Імпульс. Закон збереження імпульсу.

Реактивний фармацевт і коробка з фізрозчином

В аптечному складі СФКІнФарм був санітарний день. Андрій, сидячи на офісному кріслі з коліщатками, сортував накладні. Йому було ліньки вставати, щоб пересунутися до сусіднього стелажа, який знаходився за півтора метра від нього.

— Ех, якби тут був двигун... — зітхнув Андрій.

На колінах у нього стояла важка коробка з пляшечками фізрозчину (на щастя, пластиковими), яку він мав передати на той самий стелаж. Андрій згадав сьогоднішню лекцію з фізики про закон збереження імпульсу та реактивний рух.

"Якщо система 'Я + Крісло + Коробка' замкнена (тертям знехтуємо), то сумарний імпульс дорівнює нулю", — промайнуло в його голові. — "Якщо я надам імпульс коробці в один бік, то згідно із законом збереження, я разом із кріслом маю отримати такий самий за модулем імпульс у протилежний бік!"

Андрій розвернувся спиною до потрібного стелажа, міцно вхопив коробку і з вигуком "За науку!" різко штовхнув її від себе вперед.

Коробка полетіла і м'яко приземлилася на купу порожніх мішків (Андрій все розрахував!). А сам Андрій на кріслі, як справжня ракета, поїхав у протилежному напрямку — прямісінько до потрібного стелажа.

— Геніально! — вигукнув він, хапаючись за полицю. — Це і є реактивний рух! Я — ракета, а коробка — це відпрацьовані гази!

У цей момент до складу заглянув пан Євген. — Андрію, я бачу, ви практикуєте непружні удари? Бо якщо ви зараз вріжетесь у шафу з реактивами, це буде ідеальна демонстрація перетворення кінетичної енергії на деформацію... і на відрахування.

Андрій усміхнувся. — Ні, пане Євгене. Тільки чистий закон збереження імпульсу. І, до речі, кальмари рухаються так само як я щойно на кріслі!