Глина — найбільш доступний природний матеріал для занять з ліплення. В Україні глина трапляється практично у всіх місцевостях і має різноманітні кольори: жовто-коричневий, білий, сірувато-білий, зелено-блакитний, бурий, цеглянисто-червоний та інші.

Залежно від наявних домішок глини поділяють на масні і пісні. Масні глини пластичніші. Пластичність — це здатність зберігати форму без розривів і тріщин. Тому глину треба перевірити на пластичність: змочити грудочку водою, добре розім'яти, перетерти в руках і зліпити бублик. Якщо він не потріскається, а після висихання не розкришиться і не деформується, це означає, що глина придатна для ліплення.

Щоб приготувати глиняну масу, треба залити глину водою, добре розмішати, щоб була як густа сметана, і залишити на добу розкисати, або, як кажуть керамісти, розпускатися. Наступного дня добре розмішати, процідити крізь сито і залишити на добу. Вона відстоїться, опуститься на дно. Воду треба злити, а глину трохи підсушити. Готову глиняну масу вимісити як тісто, щоб з неї вийшло повітря, тоді під час висихання вироби не будуть тріскатися. Робоча маса повинна бути помірно вологою, не приставати до рук, але й не бути крихкою. Чисту, однорідну глину можна зберігати в целофанових пакетах чи пластмасових відерцях.

Висушувати вироби з глини потрібно спочатку у вологих приміщеннях кілька днів, а потім у сухіших, але не біля батареї і не на сонці.

Пластилін — штучний матеріал, виготовлений на основі поєднання глини, воску, олії та барвників. Він пластичний, але пружний, тому перед застосуванням його треба розігрівати. Пластилін має багато кольорів і відтінків, його можна змішувати для отримання нових колірних відтінків. Пропорції для кожного кольору добираються окремо.

Для приготування пластиліну необхідного шматочки двох різних кольорів треба розігріти і скачати з них довгий циліндр, знову його розкачати і так доти, доки не вийде циліндр однорідного (без прожилок і плям) кольору.

Зараз продається пластилін не лише різних сортів, а й з різними властивостями. Наприклад, німецький формопласт, який після закінчення роботи занурюють на кілька хвилин у кипень і вироби затвердівають подібно до гіпсу чи пластмаси.

Тісто для ліплення — м'який, приємний на дотик, пластичний матеріал. Можна використовувати звичайне харчове (тісто для крекера) і технічне тісто. Для приготування технічного тіста треба змішати склянку борошна зі склянкою солі «Екстра» та 1/3 склянки води. Дехто радить додавати столову ложку клею для шпалер або 1/2 чайної ложки маргарину. Борошно можна використовувати низькосортне пшеничне або суміш пшеничного із житнім. Тісто можна пофарбувати аніліновими, харчовими барвниками, порошком какао, розчинною кавою чи просто гуашевими фарбами. Для цього вливають барвник або всипають порошок і вимішують до рівномірного забарвлення.

Вологий пісок — природний матеріал для ліплення на вулиці і в приміщенні, якщо створено відповідні умови. Специфіка матеріалу дає змогу виготовляти різноманітні об'ємні і рельєфні зображення способом формування (заповнення і вивільнення форм). Вироби із піску мають узагальнені форми без особливої деталізації. З піску можна ліпити скульптури, додаючи в нього клей. Деталізувати, декорувати, акцентувати образи можна галькою, мушлями, черепками з майоліки.

Віск, парафін. Під час нагрівання стають пластичними. Працювати з ними треба швидко, бо при охолодженні матеріал твердіє. Фігурки з воску і парафіну виходять блискучі, гладенькі, приємні на дотик. З цих матеріалів можна відливати скульптурки, використовуючи пресформи (фабричні або виготовлені з пап'є-маше).

Сніг, лід. Липкий сніг використовується взимку для ігрового ліплення. Можна використовувати різні способи створення скульптури: наліплювання, доліплювання, «обрізання», зішкрібання. Для надання виразності фігурам їх можна розмалювати фарбами, чорнилом, сажею, інкрустувати вставками із камінчиків, вуглинок, кісточок із фруктів, насіння тощо.

Робоче обладнання

Дошки. Ліплення виконується на робочих дошках з дерева, пластику, лінолеуму прямокутної, квадратної або круглої форми.

Турнетка «станок» — ручний міні-гончарний круг, що обертається і допомагає під час роботи оглядати скульптуру з усіх боків, надавати їй довершеності. Можна використовувати в роботі з дітьми середнього і старшого дошкільного віку, коли потрібно поверхню виробів згладжувати, декорувати рельєфами, наліпленнями.

Стеки. Це інструменти фабричні (з пластмаси) і саморобні (з дерева) для надрізання заготовок, вирівнювання поверхні виробу, розрізання частин, виготовлення отворів, примазування частин, нанесення рельєфів.

Петлі. Інструменти для видалення зайвої глини. Це дерев'яні палички із закріпленими на кінцях дротами-петлями або різачками-петлями, різними за розмірами і конфігурацією.

Інструменти для декорування. Це прилади, за допомогою яких на глині можна робити цікаві відбитки: палички з кінчиками-штампиками у формі трикутників, кружечків, квадратів, рисок, зірок, а також побутові дрібнички (кришечки з пляшок, пробки, гайки тощо).

Ганчірки, поролонові губки. Товста волога ганчірка або губка необхідна, щоб витирати інструменти, пальці, зволожувати поверхню виробу. Треба тримати її на мисочці, щоб не забруднювала і не зволожувала стіл. Суха ганчірка прислужиться тоді, коли треба, щоб інструменти і пальці були сухими;

Гумові груші. Інструменти для розмальовування скульптур і виробів із глини ангобами чи іншими фарбами. У кінчики груш вставляються короткі (2—3 см) соломинки чи обрізки стрижня від використаної кулькової ручки, через які витискується барвник. Лінії, виконані таким інструментом, виходять однакової товщини, їх можна швидко і вправно малювати, а також виконувати контури різних конфігурацій, малюючи листя, квіти, птахів, риб та зафарбовуючи їх.

Пензлі. Використовуються для покриття виробів ангобами та розмальовування візерунками. Можуть бути тонкими, плоскими і широкими, але переважно м'якими.