Казка про дракона Мережка та чарівні спиці

В далекій Країні Смарагдових Гір жила родина летючих драконів – мама, тато, донечка, синок та тітонька Пе́йслі. І нічим не була б примітною ця родина, якби не їх підліток – дракончик Мережко. Справжні парубоцькі забави, такі як: крилаті перегони, змагання з вогнедмухання та скелелазіння, не цікавили Мережка. Завжди задумливий та мовчазний дракон, одягнений в яскраві светрики та чудернацькі капелюшки, викликав здивовані погляди й шепіт, що він якийсь дивакуватий.

У колі одноліток Мережку дійсно було не дуже цікаво. Змалечку він зачаровано спостерігав за магією тітоньчиних спиць, що з барвистих клубочків ниток створювали довгі, як змійки, шарфики, кофтинки з химерними візерунками та смугасті панчохи.

На один з днів народження тітонька Пе́йслі подарувала Мережку маленьку дерев'яну скриньку. Коли дракон відчинив її, то побачив пару блискучих в'язальних спиць і схвильовано глянув на тітоньку.

– Я знаю, що в тебе все вийде, – сказала вона імениннику та лагідно обійняла.

І дійсно Мережко дуже швидко опанував чарівні спиці. Поступово їх печера наповнилася цікавими в'язаними речами, в яких із задоволенням ходили всі члени драконячої родини. А ще Мережко полюбляв експериментувати з матеріалами, вплітаючи у вироби рослинки, пір'ячко та павутиння. Він скрізь помічав візерунки, створені природою, та на їх основі розробляв дивовижні схеми в'язання. Звичайно він помічав також і насмішки знайомих драконів через його захоплення прекрасним.

– Чому вони насміхаються наді мною? Бо я не такий як усі? – засмучений дракон якось запитав у батьків.

– Сину, ти й не повинен бути як усі. Бо ти індивідуальність, – відповів тато.

– Ми радіємо, що ти займаєшся улюбленою справою. Адже, в тебе виходить чудовий одяг. Тож не дозволяй недоброзичливим драконам створювати перепони на твоєму життєвому шляху, – сказала мама.

З тої пори Мережко не звертав уваги на те, що говорять про нього за спиною. А коли у сестри намічався випускний бал, він зв'язав для неї сріблясту мереживну сукню з павутиння та прикрасив її сотнями кришталевих намистинок.

Сестра-драконеса у вишуканому вбранні була королевою випускного балу.

Дізнавшись, хто автор цієї неперевершеної сукні, майбутні випускниці та наречені заздалегідь вишикувалися у чергу до майстерного Мережка. Згодом ексклюзивний одяг у нього почали замовляти навіть драконеси з сусідньої Країни Блакитних Озер. А пізніше Мережко став відомим на весь драконячий світ стилістом. Про нього навіть написали у модному журналі «Дра́ко-фешн». А обкладинка цього журналу з кумедним драконом у веселковому светрику власного виробництва прикрасила кімнату тітоньки Пе́йслі, яка дуже пишалася своїм талановитим племінником.

Тож досягти вершин майстерності та стати відомим Мережку допоміг не лише талант. Йому ще дуже допомогла підтримка близьких. Адже він добре засвоїв настанову, що треба продовжувати улюблену справу і впевнено йти до своєї мети, попри перешкоди.