Скористайтесь матеріалом:
М. Міхновський. Самостійна Україна.
Пропонована як програма Революційної української партії. Львів, 1900 р.
Наша нація у своєму історичному (минулому — Упорядн.) часто була не солідарною поміж окремими своїм частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.
Ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою.
Програма Української народної партії 1902 р.
(опублікована в Чернівцях 1906 р.)
Вільна непідлегла самостійна республіка — Україна робочих людей […] Самовизначення українського народу є ніщо інше, як право рівної свободи з іншими вільними культурними народами світу. Деякі українські партії вважають своїм ідеалом перетворення Росії на федеративному ґрунті. …
Ми визнаємо тільки добровільні федерації народів; це значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими живуть десятки поневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежності від інтересів кожної нації. …
Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.
Становище російських та українських робітників (програмова стаття УНП)
Українська Народна Партія (УНП) оформилася 1901–1902 року під проводом Миколи Міхновського та Олександра Макаренка як виразно націоналістична опозиція в РУП. Хоч точної дати заснування УНП досі не встановлено, відомо, що перші партійні видання почали виходити 1902 року.
Українським робітникам, що в купі з селянами становлять усю українську націю, нема жадної рациї добиватися для Росиї конституциї. …Усі сили, усю працю, усі жертви віддамо виключно на самостійну Україну. Українські робітники повинні мати на оці раз у раз повне вигнання з України чужинців і утворення своєї самостійної держави, бо на Україні, як нігде в світі, питаннє соціяльно-економічне є заразом питанием национальним. Через те, що вищі верстви українського суспільства чужі: московські або польські чи угорські, а націю складають тільки селяни та робітники. …
Таким чином, Українська народня партия хоче з’організувати, приготувати частину українського народу, що стогне під неволею московською у Росії до здійснення великого національного ідеалу: Єдиної нероздільної вільної самостійної демократичної України освічених робочих мас до заснування тії великої держави национальної, у яку увійдуть усі частини українського народу.
З програми Української народної партії
Ясно, що для України Російської вигодніше сама вузька автономія, як теперешнє безправє, як централізоване управленіє з Петербургу, коли податки з України повертаються на усе, тілько не на українців. Ідучи до повної незалежносте українського народа, до здобуття останнім права повного самопризначення, ми підпираємо і автономні вимоги українських партій.
Але аби автономія була не фіктівною, а дійсною, треба, аби автономний український парламент, вибраний вселюдним рівним, прямим і тайним голосованием, відав податкову справу, адміністрацію, суд і школу України, господарство края; аби українець відбував службу на Україні.
Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріже, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д. Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.
Матеріали II з’їзду Революційної української партії.
На II з’їзді, який відбувся в Києві у грудні 1905 р., РУП заявила себе соціял-демократичною партією і прибрала нову назву: Українська Соціял-Демократична Робітнича Партія (УСДРП).
На цьому з’їзді затверджено з незначними змінами проект програми, пропонований Центральним Комітетом на початку 1905 року.
Резолюція про автономію України.
Маючи на увазі, що процес економічної централізації являється лише однією стороною економічної еволюції, другою ж стороною її є економічна децентралізація, котра тягне за собою децентралізацію політичну, що форми політичні пристосовуються до індивідуальних, економічних, побутових, психологічних і культурних обставин її, що в інтересах демократії державного ладу потрібна децентралізація законодавства, адміністрації й судівництва, що в інтересах усунення, оскільки це можливо в капіталістичному суспільстві, національного гніту потрібно передання усіх тих справ, в котрих виявляється національний гніт, в руки представницького зібрання національно-територіяльної одиниці.
В інтересах розвитку класової боротьби і продукційних сил на Україні II черговий з’їзд УСДРП приймає в свою програму постулат Автономної України (Україну з’їзд визнає лише в межах етнографічних) з правом законодавчим в тих справах, котрі торкаються лише народу, мешкаючого на території України.
Програма Української демократичної партії
Від Української демократичної партії. Головні принципи нашої партії такі:
1) Знесення політичного абсолютизму, заведение парляментарного ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорціонального і тайного голосування (без ріжниді полу, віри і національности).
2) Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищеннє станів (сословій).
3) Заведение народної мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інстітуціях. Маючи на увазі шкоду від централізаційної сістеми, ми визнаємо, що державний лад у Росії повинен бути збудований на прінціпах найширшої національної і місцевої автономії.
4) А через те опріч загальнодержавного парляменту ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленнім будущим українським соймом (вибраним на підставі вище сказаного виборчого права) і запорученим основними загальнодержавними законами…
Платформа Української радикальної партії
Майже водночас з появою УДП в лоні цієї партії скристалізувалася радикальна течія під ідейним проводом Бориса Грінченка.
Восени 1905 ця група вийшла з УДП і створила Українську Радикальну Партію (УРП). Поза Грінченком головну ролю в УРП відогравали серед інших: Сергій Єфремов, Модест Левицький і Федір Матушевський. Українська Радикальна Партія… певна, що здійснити всі її соціяльні ідеали можна буде тільки при повній политичній самостійності українського народу і необмеженому праві його рішати самому у всіх справах, які його торкаються.
Вибороти таке становище для нашого народу буде нашою метою. Але зважаючи на обставини, в яких стоїмо, на сили, які зараз маємо, мусимо згодитися, що постановлена вже на чергу мета — перетворити Россію на державу конституційну — мусить бути на сей час і нашою метою; тільки що ми маємо свій погляд на те, якою мусить бути ця нова зреформована Россія, погляд, який випливає з нашого становища яко нації недержавної й пригніченої. …
Кожна національність, з яких тепер складається Россія, мусить мати автономію на своїй території з окремою краєвою репрезентаційною радою, якій належатиме право видавати закони й порядкувати у всіх справах у межах цієї території. Кожна така автономна одиниця має право, рівне з правом кожної иншої одиниці. Реформована держава мусить бути федерацією таких національних одиниць. …
Що до ладу на території України, то всіми справами має тут порядкувати Українська Виборча Народня Рада. …Мова в урядових, освітних та инших інституціях уживається вкраїнська. Людності іншої національности на вкраїнській землі забезпечується право вживати рідну мову в інституціях, до тієї людности належних.
Програма Української демократично-радикальної партії. Грудень 1905 р.
Російська держава перетворюється на державу народоправну. …Децентралізація мусить бути доведена до того, щоб кожна народність на своїй території мала автономію з правом місцевого краєвого законодавства. Коли тепер не всі, може, частини держави розуміють потребу такого ладу, то в усякому разі основні закони держави повинні забезпечити кожній народності, кожній країні змогу завести собі автономію тоді, коли вона сього забажає.
Таким чином, Українська Демократично-Радикальна партія, обстоюючи в справах політичних глибоко-демократичну державну конституцію, в той же час розуміє се так, що реформована держава мусить бути федерацією автономних національно-територіальних одиниць. Такої автономії вимагає партія і для свого українського народу на всій тій території, яку він фактично тепер заселяє суцільною масою. …
Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію, яку не може ні відмінити, ні скасувати загальнодержавний парламент, але ся конституція не може суперечити вище згаданим основним вседержавним законам. …Мова в урядових, освітніх та інших інституціях уживається вкраїнська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови.
Хто такі соціалісти-революціонери і чого вони домагаються. (Створено не раніше 1907 р.) …
Треба, щоб кожен народ, кожна країна сама для себе виробляла закони, які б для неї були найкращі, щоб народ цієї країни був сам хазяїном у своїй хаті. Країна, що сама для себе вільно видає закони, зветься країною автономною. Але кожна автономна країна окремо не може бути такою дужою, як вся Росія, і тому конче треба, щоб всі народи Росії або всі автономні країни злучились в одну величезну спілку. Це зветься федерація (союз).
А коли Російська демократична республіка буде так утворена, то вона буде зватись Федеративною демократичною республікою. Кожна країна, як частка федеративної республіки, буде для себе сама видавати закон через своїх депутатів в своїй краєвій народній думі, або соймі, а особливо важні справи — загальні, всеросійські, однаково важні для всіх країн, — от як війна, мир, пошта та телеграф і т. інш., будуть вирішуватись в загальнодержавному всеросійському соймові, який складатиметься з послів (депутатів) від усіх країн.
За таку Російську федеративну демократичну республіку стоїть Українська партія соціалістів-революціонерів.Заява Української партії соціалістів-революціонерів …Звертаємося з окликом тіснійше стати в ряди борців проти урядової самоволі, економічного визиску та політичного і національного безправ’я українського народу… Хай живе соціялізм! До бою за «землю і волю»!
Свобода всім народам! Для нас — вільна Україна! серпень 1911 р.
Заява Товариства українських поступовців до IV Державної Думи. 1912 р.
В сучасних умовах громадсько-політичного життя Росії українське громадянство позбавлене можливості мати в Державній Думі своїх представників. Це примушує нас висловити оцією заявою наше відношення до останніх виступів у Державній Думі по українському питанню.
Заявляємо про свою солідарність з тими поважними депутатами, котрі, не бувши українцями по походженню, але правильно оцінюючи становище представників демократичних верств населення, підняли свій голос проти нестерпних утисків, які відчуває українське слово і взагалі всі прояви українського життя, і завдяки яким українська інтелігенція й український народ позбавлені можливості користуватися своєю мовою та іншими засобами української культури.
Визнаємо негайну потребу націоналізації освіти в інтересах культурного розвитку українського народу. Вважаємо автономію України, рівно як і інших областей і націй, гарантією від втручань в сферу національного життя і запорукою (забезпеченням) вільного культурного і громадянського розвою.
.png)