набагато далі радянських ідеологів суцільної колективізації.

У комунах загальним було все, включаючи побут.

Уряд ініціював кампанію проти сільськогосподарських «чотирьох шкідників»: щурів, комарів, мух і горобців.

Пропаганда пояснювала, що горобці масово поїдають зерна врожаю, завдаючи національному господарству збитків.

Але не забарилися й наслідки відсутності горобців — гусінь та сарана знищили урожай.

У країні настав голод, який забрав близько 30 млн людських життів.

Серед найвищого керівництва КПК знайшлися противники політики «Великого стрибка».

Політика «Великого стрибка» — це, мабуть, один із найдраматичніших експериментів в історії людства. Мао Цзедун вирішив, що Китай може обігнати розвинені країни світу за кілька років, просто використовуючи «революційний дух» мільйонів селян.

Ось основні складові цієї політики, розкладені «по поличках»:

---

1. Народні комуни: Кінець приватності

Замість звичайних колгоспів було створено величезні комуни (до 20–30 тисяч людей).

• У людей забирали все: землю, худобу, інвентар і навіть домашній посуд.

• Їсти дозволялося лише в спільних їдальнях (безкоштовно, поки були запаси).

• Життя було воєнізованим: підйом за сигналом, робота загонами, спільний сон.

2. «Битва за сталь»: Металургія на кожному подвір'ї

Мао вважав, що кількість виплавленої сталі — головний показник могутності. Оскільки великих заводів не вистачало, він наказав будувати малі печі в кожному селі й дворі.

• Селяни, які нічого не тямили в металургії, плавили все підряд: каструлі, цвяхи, сільськогосподарське знаряддя.

• Для палива вирубували ліси та спалювали навіть двері власних домівок.

• Результат: Отриманий «метал» був крихким шлаком, непридатним ні для чого. А селяни в цей час не встигали збирати врожай на полях.

3. Кампанія проти «чотирьох шкідників»

Китайці вирішили знищити щурів, мух, комарів та горобців (бо ті нібито їли зерно).

• Мільйони людей ганяли птахів, не даючи їм сісти, поки ті не падали мертвими від утоми.

• Екологічна катастрофа: Коли горобці зникли, розплодилася гусінь та сарана, які зжерли весь врожай. Птахів потім довелося завозити з СРСР.

---

Чому «Стрибок» став трагедією?

Замість процвітання Китай отримав Великий голод (1959–1961).

1. Брехлива статистика: Місцеві чиновники, боячись Мао, звітували про «рекордні врожаї», яких не було.

2. Державний відбір: Держава забирала зерно за цими фальшивими звітами, залишаючи селян помирати з голоду.

3. Демографічне відлуння: За 3 роки загинуло, за різними даними, від 30 до 45 мільйонів людей.

Висновок: «Великий стрибок» довів, що неможливо побудувати сучасну економіку, ігноруючи закони природи та технологічні знання на користь ідеологічних гасел.

У грудні 1959 року Мао Цзедун був усунутий з посади голови КНР, а у квітні державу очолив Лю Шаоці.

Черговий пленум ЦК КПК (січень 1961 року) проголосив курс на “врегулювання економіки”.

Селянам повернули присадибні ділянки, худобу, майно, відновлювалися кооперативи.

Оплата праці здійснювалася за її результатами, значна кількість підприємств почала випуск сільськогосподарського реманенту, відновили роботу сільські та міські ринки.

Ці заходи дали змогу в 1962 році зупинити спад виробництва.

Невдоволення Мао зростало, тому його прихильники вирішили придушити опозицію.

Була висунута ідея «великої пролетарської культурної революції».

— державних службовців, артистів і вчених, що були знищені, ув'язнені, принижені або вигнані з країни.

Її ідеологи заявляли, що серед членів КПК стало занадто багато ревізіоністів, які не ввібрали нову пролетарську культуру і соціалістичний спосіб життя.

І саме це гальмує розбудову соціалізму.

Ударною силою «культурної революції» повинна була стати молодь.

Зі студентів і учнів старших класів формувалися загони «червоних охоронців» - хунвейбінів.

Молоді робітники і селяни вступали в команди «бунтарів» - цзаофанів.

Хунвейбіни переслідували викладачів та інтелектуалів за «недостатню відданість товаришеві Мао», спалювали «недостатньо комуністичні» книжки.

Рух хунвейбінів переріс у масовий терор.

Загинули мільйони людей, розпочався господарський безлад.

Наближені до Мао Цзедуна партійні чиновники формували культ особи та особливу комуністичну ідеологію — маоїзм.

Друкувалися звеличувальні статті в газетах і журналах, створювалися книжки, картини, симфонії та балети, споруджувалися численні прижиттєві пам'ятники вождю.

Зображення Мао Цзедуна були всюди, від кабінетів чиновників до приватних помешкань.

Після смерті Мао Цзедуна в Китаї розпочалися економічні реформи, які сприяли економічному зростанню.

Від 1978 року зміни в державі проходили під керівництвом Ден Сяопіна.

Він рішуче взявся за реформи, не побоявшись звинувачень щодо їхнього капіталістичного спрямування.

З грудня 1978 року розпочався відлік часу впровадження програми «чотирьох модернізацій»:

Було ліквідовано комуни, відроджено приватну власність у сільському господарстві.

Держава заохочувала розвиток малого й середнього бізнесу створювалися вільні економічні зони за участю іноземного капіталу.

Було модернізовано освіту, зростало фінансування наукових досліджень.

У результаті впровадження ринкових елементів в економіку темпи зростання виробництва у 1980-х роках становили рекордні у світі 12 % на рік.

Китай зробив могутній економічний ривок, випередивши за рівнем ВВП багато розвинених країн Європи.

Нині економіка КНР - друга після США економіка світу.

За прогнозами експертів до 2050 року Китай стане найбільшою економікою у світі.

А як щодо політичного розвитку ?

Наприкінці 1980-х років відбулася спроба повернення до жорсткої централізованої економіки, а також обмеження демократичних свобод.

Навесні 1989 р. на площі Тяньаньмень у Пекіні відбулася акція протесту китайських студентів,

які підтримали в інших містах країни.

На початку червня армія жорстоко придушила виступ.

Загинуло понад тисячу осіб, десятки тисяч опинилися за ґратам

У 1997 році до Китаю перейшла британська колонія Гонконг (Сянган), у 1999 р. — португальська колонія Макао (Аомінь).

Протягом 50 років на нових територіях КНР зберігатимуться чинні там системи господарювання.

У 2014 та 2019-2020 роках відбулись масштабні протести, зумовлені втручанням центрального уряду КНР у внутрішні справи Гонконгу.

Учасники акцій вимагають прямого виборчого права і дотримання Компартією Китаю умов Об'єднаної Китайсько-Британської декларації від 1984 року.

Непростими залишаються відносини між КНР та Тайванем, влада якого офіційно називає себе Республіка Китаю.

Основним законом Китаю є конституція 1982 року, що дістала назву «конституція модернізованого соціалізму».

У ній закріплена керівна роль Комуністичної партії Китаю, що визначає розвиток країни.

З 2012 р. Генеральний секретар КПК (найбільшої партії у світі), а з 2013 р. і до сьогодні Голова КНР — Сі Цзіньпін.

Нині у світі Пекін часто критикують за порушення прав людини.

Китай проводить жорстку політику в Тибеті, переслідує інакомислячих.

Такі ж репресії застосовують проти уйгурів - тюркського народу.

Зважаючи на зростання економічного впливу Китаю, раджу дізнатися більше про цю державу.

1. Поясніть, чому політика «Великого стрибка» та кампанія «дворової металургії», попри патріотичне піднесення, завершилися економічним крахом і масовим голодом?

2.У чому полягала небезпека використання загонів хунвейбінів під час «Культурної революції»? Як їхня діяльність вплинула на освіту, культуру та інтелігенцію Китаю?

3.Завдяки яким конкретним крокам Ден Сяопіну вдалося вивести Китай із кризи після смерті Мао? Поясніть суть формули «модернізованого соціалізму».

4.Як змінився характер стосунків між СРСР та Китаєм від 1950-х років до збройного конфлікту на острові Даманський? Що стало основною причиною того, що дві соціалістичні держави опинилися на порозі ядерної війни?

5.Як ви вважаєте, чому наприкінці 1980-х років китайське керівництво, успішно реформуючи економіку, вдалося до жорстокого придушення протестів на площі Тяньаньмень?

6.Поясніть причини сучасних конфліктів навколо Гонконгу та Тайваню. Чому принцип «одна країна — дві системи», запроваджений наприкінці 90-х, сьогодні викликає масштабні протести та суперечки?