3) після стверджувальних слів так, еге, гаразд, аякже, авжеж, заперечення ні, запитання що, підсилювання що ж, коли далі розкрито їхній зміст (Гаразд, зробимо саме так!);

4) для виділення вставних слів та словосполучень (Вже почалось, мабуть, майбутнє (Гр. Тютюнник));

5) для виділення порівняльних зворотів, що вводяться за допомогою слів як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж (Кругом поле, як те море широке, синіє (Т. Шевченко));

6) для виділення відокремлених прикладок (Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим (Гр. Тютюнник));

7) для виділення відокремлених означень, виражених дієприкметниковими зворотами (Монастир скидався на грізного лицаря, вбраного в казковий, зачарований панцир (Я. Качура));

8) для виділення відокремлених уточнювальних членів речення — обставин часу, місця тощо (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький));

9) для виділення відокремлених обставин, виражених одиничними дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами (Дівчина, стрепенувшись, підвела голову (О. Гончар));

10) для відокремлення обставин із прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Усі, починаючи з командира, ретельно готувалися до бою);

11) для виділення відокремленого додатка зі словами замість, крім, окрім, зокрема, на відміну від (У похід пішли всі, крім Сергія);

12) між однорідними членами речення (Я весь час тремтів від напруження, від утоми, від переляку (В. Нестайко));

13) між простими реченнями у складносурядному (Важкі хмари облягли небо, й не було майже просвітку (В. Шевчук));

14) між частинами складнопідрядного речення (Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.));

15) між однорідними простими реченнями у складі безсполучникового речення (Сходить сонце, прокидається ліс)

Крапка з комою ставиться:

1) між поширеними однорідними членами речення, якщо в середині хоча б одного з них є коми або якщо вони далекі за змістом (Розжарене, червоне сонце низько спустилося; багряним світлом грало на деревах (Леся Українка));

2) між частинами складносурядного речення, пов’язаними сполучниками а, але, проте, однак, все ж таки, якщо ці речення поширені і мають розділові знаки (Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка));

3) між підрядними частинами складнопідрядного речення, не з’єднаними між собою сполучником сурядності (Люблю кмітить, як на постатях лягає жень кожного женця під серпами, неначе стерня застеляється жовтими хустками; як під косами лягають обважнілі од зерна колоски, як покоси вкривають рядочками жовту стерню (І. Нечуй-Левицький));

4) між самостійними за змістом частинами безсполучникового речення (На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише…(Марко Вовчок)).