Крах імперії Наполеона І. Віденський конгрес

1. Визволення європейських держав. Реставрація Бурбонів

Навесні 1813 р. проти Наполеона, який гарячково набирав нову армію, оформилася шоста антифранцузька коаліція у складі Росії, Англії, Пруссії, Швеції, Іспанії, Португалії. Згодом до неї приєдналася Австрія. Монархи Європи були готові піти на компроміс із Наполеоном, але він відкидав можливість будь-яких поступок. Боротьба за майбутнє Європи вступила у вирішальну фазу.

Головна битва відбулася в Німеччині під Лейпцигом 16- 19 жовтня 1813 р. У цій грандіозній "битві народів" проти 190 тис. французів виступило до 300 тис. союзницьких військ (Росії, Пруссії, Австрії та Швеції) з 1370 гарматами. Втрати з обох сторін сягнули 140 тис. вояків, у тому числі до 60 тис. французів і 38 тис. росіян. Армія Наполеона зазнала нищівної поразки і відступила за Рейн.

На початку 1814 р. війська союзників вступили на територію

Франції. 31 березня 1814 р вони ввійшли до Парижа. Наполеон змушений був зректися престолу та відправитися на заслання. Його зробили правителем маленького о. Ельба біля берегів Італії, навіть залишили йому тисячу гвардійців. Союзники реставрували монархію Бурбонів. Королем було оголошено брата страченого Людовіка XVI - графа Прованського, який зійшов на престол під іменем Людовіка XVIII (1814-1824 pp. ). Після зречення Наполеона й відновлення Бурбонів було укладено Паризький мир 1814 p., за яким Франція поверталася до кордонів 1792 р.

2. Сто дні» Наполеона. Ватерлоо

Людовік XVIII та емігранти, які повернулися разом із ним, намагалися повернута конфісковану в них під час революції власність і відновити абсолютну монархію. З армії було звільнено 20 тис. офіцерів. Це викликало невдоволення Бурбонами, бо зачіпало інтереси нових власників, що з'явились у роки революції та наполеонівських війн. Наполеон уважно слідкував за подіями у Франції. Після не дуже тривалих роздумів колишній імператор спробував узяти реванш і повернутися до влади, і березня 1815 р. він із тисячею гвардійців висадився на півдні Франції та рушив на Париж. Вислані проти нього війська перейшли на його бік. Бурбони втекли, і 20 березня Наполеон знову захопив престол. Для боротьби з ким утворилася нова, сьома антифранцузька коаліція у складі Англії, Росії, Австрії, Пруссії, Швеції, Іспанії та інших держав.

Битва під Ватерлоо

Сформувавши нову армію, Наполеон розпочав похід на Бельгію. 18 червня 1815 р. наполеонівська армія була остаточно розбита англо-прусськими військами недалеко від Брюсселя, під Ватерлоо. 22 червня, після стоденного правління. Наполеон змушений був удруге зректися престолу, а після цього здався в полон та був засланий на о. Св. Єлени в Атлантичному океані під охорону англійців, де й помер 5 травня 1821 р. за загадкових обставин.

«Я помираю достроково — від рук убивці, найнятого англійською олігархією».
Наполеон Бонапарт

На французький престол знову повернувся Людовік XVIII. В Європі настав період реакції - часткового відновлення привілеїв дворян І династій, придушення передових суспільних рухів та ідей.

3. Віденський конгрес

Віденський конгрес (вересень 1814 р. - травень 1815 р. ) завершив період наполеонівських війн і започаткував нову систему міжнародних відносин в Європі, привів до створення системи союзів, метою яких була реставрація Й підтримка монархічних правлінь. Водночас країни-переможниці намагалися максимально задовольнити власні інтереси за рахунок територіальних надбань і суттєво перекроїти карту Європи.

На початку вересня 1814 р. до Відня почалось, як казали сучасники, "переселення всієї Європи". Сюди з'їжджалися імператори й королі, міністри, повноважні спостерігачі й представники, запрошені й ті, хто їхав за власним бажанням. На конгрес прибули представники більш як 200 європейських держав (усіх, крім Османської імперії) - від великих держав до мікроскопічних князівств у декілька квадратних кілометрів, ті, хто збирався вирішувати долі народів, і ті, хто чекав цих рішень.

Для монархів і послів, які приїхали до Відня, щодня влаштовувалися бали, спектаклі, полювання, прогулянки. Але конгрес, який "працював" майже рік, для ділових засідань не збирався ні разу. Подейкували, що він не засідає, а танцює.

Усі справи на Віденському конгресі вирішував "комітет чотирьох" із представників країн-переможниць - Англії, Росії, Австрії та Пруссії. Господар, австрійський імператор Франц, у справи конгресу практично не втручався. Він прагнув тільки одного: взяти реванш за всі поразки й приниження, яких зазнав від Наполеона. Вирішення всіх проблем він поклав на свого канцлера Меттерніха - людину талановиту й енергійну.

Російську делегацію очолював імператор Олександр І, якого Наполеон якось назвав "хитрим візантійцем". Його вплив і авторитет були величезними, як величезними були військові сили Росії. На конгресі російський імператор був дуже активним, гнучким, але непохитним, коли йшлося про захист інтересів Росії, як він іх розумів.

Віденський конгрес

Прусський король Фрідріх-Вільгельм ПІ справами конгресу не переймався, поринувши в гулянки і надавши повну свободу дій своєму канцлерові.

Англійську делегацію очолював лорд Касльрі - міністр закордонних справ. Він вирізнявся холодною ввічливістю, стриманістю, коректністю. Про нього казали, що Касльрі був найбільш європейським з усіх англійських міністрів і зберігав спокій за будь-яких обставин.

Делегацію Франції, яка прибула до Відня незадовго до відкриття конгресу, очолював Шарль-Моріс Талейран, безпринципність і цинізм якого не знали меж. Він служив і якобінцям, і Наполеонові, і Людовіку XVIII, зраджуючи всіх. Один із найвидатніших дипломатів свого часу, майстер тонкої дипломатичної інтриги, він прибув до Відня, щоб захищати інтереси нової Франції перед обличчям монархів старої Європи. І робив це з великою майстерністю. Він зумів пересварити союзників, унаслідок чого Франція, Англія та Австрія об'єдналися проти Росії та Пруссії.

4. Рішення конгресу

Віденський конгрес зосередив свою увагу на проблемах мирного врегулювання в Європі. Одначе щодо цього питання між його учасниками виникли гострі протиріччя. Росія вбачала своє головне завдання у приєднанні герцогства Варшавського, проти чого рішуче виступили Англія та Австрія. Олександр І пообіцяв відновити в Польщі місцеві закони і прийняти конституцію. Намагаючись зберегти суперництво в Європі двох сильних, держав - Австрії та Пруссії, які виконували б роль противаги, Росія підписала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії, де находилися російські війська.

Аби не допустити зміцнення союзу Росії та Пруссії, Англія, Австрія і Франція підписали у грудні 1814 р. таємний договір про спільні дії. Австрійський канцлер Меттерніх намагався зміцнити плив віденського уряду на німецькі держави та був противником їхнього об'єднання. Це влаштовувало також Англію і Францію. Лондон бажав закріпити за собою загарбані під час наполеонівських війн французькі, іспанські й голландські колонії, виношував ідею з'єднання Голландії та Бельгії в Нідерландське королівство. Після тривалих дискусій було вироблено загальні принципи, на яких будувалася нова модель міжнародних відносин: створення бар'єра навколо Франції, що в разі будь-яких ускладнень давав би можливість ізолювати її; збереження того балансу сил, що склався в Європі; країни - члени антифранцузької коаліції мали отримати компенсацію за участь у боротьбі проти Наполеона; основою повоєнного устрою Європи повинен був стати принцип легітимізму (законності), що означало відновлення кордонів держав та їхнього політичного устрою станом на 1792 р. Підсумковий акт Віденського конгресу було підписано у травні 1815 р. Згідно з ним до Росії відійшла частина Польщі з Варшавою, за нею зберігалися приєднані раніше Фінляндія та Бессарабія. До Росії також перейшли українські землі Холмщина та Підляшшя, які були у складі Австрії після третього поділу Польщі. Росія, своєю . чергою, повернула Австрії східну частину Галичини - Тернопільський край, що його Наполеон подарував Олександру І у 1809 р. Англія закріпила за собою о. Мальту в Середземному морі, Капську колонію на півдні Африки та острів Цейлон. Частина території Саксонії та Рейнська область переходили до Пруссії. Німецькі держави і деякі володіння Австрії утворювали Німецький союз, до складу якого входило 38 дрібних держав та вільних міст. Керівна роль у ньому належала Австрії. Вона відновила свою владу над Ломбардією та отримала Венецію. Зміцніло Сардинське королівство, до складу якого включили Савойю, Ніццу і територію Генуезької республіки. Відновлювалися Папська область та Неаполітанське королівство. Бельгію та Голландію було об'єднано в незалежне Нідерландське королівство. Із 19 кантонів утворилася Швейцарська конфедерація, яка проголосила вічний нейтралітет. Норвегія об'єдналася зі Швецією. До Данії відійшли Шлезвіг та Гольштейн.

Меттерніх

Отже, в Європі встановили нові кордони, зберігши роздрібненість Німеччини та Італії.

Францію повернули до тих кордонів, що були на початку революції. На неї наклали контрибуцію в 700 млн франків. 53 суходільні та морські фортеці Франції протягом трьох років були зайняті 150-тисячним військом союзників. Францію змусили видати союзникам військовий флот.

5. Створення Священного союзу

Для боротьби проти революційних рухів європейські монархи на пропозицію Олександра І у вересні 1815 р. уклали так званий Священний союз проти революційних рухів. Учасники його зобов'язувалися допомагати один одному в придушенні революцій, підтримувати християнську релігію. Акт про Священний союз підписали Росія, Австрія, Пруссія, а потім майже всі монархи європейських держав. Англія формально не ввійшла до Священного союзу, але фактично підтримувала політику придушення революцій.

Священний союз придушив революції 20-х pp. в Іспанії, Італії, Португалії, повстання в царстві Польському (1830-1831 pp. ), але нічого не зміг протиставити національно-визвольним рухам у Латинській Америці (1810-1826 pp. ), був вимушений змиритися з перемогою революцій у Франції (1830 р. ) та Бельгії (1830 p. ). Зрештою, демократичні революції 1848-1849 pp. поклали край порядкам, на сторожі яких і стояв цей союз.

Документи. Факти. Коментарі

1. Французькі газети про пересування Наполеона до Парижа

9 березня 1815 р. Дракон виліз із свого лігва.

10березня. Корсиканський людожер висадився на мисі Жуан.

11березня. Тигр прибув до Канн.

12березня. Страховисько ночувало в Греноблі.

13березня. Тиран пройшов через Ліон.

14березня. Узурпатор просувається до Діжона.

19 березня. Бонапарт швидко наближається, але він ніколи не увійде до Парижа.

20 березня. Завтра Наполеон буде в стінах нашого міста.

21 березня. Імператор перебуває у Фонтенбло.

22 березня. Його імператорська і королівська величність прибув учора ввечері в Тюїльрі та був зустрінутий радісними вигуками вірних підданих.

Поміркуйте:

Чому мінявся тон французьких газет із наближенням Наполеона до Парижа?

(3 бала)

З акта Священного союзу, підписаного в Парижі 26 вересня 1815 р.

Їх величності: імператор австрійський, король прусський та імператор всеросійський, внаслідок великих подій, що ознаменували Європу протягом трьох останніх років...

Оголошують урочисто, що метою цього акта є відкриття перед лицем світу їх непохитної рішучості, як в управлінні довіреними їм державами, так і в політичних відносинах до всіх Інших урядів, керуватися не іншими якими-небудь правилами, а заповідями цієї святої віри, заповідями любові, правди І миру...

Стаття І

... Три монархи, що договорюються, будуть з'єднані узами справжнього і нерозривного братерства, і, вважаючи себе немовби одноземцями, вони в усякому випадку і в усякому місці подаватимуть один одному підмогу і допомогу...

Поміркуйте:

1. Як ви гадаєте, чому імператори трьох країн назвали свій союз Священним і чи це відповідало дійсності ?

2. З якою метою створювався Священний союз ?

3. Чому саме ці країни утворили Священний союз?

(3 бала)

Виконати вправу, скріншот виконаної вправи прикріпити у форму нижче.

(3 бала)

Консульство та імперія Наполеона Бонапарта

(3 бала)