Контрольне читання вголос тексту художнього стилю

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Робота над текстом та подальшим його озвученням буде ефективною, якщо ми будемо знати й розуміти: як правильно прочитати текст; для чого необхідне виразне читання твору.

Виразне читання — це мистецтво відтворення в живому слові думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено художній твір. У процесі такого читання виявляється особисте ставлення виконавця до виконуваного ним твору, відчувається його виконавський намір, який виливається в діяння словом (словодію).

Засоби виразного читання: + техніка читання; + логічний наголос; + паузи; + сприйняття-розуміння; + бачення і реакція; + ставлення читця до твору; + мета читання й інтонація; + зв’язок з аудиторією.

Отже, щоб правильно прочитати текст, треба розуміти зміст прочитаного. За допомогою темпу, тембру, гучності читання необхідно вміти показати особливості змісту і стилю тексту, розкрити авторський задум. Читати слід з достатньою швидкістю — 90 - 140 слів за хвилину, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, логічним наголошуванням слів, правильною розстановкою пауз тощо.

Виразне читання тексту допомагає глибше зрозуміти зміст твору, його красу, відчути образність художнього слова.

Важливою умовою виразного читання є дотримання правил орфоепії. Необхідно пам’ятати, що в українській мові літери в основному відповідають звукам. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно. Ненаголошений голосний [о] також вимовляється чітко, без найменшого відтінку «акання». Тільки в деяких словах він наближається до звука у. Наприклад: кожух [к о^у ж у х], голубка [г о^у л у б^п к а]. Але ненаголошені голосні [е] та [и] у вимові звучать майже однаково, тому їх написання в сумнівних випадках перевіряємо за допомогою правил українського правопису.

В українській мові є певні особливості у вимові й написанні приголосних. Так, приголосний [в] ніколи не уподібнюється до глухого [ф]. У деяких випадках він наближається до голосного [у]: кров [к р о в^у], лавка [л а в^у к а]. Дзвінкі приголосні ніколи не оглушуються. Винятки становлять звуки [г] і [з]. Звук [г], якщо він стоїть перед наступним глухим, вимовляється як [х]: легко [л е г^х к о], вогко [в о г^х к о]. Звук [з] у префіксах, якщо він стоїть перед наступним глухим, іноді наближається до [с]: розкусити [р о з^с к у с и т и], безпека [б е з^с п е к а]. Попередній глухий звук набуває дзвінкості, якщо за ним іде наступний дзвінкий: боротьба [б о р о т^д б а], вокзал [в о к^г з а л]. Літера «щ» в українській мові завжди вимовляється твердо й передає два звуки [ш ч].

Особливістю українського мовлення, що відрізняє його від російського, є переміщення наголосу в іменниках першої відміни у множині на закінчення. Наприклад: кни^ʹжка — книжки^ʹ, ві^ʹтер — вітри^ʹ. У формах однини наголос переважно постійний; у формах множини він переноситься з основи на закінчення. У дієсловах типу нести^ʹ, везти^ʹ кінцевий склад наголошений. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання наголошуються на тому ж складі, що і в інфінітиві: чита^ʹти — чита^ʹння, пита^ʹти — пита^ʹння. У числівниках одина^ʹдцять, чотирна^ʹдцять, на відміну від російської мови, наголошується склад -на-. Але у знахідному відмінку наголос падає на закінчення -ох: одинадцятьо^ʹх, чотирнадцятьо^ʹх.

Важливою ознакою речення є інтонація (повідомлення, питання, захоплення тощо). Складовими частинами інтонації є висота тону, сила, темп і тембр голосу, паузи. Розповідні речення характеризуються підвищенням голосу, тону на початку і зниженням його наприкінці речення. У питальному реченні тон підвищується на слові, у якому міститься зміст питання. Спонукальні речення містять у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо і вимовляються з розповідною або окличною інтонацією.

Найбільш важливе в повідомленні слово може виділятися в реченні не тільки завдяки порядку слів, а й посиленням голосу — логічним наголосом. Логічний наголос (виділення слова голосом) є одним із важливих засобів виразності усного мовлення.

Оцінювання читання вголос здійснюється індивідуально.

Перед виконанням завдання ознайомтесь із критеріями оцінювання!

Виразно прочитайте уривок з повісті «Тореадори з Васюківки». Спробуйте передати почуття героїв.

Прикріпити відео- або аудіозапис виразного читання