Історія стародавньої України

Палеоліт

Історія стародавньої України починається з найдавніших часів, а саме близько 1 мл. років тому. З цього часу почався палеоліт який тривав до ХІ тис. до н.е. Якщо говорити простіше, палеоліт почався з появи першої людини на території України і до останнього льодовикового періоду. Людина сучасного типу з'явилася на території України близько 40 тис. років тому.

У часи палеоліту панувало привласнююче господарство - це збиральництво, полювання та риболовля.

Знаряддями праці виступали важкі дрючки, ручні зубила, скребла, ножі, сокири і тд. Вони вироблялися з кремнію.

Люди в період палеоліту не вели осілого життя, а кочували з місця на місце. Але з часом переходи обмежилися лише переходами між зимовими та літніми стоянками.

На карті синіми кругами позначено основні стоянки палеоліту на території України.

Оскільки люди у часи палеоліту не були обізнаними, та намагалися хоч якось пояснити природні явища навкруги себе, то на цій основі виникли вірування. Вважається що виникли вони приблизно 40 тис. років тому.

Форми первісних вірувань:

• Фетишизм: віра в надприродні здібності предметів неживої природи.

• Магія: віра в можливість людини впливати на світ навколо неї за допомогою заклять та обрядів.

• Шаманізм: віра у зв'язок людини з іншими світами та здатність до контакту з потойбічним .

• Тотемізм: віра в походження людського роду від спільного предка (тотема) тварини або рослини.

• Анімізм: віра в те, що кожна жива істота має душу, яка після смерті нікуди не зникає.

• Культ предків: віра в покровительство та допомогу давно померлих предків та їх шана.

В часи палеоліту розвивалось також і мистецтво. Зазвичай - це наскельні малюнки, але іноді можуть траплятись такі пам'ятки як меандровий браслет із Мізинської стоянки.

Браслет із Мізинської стоянки

Мезоліт

Близько 10 тис. років тому, льодовик що вкривав більшу частину Європи почав танути, та природа України здобула сучасного вигляду. З відступом льодовика зникли великі та неповороткі тварини такі як мамонти, а на їх місце прийшли більш швидкі та менші за розміром тварини. Саме цей фактор підштовхнув людство до удосконалення методів привласнюючого господарства. В часи мезоліту винайдено лук зі стрілами, гарпуни, риболовні гачки, плоти. Вперше приручено собаку. Часові рамки мезоліту - це ХІ - VI тис. до н.е.

Неоліт

Близько 10 тис. років тому, як вже було зазначено, клімат планети змінився. З відступом льодовика на території України настав сприятливий час для полювання та промислу, а в регіонах з більш теплим кліматом та біля річок Тигр, Ніл та Євфрат люди почали вирощувати рослини та розводити тварин. Фактично відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального. Цей перехід отримав назву - неолітична революція.

Оскільки відбувся такий докорінний перехід форм господарства, то давнім людям потрібно було вдосконалювати також інструменти якими велось це господарство. Саме в часи неоліту з'являється мотика, серп, зернотерка і тд.

Однією з характерних особливостей неолітичної доби є виникнення таких ремесл як ткацтво та гончарство.

Керамічний горщик часів неоліту.

Енеоліт

Енеоліт або мідно-кам'яна доба тривав з V по ІІІ тис. до н.е. В цей час людство навчилося обробляти перший метал - мідь. В часи енеоліту на території України існувала трипільська культура. Вважається що вона виникла приблизно IV тис. до н.е. Перше поселення цієї культури було відкрите в 1893 археологом В. Хвойкою поблизу села Трипілля на Київщині.

Вікентій Хвойка

Вважається що трипільці не були місцевим населенням а прийшли на території України з Греції. Характерною особливістю для трипільців є перехід від мотичного землеробства до орного. Трипільці жили у великих поселеннях які називались протомістами. Кількість жителів таких міст ледве перевищувала 15 тис. осіб. Через 70-80 років через те що землю виснажувалась, трипільці залишали ці міста і розселялись в нових напрямках. Вважається, що трипільці будували двоповерхові будинки. Найбільш відомою особливість цієї культури стала розписна кераміка.

Ранній залізний вік

Кіммерійці

З XI по VII ст. до н.е. на територї України панували перші описані в джерелах кочові племена. Цими племенами були кіммерійці. Проживали вони в степах північного Причорномор'я від Дону до Дунаю. Це один з перших народів назва яких дійшла до нас. Про кіммерійські племена згадується в поемах Гомера, найбільше про них ми знаємо з праць грецького історика Геродота та ассирійських джерел. Про прихід кіммерійців в степи України відомо мало. Вчені висувають дві головні гіпотези:

• Кіммерійці - давньоіранський народ, який прикочував в степи України через Кавказькі гори.

• Кіммерійці з'явилися внаслідок поступового історичного розвитку праіранської степової культури, а їхньою батьківщиною є Нижнє Поволжя.

  

Кіммерійці були войовничим народом. Вони утворювали великі союзи племен які очолював царь-вождь. Воювали в основному з царями Урарту та Ассирії. Військо складалося з рухливих загонів вершників, які були озброєні луками, мечами, та кинджалами. Поселення кіммерійців були тимчасовоми, але не дивлячись на це цей народ виробляв найкращі на той час залізні вироби. Залізо кіммерійці не добували, а брали його в сусідніх народів.

Скіфи

В VII ст. до н.е. на територію України з Азії прийшли скіфи, які витіснили кіммерійців. Скіфи завоювали величезну територію між Дунаєм, Доном та Дніпром, а також частину Криму.

«При навалі скіфів кімерійці,— пише Геродот,— почали радитися, оскільки військо наступало велике, й думки їхні розділилися… На думку народу, треба було залишити країну, а не наражатися на небезпеку, зостаючись віч-на-віч із численним ворогом. А на думку царів, слід було битися за країну проти загарбників. І народ не хотів коритися, й царі не хотіли слухатися народу. Перші радили піти, віддавши без бою країну тим, хто до неї вдерся. А царі, згадавши про те, скільки хорошого вони тут зазнали і скільки можливого лиха спіткає їх, вигнанців з вітчизни, вирішили померти і спочивати у своїй землі, але не тікати разом із народом. Коли ж вони ухвалили це рішення, то поділилися на рівні половини й почали битися один з одним. Й усіх їх, що загинули від руки один одного, народ кімерійців поховав біля річки Тирас, і могилу їхню й тепер видно».

Геродот у V ст. до н.е. особисто відвідав давню державу Скіфію і дав особистий опис їх побуту. Геродот виділив серед скіфів 4 основні групи:

• Царські скіфи (власне скіфи)

• Скіфи-кочовики (власне скіфи)

• Скіфи-орачі (переможені кочовиками нащадки чорноліської культури)

• Скіфи-землероби (асимільовані кочовиками племена)

Наприкінці VI ст. в степах формується могутнє державне об'єднання на чолі зі скіфами. До складу цього утворення увійшло місцеве населення степових і лісостепових регіонів. Держава отримала назву - Велика Скіфія.

У 514-512 рр. до н.е. відбувся похід перського царя Дарія І на Велику Скіфію. За свідченнями Геродота перська армія налічувала близько 700 тис. воїнів проти 150 тис. скіфських. Скіфи уникали відкритого двобою та заманювали перське військо в степи знищуючи криниці та пасовиська. Після того, як сили було вирівняно скіфи надіслали Дарію І дари: птаха, мишу, жабу та п'ять стріл. Радник Дарія І розшифрував послання так: "Якщо, ви, перси, не станете птахами і не полетите високо в небо, або мишами і не сховаєтесь у землю, або жабами і не пострибаєте в болота, то ви не повернетесь до себе і вас згублять оці стріли". Уночі, залишивши поранених які мали підтримувати багаття в таборі перський цар разом з залишками війська втік.

Найвищого піднесення Скіфія досягла в IV ст. до н.е., в цей час правив цар Атей. За часів правління Атея в Скіфії карбувалася власна монета.

У 339 році відбулася битва скіфської армії на чолі з 90 річним Атеєм з македонським царем Філіпом ІІ. Битва закінчилася повною поразкою скіфської сторони не зважаючи на чисельну перевагу над македонянами.

На межі IV - III ст. до н.е. Велика Скіфія починає занепадати. Основні причини занепаду Скіфії це:

• Зміна кліматичних умов і усихання степів

• Виснаження ресурсів лісостепових районів

• Витіснення більш войовничими сарматами

Сармати

З ІІІ ст. до н.е. по ІІІ ст. н.е. у Північному Причорномор'ї витіснивши скіфів панували сармати. Ця назва дійшла до нас від римлян та греків. Як називали себе самі сармати залишається загадкою. Заселення причорноморських степів сарматами не було мирним. Сармати винищили залишки скіфського населення і перетворили більшу частину Вликої Скіфії на пустелю. Ці землі римляни називали Сарматією. Згодом, на території Сарматії виникли декілька сарматських племінних об'єднань - аорси, сіраки, роксолани, язиги, алани.

Після того, як сармати оселились в українських степах, вони почали набіги на сусідні римські провінції та античні міста-держави. Оскільки сармати були кочовиками то необхідні їм продукти вони отримували шляхом данини з підкорених народів або методом натурального пограбування. На початку І ст. н.е. відбувається сарматизація античних міст-держав а в Боспорському царстві довгий час правила сарматська династія. В середині ІІІ ст. н.е. сармати втрачають першість у причорноморських степах, їх потісняють готи, які спільно з аланами починають грабіжницькі набіги на міста Північного Причорномор'я.

Античні міста-держави в Північному Причорномор'ї та Криму

Античні міста держави почали з'являтись у Північному причорномор'ї внаслідок Великої Грецької колонізації VII - VI ст. до н.е. Основні причини колонізації:

• Перенаселення грецьких материкових міст-держав

• Соціальна та політична боротьба у Греції

• Нестача землі та продуктів харчування

• Нові шляхи для товарообміну

• Чорне море зручне для проведення піратських набігів

Перші міста держави:

• Борисфеніда ( VII ст. до н.е.)

• Ольвія ( VI ст. до н.е.)

• Пантікапей ( VI ст. до н.е.)

• Тіра ( V ст. до н.е.)

• Херсонес ( V ст. до н.е.)

Майже всі міста-держави були або демократичними або аристократичними республіками, виключення становив тільки монархічний Боспор.

У розвитку античних міст держав виділяють два етапи:

1. VII - I ст. до н.е. міста-держави незалежні утворення

2. I - IV ст. до н.е. міста-держави перебували в залежності від Римської Імперії

Наприкінці І ст. н.е. грецькі міста-держави стають одним з шляхів поширення на українські землі перших паростків християнської культури.

Занепад античних міст-держав почався з варварської навали, яка відбувалася у дві хвилі. У ІІІ ст. під натиском готів загинули Ольвія та інші міста цього регіону. У IV ст. навала гунів знищила Боспорське царство. Під час цих навал уціліли лише Херсонес та Пантікапей, які з часом захопила під свій контроль Візантійська імперія.

Походження слов'ян.

Витоки слов'янської культури сягають ІІІ ст. до н.е. У ІІІ ст. до н.е праслов'яни відділилися від індоєвропейської спільноти. Зарубинська людність яку в Європі називали венедами простягалась від Карпат до Подніпров'я.

У ІІ ст. у східному напрямку на Волинь посунули германські племена готів, винищуючи слов'янську людність. Венеди вимушені були тікати до Подністров'я та Нижнього Подніпров'я. Надалі, через те що частина венедів була відрізана від своєї батьківщини, а тому вони почали розвиватись самостійно. Таким чином на території України виникли анти та склавини.

У ІІІ - IV ст. анти беруть участь у протистоянні гунів та готів.

В середині IV ст. через українські степи пройшла орда аварів. За дозволом Візантії вони оселилися в середньому Дунаї де заснували Аварський каганат. Від моменту появи авари постійно воювали з антами. В 602 р. аварський каган наказав своєму війську винищити антів як союзників візантійців. Північна частина антів злилася з склавинами та стала складовою частиною у формуванні праукраїнської спільноти.

У VII - VIII ст. у східних слов'ян починається активний процес державотворення, зо закінчується виникненням Київської держави.