Всі рослини, які ми приносимо в будинок, умовно можна розділити на дві групи: красивоквітучі (азалії, цикламени, узумбарські фіалки, орхідеї, гіппеаструми)

та декоративно-листяні (кодеуми, кордиліни, монстери)

Перші декоративніші в період цвітіння, другі (при правильному догляді) виглядають привабливо практично завжди. Є і такі рослини, у яких ефектні квітки або суцвіття сусідять з красивим блискучим темно-зеленим або строкато забарвленим листям (камелії, гібіскуси, гарденії, бромелії).

Взагалі, сучасний асортимент рослин для будинку вражає різноманітністю розмірів, форм та забарвлення листя, вишуканістю квіток.

Поряд із досить широко поширеними пальмами, фікусами і фіалками, тепер легко можна купити рослини-екзоти, які раніше жили лише в оранжереях ботанічних садів, – бромелії, замії, калатеї, саговники.

Людині, яка не володіє спеціальними знаннями про біологію рослин, важко орієнтуватися у цьому різноманітті.

Залишаючи остаточний вибір за вами, ми розповімо про деякі тропічні рослини, які, на думку фахівців, можна з успіхом вирощувати в домашніх умовах.

Фаленопсис Рід налічує близько 50 видів орхідей, поширених на величезній території від Гімалайських гір до Австралії. Назва в перекладі з грецької означає "подібний до метелика" і підкреслює незвичайну форму квітки.

Фаленопсис приємний – епіфітна орхідея, що росте в Австралії, Новій Гвінеї, Індонезії, Філіппінах. У природі оселяється в тріщинах кори, дуплах, на покритих мохом скелях. Назва пов'язана з приємним слабким ароматом, що приваблює нічних метеликів-запилювачів. Вперше рослина цього виду описана ще в 1750 р., а через два роки її перший екземпляр був привезений в Англію П. Озбеком і описаний К. Ліннеєм.

Численні корені орхідеї утворюють подобу гнізда, в якому затримується мілкозем, що заноситься вітром, і рослинні рештки. М'ясисте повітряне коріння містить хлорофіл і разом з шкірястим великим листям бере участь у фотосинтезі.

Квітки білі, великі (10-12 см у діаметрі), розташовані на квітконосі двома рядами і справді нагадують метеликів. Впродовж року фаленопсиси цвітуть двічі – з листопада по лютий та з травня по липень. Тривалість цвітіння 3-4 місяці.

Рослину можна вирощувати в квартирах на підвіконні та в мікрооранжереї. Головне – підтримувати досить високу температуру (22-25 °С) і високу вологість повітря (70-80%), не допускаючи перезволоження субстрату та попадання на листя прямих сонячних променів.

Бальзамін . Одна з найдавніших кімнатних рослин, завезена до Європи в 1542 р. з тропічних лісів острова Занзібар (Танзанія). Поступово бальзамін у квітникарів став дуже модною та улюбленою рослиною. Рід налічує до 550 видів, поширених у Південно-Східній Азії, Америці, Африці, Південній Європі. З їхнього коріння і листя отримують жовто-червону фарбу – хну.

Стебло соковите, майже прозоре, наче напоєне водою, краплі якої, як сльози, збираються в місцях поранення або на кінчиках листя. Листя блискуче, ніжне, яскраво-зелене, іноді з пурпуровим відтінком. Особливою декоративністю відрізняються квіти – яскраві, широко відкриті, різного забарвлення (білі, рожеві, малинові). Цвітуть рясно і тривало з ранньої весни до пізньої осені. Бальзаміни активно розкидають насіння. Їх плід – коробочка – при найменшому дотику з тріском розкривається, і п'ять стулок, що швидко скручуються в спіраль, вистрілюють насіння.

Бальзаміни легко вирощувати в кімнатних умовах, вони невибагливі до освітлення, сухості повітря.

Легко розмножуються насінням та живцюванням, влітку їх часто висаджують на клумбах.

Для них дуже важливі своєчасний рясний полив та формування куща (доцільно щорічно коротко обрізати).

Бегонія Рід бегонія (Вегонія) поєднує близько 1000 видів. Названий на ім'я іспанського любителя та збирача рослин М. Бегона, який жив у ХVІІ ст. у Сан-Домінго. У природі поширений у тропіках Південної Америки, Індії (Ассам), віддає перевагу тінистим вологим лісам. Винятково красива королівська бегонія (Begonia rex). Вперше завезена з Південної Америки до Англії 1856 р. в одному горщику з орхідеєю, вона налічує тепер тисячі сортів.

Листя у бегонії велике, цілісне, частіше зубчасте, асиметричне, розташовується так, щоб не затінювати одне одного і максимально використовувати вбоге сонячне світло тропічного лісу. Забарвлення листя – від сріблясто-сірого, рожевого, червоного, бузкового до каштанового і майже чорного з чітко вираженими смугами, які розходяться від центру, утворюючи химерний малюнок. Яскраве опушення у вигляді червоних та коричневих волосків на пластинках та черешках листя посилює екзотичність рослини. Цвіте 2-3 рази на рік, утворюючи пухку кисть або волоть, що несе рожеві, часто з приємним ароматом, квітки до 4 см у діаметрі, які теж виглядають дуже декоративно.

Бегонію королівську можна вирощувати в добре освітлених приміщеннях (світло має бути розсіяним).

У період росту її слід поливати рясно, а з грудня до лютого (коли рослини перебувають у стані відносного спокою) – зменшити полив.

Розмножується, як правило, листовими живцями.

Корділіна Рід налічує до 20 видів, що ростуть у Східній Австралії, Новій Зеландії, Азії, Африці, Бразилії, у гірських лісах, на вологих рівнинах, скелях. Назва походить від грецького "кордиле" – "булава", "шишка", що пов'язано з наявністю м'ясистих шишковидно-здутих коренів або стебел деяких видів, що потовщуються з віком і нагадують за формою булаву. Про культуру відомо із середини ХІХ ст.

Листя вузьке, лінійне, зелене або строкате з перистим жилкуванням, утворює густу щільну крону, схожу на пальму. Суцвіття – волоть. Квітки дрібні, білі, бузкові, червоні, у багатьох видів з ніжним ароматом.

Кордиліни ідеально підходять для вирощування у приміщеннях з інтенсивним освітленням. Від нього залежить яскравість забарвлення листя.

Рослини легко розмножуються напівздерев'янілими живцями, відприсками, рідше насінням.

Полив рівномірний, взимку помірний, обов'язково регулярне обприскування впродовж усього року. Надмірне, як і недостатнє, зволоження згубне.

Рослини із зеленим листям виростають при температурі 12-16 °С, ряболисті – при 18-22 °С.

Пеперомія Рід пеперомії (Peperomia) налічує близько 1000 видів, поширених у тропіках Америки. Більшість їх має цілісне, м'ясисте, строкате або зелене листя і цвіте в умовах культури практично цілий рік.

Найбільшою популярністю користується зморщена пеперомія. У неї округло-серцеподібне листя(до 6 см у діаметрі), на довгих (до 10 см) прямих м'ясистих рожево-червоних черешках. Завдяки поєднанню забарвлення, в якому переважають зелений сріблястий і темно-пурпуровий кольори, і фактури поверхні, листя виглядає начебто висіченим з каменю. Дуже дрібні сидячі, без оцвітини квітки зібрані в циліндричні суцвіття (качани) і нагадують мишачі хвостики.

Рослини дуже компактні (не більше 10 см заввишки) ідеально підходять для вирощування в квартирі.

Віддають перевагу досить яскравому розсіяному світлу, хоча можуть задовольнятися і штучним освітленням.

Рослини дуже погано переносять перезволоження. Між поливами (особливо взимку) ґрунт повинен трохи підсихати.

Пересаджують навесні, з початком росту молодих пагонів, хоча в щорічній пересадці немає необхідності, оскільки рослина росте дуже повільно.

Розмножується поділом куща та листовими живцями.