Легендарний співак Орфей, який своїм мистецтвом може приборкувати диких звірів, зачаровувати природу, втратив свою улюблену дружину Еврідіку, яка померла від отруйного укусу змії.

Орфей та Евридіка

Разом з друзями пастухами та пастушками Орфей оплакує її. Амур повідомляє Орфею волю богів: йому дозволено спуститися в Аїд — підземне царство мертвих, де серед померлих душ знаходиться Еврідіка, та вивести її на землю.

Орфей та Евридіка

Але є умова: поки подружжя не вийде за межі Аїла, Орфей не повинен жодного разу глянути на Еврідіку, інакше втратить її вже назавжди. Орфей приборкує чудовим співом лютих стражів Аїда — грізних фурій та пса Цербера, проходить до Елізіуму царства блаженних тіней.

Орфей та Евридіка

Він знаходить Еврідіку та веде на поверхню, не дивлячись на неї. Еврідіка здивована поведінкою Орфея, вирішує, що чоловік її розлюбив, і починає докоряти йому. Запевнення Орфея в незмінності почуттів не діють: Еврідіка не вірить словам. Не витримавши, Орфей повертається до дружини, і та знову вмирає. Орфей у відчаї.

Орфей та Евридіка

Амур, на відміну від міфу, але відповідно до тенденцій часів Глюка, повертає до життя дружину Орфея.

Орфей та Евридіка

Міф про Орфея - українською

Оригінальне відео від Ted education

Знання персонажів опери "Орфей та Евридіка"
Факти про персонажів

Аспект	Античний міф про Орфея	Опера К. В. Глюка «Орфей і Евридіка»
Джерело сюжету	Існує багато варіантів міфу (Овідій, Вергілій та ін.)	Обрано версію з «Георгік» Вергілія, адаптовану лібретистом Раньєрі де Кальцабіджі
Час і місце дії	Міфологічна давнина Стародавньої Греції	Стародавня Еллада, доісторичні часи (умовний, узагальнений простір)
Початок історії	Орфей оплакує смерть Евридіки	Опера починається сценою скорботи Орфея біля гробниці Евридіки, з участю хору
Роль богів	Боги присутні опосередковано, як вища сила долі	Амур — активна дійова особа, що втручається в перебіг подій
Умова повернення Евридіки	Не озиратися на Евридіку до виходу з Аїда	Та сама умова, чітко сформульована Амуром і драматично підкреслена
Сцена в підземному царстві	Орфей зворушує Аїд і Персефону своєю грою	Орфей пом’якшує фурій лірою, проходить до Елізію; значну роль відіграють хори й балет
Причина порушення заборони	Людська слабкість, нетерпіння, сумнів	Психологічно загострена ситуація: мовчання Орфея і докори Евридіки
Доля Евридіки після погляду	Евридіка назавжди повертається в підземний світ	Евридіка знову помирає, але згодом воскресає
Фінал історії	Трагічний: Орфей втрачає Евридіку назавжди	Щасливий фінал: Амур воскрешає Евридіку як нагороду за вірність
Ідейний сенс	Невідворотність долі, трагізм людського буття	Тріумф кохання, милосердя і гуманістичних ідеалів епохи Глюка

Опера «Орфей» складається з трьох актів та підсумкового дивертисменту, що був даниною традиції щасливих закінчень опер (боги вдруге повертають Еврідіці життя). В опері три дії. 1 і 3 дія відбуваються в земному світі, 2 - у підземному світі.

дія - Орфей втрачає Еврідіку на землі;
дія - у пеклі, Орфей заколисує своїм співом духів підземного світу і знаходить Еврідіку;
дія - Орфей не витримує випробування і знову втрачає Еврідіку.

І дія. Хори пастухів, речитативи і арії Орфея створюють монументальну траурну сцену.

Хор пастухів та пастушок «О, якщо б у цьому пониклому гаю» (04:05) - c-moll має скорботний характер. В мелодії секундові «зітхання», остинатний ритм та синкопи в акомпанементі все створює трагічну атмосферу. В хор вриваються стогнучі репліки Орфея, що взиває до Еврідіки.

Свої почуття Орфей, залишившись один, висловлює в арії «О, друг безцінний мій» (13:21). Тема арії благородна, пластична, світла: герой звертається до коханої, це її світлий образ. В кінці дії – Амур повідомляє волю богів.

ІІ дія складається з двох картин. Перша – темрява, пекло; береги річки Стікс, чорні скелі, зловісні спалахи вогню.

Сцена Орфея з фуріями — одна з найбільш напружених та драматичних в операх Глюка. Грізний образ фурій створено в хорі «Хто тут блукаючий» (25:12) строгою, напруженою мелодією з скандування кожної долі мелодії що передають бездушність, жорстокість духів підземного царства. Хор переривається танцем фурій, який має патетичний та трагічний характер.

Орфей умовляє фурій пропустити його. Арія «О, почуйте мою мольбу» (29:09) — ніжна, світла, пристрасна, з плавним акомпанементом ліри. Вона переривається грізним криком фурій: «Ні!». Але спів Орфея викликає у духів співчуття: наступний хор звучить розгублено, більш м'яко. З часом духи повністю підкорені. Останній хор звучить ніжно, м'яко, завмирає на «pianissimo». Вся сцена має дві лінії розвитку: спів Орфея стає все більш напористим, активним, а спів фурій - все більш м'яким, спокійним: сила мистецтва підкорила нелюдські істоти, відкрила Орфею шлях до Елізіуму.

Друга картина другої дії — поля Елізіума (або Єлисе́йські поля́ - в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир). Ця картина різко контрастує з першою: світлий спокій, прозора оркестровка, пасторальні звучності; чиста, ясна мелодика: поетична картина природи.

В сцені балету блаженних тіней найбільш чарівним епізодом є соло флейти, яке Глюк ввів для паризької редакції (воно відомо під назвою «Мелодія»). Це — тінь Еврідіки. Сумна, вишукана імпровізаційна мелодія флейти.

Щасливий Орфей веде Еврідіку з підземного царства.

Третя дія відбувається в ущелині між похмурих скель. В душі Орфея боротьба суперечливих почуттів: любові до дружини і необхідності виконувати умову богів. Це з великим драматизмом втілено в дуеті героїв. Не витримавши випробування, Орфей обертається до Еврідіки. Вона вмирає.

Звучить остання арія Орфея «Загубив я Еврідіку» (1:02:57), яка викликала дорікання критиків за світлий характер. Написана в до мажорі, пластична, світла, закруглена мелодія благородний образ суму, неспішний темп. Це - світлий образ Еврідіки в пам'яті Орфея. Коли у відчаї Орфей пробує покінчити з собою, його зупиняє Амур, і, на відміну від міфу, але відповідно до тенденцій часів Глюка, повертає до життя дружину Орфея.