Кримське ханство

ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ І ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

Кримське ханство зберегло деякі риси, властиві степовим державам кочовиків. У Кримському ханстві влада належала хану. Він управляв нею на власний розсуд, адже належав до династії Гіреїв — нащадків Чингісхана. За весь час існування держави змінилося 44 хани, всі вони належали до династії Гіреїв.

Фактично Кримське ханство було обмеженою становою монархією. Правлячий хан делегував частину своїх повноважень заступникам — калга-султану й нуреддін-султану. При хані діяв диван, що виконував функції центрального уряду. Він же був найвищою судовою інстанцією.

Хана обирали з роду Гіреїв на символічних виборах. Беї і мурзи, хоча й вважалися васалами хана, фактично обмежували його владу.

Обмежувалася влада кримських ханів також їхнім васальним статусом щодо султанів Османської імперії. Утім, Гіреї були саме васалами, а не підлеглими султана. їх поважали, як нащадків Чингіс-хана, вони отримували виняткові матеріальні пожалування і ритуальні почесті, карбували монету й мали право на самостійні дипломатичні відносини з іншими державами. Османські купці сплачували мито за право торгувати в Кримському ханстві.

Кримська держава мала військовий характер. Основу її війська становило родове ополчення, яке складалося з кінноти — швидкої, маневрової і досвідченої.

Недоліком була відсутність вогнепальної зброї й артилерії, через що татарське військо не вміло здійснювати облогу міст і фортець і було вразливим у відкритому бою. Тому перевагами татар були раптовість нападів і швидкість дій.

ГОСПОДАРСТВО КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

Господарство Кримського ханства визначалося природними умовами півострова. Татари зустрілися тут з народами, чий господарський уклад мав багатостолітнє минуле.

Греки, караїми, генуезці стали частиною населення ханства. Спільне життя вплинуло на господарство кочовиків-татар, які опинилися на землях із давніми традиціями землеробства.

Більшість населення держави становили вільні селяни. Земля належала селянським громадам, знаті й хану. Пасовища, ліси й водні джерела вважалися спільною власністю. Селяни мали відпрацьовувати тиждень-два на рік і сплачувати податок на користь держави. Навіть невільники мали право звернутися до суду в ролі позивачів і могли бути свідками.

У степовій частині Криму вирощували ячмінь, просо й пшеницю. У передгірських і гірських районах займалися садівництвом. Під впливом греків поширилося виноградарство, вирощували велику кількість тютюну. Предметом особливої турботи були джерела води, їх охороняли й боронили від забруднення.

Збереглося і традиційне скотарство. Провідними його галузями було конярство й вівчарство. Скотарство було частково кочовим.

Водночас почали зростати міста. Найбільшим з них був Бахчисарай, що з 1532 р. став столицею ханства. Міста були центрами ремесла й торгівлі. За кордон вивозили килими, вишукані шкіряні вироби. В Європі славилися кримські сідла для коней і ножі — «пичаки».

Довго побутувала думка, яка значною мірою штучно нав’язувалася, що головним джерелом прибутку Кримського ханства була торгівля «живим товаром» — невільниками. Однак із цією статтею доходів варто детальніше розібратися. Засновник Кримського ханства Хаджі Гірей (1427-1456 рр.) хотів перетворити Крим на великий центр міжнародної торгівлі, він почав будувати власний торговельний флот. Про жодні набіги для здобування рабів при ньому не йшлося, тому цього хана поляки й прозвали «стражем українських земель».

Проте високий попит на рабів на європейських і османських ринках стимулював ханів і їхніх підданців до спустошливих набігів на сусідні землі з метою здобуття ясиру. Джерелом постачання невільників були руські, польські й північнокавказькі землі. Захоплення в полон немусульман вважалося воєнним подвигом.

Варто запам’ятати!

Для обслуговування торговельних відносин кримські хани карбували монети. Цю справу започаткував Хаджі Гірей. На одній з його перших монет було викарбовано: «Ас-султан, ХаДжі Гірей хан. Хай продовжить його правління (Аллах)». За часів існування Кримського ханства монети карбувалися в п'яти містах: Солхаті, Кирк-Єрі, Бахчисараї, Гьозлеві й Кефе (Кафі). Після того, як Крим потрапив у васальну залежність від Османської імперії, на півострові почали паралельно ходити дві грошові одиниці. При цьому, якщо гроші Османської імперії поступово знецінювалися за рахунок зменшення срібла в монетах, то кримський уряд не допускав девальвації (знецінення) своєї грошової одиниці. Останні кримські монети були викарбувані в 1782 р., а вже в наступному 1783 р. Кримське ханство припинило своє існування. Його володіння захопила Російська імперія, політика якої порушила традиційний уклад життя краю.

Пригадайте з уроків географії, для яких господарських занять сприятливі природно-кліматичні умови Криму.

КУЛЬТУРА КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

Піддані кримського хана сповідували різні релігії, тому населення поділялося на чотири мілети — релігійні громади: мусульманську, грецьку (православну), юдейську й вірменську. Громади селилися відокремлено одна від одної, в окремих селищах або кварталах і мали внутрішню автономію. У державі здебільшого панувала віротерпимість.

Кримські татари створили своєрідну і яскраву культуру, в основі якої лежить мусульманська релігія та діалог з культурами інших народів.

Визначне місце в архітектурі займають мечеті: унікальними пам’ятками є мечеть Хан-Джамі в Гьозлеві (Євпаторія) та Велика ханська мечеть у Бахчисараї.

Споруди прикрашали оригінальним орнаментом, унікальним різьбленням по дереву й каменю.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРИМСЬКИХ ХАНІВ

Свою зовнішню політику хани узгоджували із султаном. Як васал Османської імперії Кримське ханство було учасником воєн султанів, зокрема в 1593-1606 рр. проти Угорщини.

Найнебезпечнішим противником для Кримського ханства в XVI ст. було Московське царство. Задля послаблення Москви кримські хани регулярно здійснювали напади на її південні окраїни, прикордонні війни велися майже неперервно протягом XVI — першої половини XVII ст. Тільки за першу половину XVI ст. було здійснено 43 походи на московські землі. Московські царі були змушені регулярно платити данину кримським ханам до початку XVIII ст.

Воєнні походи татари здійснювали й на землі Речі Посполитої.

Завдавали клопоту татари й українським землям, які безпосередньо межували з ханством. Інтенсивність татарських нападів залежала від міжнародної політичної ситуації. Велика хвиля набігів припала на кінець XV — початок XVI ст., коли було зруйновано Київ і спустошено значні території аж до північних меж України. Ще одна хвиля припала на 1620-1630-ті роки. А наймасштабнішими були татарські напади під час Руїни (1663-1687 рр.), коли була спустошена вся Правобережна Україна. Останній похід на ці території відбувся в 1768-1769 рр.

Українські козаки не лише воювали з кримськими татарами, а й досить часто укладали з ними мирні угоди. У 1621 р. було укладено перший союз між козаками й Кримом. Під час Національно-визвольної війни з 1648 р. діяв українсько-татарський союз, що передбачав надання взаємної військової допомоги. Добре вишколена та загартована в боях татарська кіннота стала вирішальним чинником у багатьох успіхах українського війська. Хоча наприкінці війни цей союз було розірвано, українсько-татарська військова співпраця істотно вплинула на перебіг історичних подій.

Таким чином, Кримське ханство в XV-XVIII ст. було визначним чинником міжнародної політики й потужною ранньомодерною державою Східної Європи.

Упорядкуйте хронологічну послідовність і виконайте завдання:

а) назвіть дати історичних подій і визначте хронологічні межі цієї послідовності;

б) визначте, які події відбулися в Україні та відомих вам європейських країнах у межах цієї хронологічної послідовності.

Назвіть основні напрями зовнішньої політики Кримського ханства.

Зіставте систему управління Кримського ханства й Османської імперії. Що в них спільного, а що — відмінного?

Виконати тест. Успіху!